Якщо мордор рушить в нашу сторону , то теж покину все і поїду на захід . Тут всеодно із їх приходом не буде ні життя ні роботи .
самое грамотное будет - выехать на работу, как уже сказал Бек вы можете посмотреть уровень зарплаты, бытовые условия, осмотрите предстоящее место жительства поверьте - 25 тыс у.е. ничего не значат, если вы потратив их, поймете, что вам банально не хватает денег продолжить хоть что-то откладывать детям на образование. работу надо менять тогда, когда она позволяет откладывать (тратить) больше денег. А если после переезда вы получите бОльшую зарплату, но и бОльшие траты, то тут надо крепко подумать. Я так в свое время отказался от переезда в Киев. Пока что совершенно ни о чем не жалею.
Всё это правильно, но речь (насколько я понял т.с.) уже не в самой работе, не главное это. Просто человек думает чем заняться на новом месте. А положение в жизни может быть такое что поменяешь кожанное кресло офиса на кнут пастуха. Жизненные ценности и принципы (если коротко).
У Львові, наприклад, за 25 000 у.о. придбати відповідне житло - важковато, а ось кілометрів 35-40 від міста можна взяти непоганий особняк із ділянкою землі до 30 соток... поруч щоб ліс, річка ...
Назовите пожалуйста населённые пункты для примера, хочу посмотреть по карте. Интересует как раз "поруч щоб лис, речка".
Тим більше що на одному патріотизмі та жагі до змін довго не протягнеш . Думати потрібно цинічно та з холодною головою , так ніби твоя сімїя то і є твоя держава , котру треба боронити , годувати та забудовувати , адже дітки не розуміються в геополітиці й потребують не тільки доброго слова . Я то всьо читаю та згадую себе , коли свого часу хотів переїхати жити до Яблуниці ( була і можливість і бажання і причина і гроші на перший час та на хліб ) , а потім коли ретельно та занадто довго поспілкувався з місцевими та дітьми колишніх товаришів та знайомих - зрозумів що не будуть мої діти та онуки там почуватись як вдома , хоч і мають гарне виховання та гуцульську кров . То ж зважившись на велике переселення , дуже ретельно прорахуйте також можливості до відступу на старі позиції .
Вот-вот,я в Киеве какое то время работал,но вот остаться на совсем мысли не возникло,и с Крымом та же ситуевина... ПыСы:И дело даже не в том что Киев намного больше Херсона,я и в Москве ужиться могу...
Мне 59.С 61года в Херсоне.Тут учился,работал.Но тоже последний год все чаще приходят в голову мысли уехать на западную.Перестал понимать психологию многих знакомых.Разговоры о великой Росии и проклятых бандерлогах просто начали бесить.
Люди не то что в пределах своей страны (уж куда проще - да?) переезжают, континенты меняют, с детьми и престарелыми родителями - и живут, живут! И что такое понятие "как дома", где это "дома"? А что касается понятия "патриотизм" так некоторые и после 25-ти лет лагерей его не потеряли! Все разные и шаблона нет!
Сколько людей - столько и мнений. Просто некоторые думают где-бы бросить якорь и просто жить лучше. а некоторые ищут всю жизнь лучшей доли - пожил год два и вперед за синей птицей...
Песню вспомнил давних времён службы (на мотив "Синей птицы" пели мы, в основном после учений и полевых выходов): "Мы в такие шагали дали что не очень-то и дойдёшь Мы х/б на себе латали не взирая на снег и дождь От Черёмухи мы не плачем и в напалме почти не горим Мы спецназ а это значит любим Родину как один!" А так да, правы вы - человек ищет где лучше конечно, а если ещё и ДАЮТ жить хоть немного лучше - вообще красота! Эх...
Думки зараз копошаться в голові як ніколи раніше . Якось раніше лягав спати й подумки вже складав оперетивні плани на завтра , все по поличках та злагоджено . Мав стратегічні плани на найближче майбутнє , потім на перспективу ( досить гідна освіта дітей , свій гарний дім в селі , автівка "нульцева" 2106 ВАЗівка кольору "бєлая ночь" , пенсія та допомога Держави , мисливство ) , за для чого й жив , навчався та працював . Думок про соціальну несправедливість не було , бо не було часу на такі роздуми . В армії всі були рівні , а цивільні - то як діти , їх ніхто серйозно не сприймав , бо армія то була панацея від усіх негараздів , але армія покинула мене й мої думки - не стало "супер держави" . Моєю армією стала моя сім'я , ймовірними ворогами стали лінь , заздрість , безвихідь , неосвіченість та безлад . Мав за приклад себе й вимоги ставив " дєлай как я ! " - бо так свого часу вчив мене мій батько та дід , потім командири . Поступово виробилась своя "доктрина" й згодом всі мрії таки здійснилися , звичайно не в ідеалі - але ж таки встиг . Життя довго підлаштовував під свій " статут внутрішньої та караульної служби " , й маю чесно сказати - жити по розпорядку було значно легше . Аж ось все частіше ловлю себе на думці про те що мій світ поглинає якийсь хаос , який постійно змінює кольори - з червоного на голубий з ініціалами "ПР" , то помаранчевий з червоно-чорним , то тепер знову голубий з зірочками по колу ... Мене також все більше дратують постійні розмови про велику Росію , про те що без Москви ми ніхто , про те що правий тільки "старший" брат , про нас - недоукраїнців чи західних бандерівців , про те що хтось повинен комусь запровадити санкції щоб когось налякати , а самі ми не здатні забезпечити повну економічну незалежність ... А як результат - ми повинні тепер втікати кудись , щоб нагодувати дітей та жити так як ми хочемо , чи задля того щоб почуватись вдома й спокійно ??? Чому наш дім повинен бути не там де ми є ? Я перепрошую за відхилення від теми , але ж то всьо стосується шановного "топікстартера" та його запитання про можливість "втечі" від своєї мовчазної згоди жити в злиднях , маючи " золоті" та "не криві " руки . Я просто не можу повірити що вправний автомуляр чи рихтовщик , який має досвід роботи з досить не дешевими площинами автівок - не може забезпечити себе досить гарними грошима . Я також можу навести декілька прикладів , коли справжні майстри своєї справи мають замовлення на роботу на пів року-рік на перед . А за термінову та якістну роботу беруть втричі дорожче від звичайного навіть в селах . Задля цікавості зрівняв вартість роботи : Тернопіль - підготування та якісне фарбування палітурки дверей 400-2000 грн , Дніпропетровськ - та ж сама робота 800-2000 ( залежить від марки автівки та виду покриття ).
Не всё меряйте деньгами и добробутом. У нас например уже дышать невозможно, грязь, разруха. в возрасте за 50 уже ничего не изменить если даже начать прямо сейчас. Дайте глоток чистого карпатского воздуха! Дайте лес и деревья! И что делать? Искать где дороже машины ремонтируют? Индивидуально у каждого, нет общей мерки!
Камерады,да не в деньгах вопрос.В Одессе я неплохо зарабатываю,грех жаловаться,да и работа есть всегда.Психологически становится все тяжелее и тяжелее.
Это издержки капитализма. нет уверенности в завтрашнем дне. Сомневаюсь что на новом месте будет легче.