Петро Мельник - "Хмара"

Мельник Петро Васильович (псевдо: «Хмара») — (* 10 жовтня 1910 с. Камінне, Надвірнянський район — † 27 квітня 1953, с. Лоєва, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) — командир куреня «Дзвони» та ТВ-21 «Гуцульщина» (01.1946—09.1949), надрайонний провідник ОУН Надвірнянщини (1949). Сотник УПА.

Лицар Бронзового Хреста Заслуги та Срібного Хреста Заслуги 1-го класу.

Петро Мельник народився 10 жовтня 1910 в селі Камінне Надвірнянського району в родині сільського мельника.

Навчався в Станіславській гімназії, де і став членом ОУН.

Служив кавалеристом у польській армії. Після початку Другої світової війни у вересні 1939, брав участь у військових діях між Польщею та Німеччиною. Був поранений і потрапив у полон до німців. Знання німецької мови врятувало його від смерті. Пізніше він став бійцем батальйону «Роланд» і пройшов вишкіл на території Австрії. Після розформування німцями батальйонів «Роланд» і «Нахтігаль» Петро Мельник з 1 грудня 1941 до 1 грудня 1942 служив у 201-му шуцманшафт-батальйоні в Білорусі, з 1943 командир роти 14-ї гренадерської дивізії СС «Галичина», гауптштурмфюрер Ваффен-СС.

П.Мельник-«Хмара» (ліворуч) та Дм. Олексюк-«Їлак»

З 1943 в УНС, чотовий, пізніше вишкільник-інструктор в сотні «Різуна» в Чорному Лісі, організатор і командирр сотні «Стріла» в курені «Скажені», перший командир куреня «Дзвони». Його курінь вміло застосовував тактику рейдів і після нанесення удару по противнику, переходив в інше місце, що значно зменшувало втрати особового складу.

Був поранений в рейді 6 квітня 1945.

Після загибелі в січні 1946 р. командира ТВ-21 «Козака», Петра Мельника призначили на його місце.

Протягом 17 червня — 27 липня 1949 р. чота підпільників ТВ-21 «Гуцульщина» (на правах сотні) разом з П.Мельником здійснила пропагандивний рейд в Румунію. Двічі пройшовши з боєм кордон і здійснивши похід за маршрутом (Жаб'є- г. Радісна-міста Бішев та Сигіт) загальною протяжністю понад 300 км, група повернулася у свій терен без жодних втрат! Це був останній великий рейд загонів УПА. Вже 3 вересня 1949 — вийшов наказ Р. Шухевича про розформування останніх бойових відділів та штабів УПА і їх перехід на Захід або влиття до збройного підпілля. В 1949 надрайонний провідник ОУН Надвірнянщини.

В 1951 р. командира «Хмару» з кількома товаришами захопила боївка МГБ. Почалася психологічна атака слідчих з метою схилити провідника до співпраці. У цій ситуації Петро Мельник проявив неабияку винахідливість: подаючи «надії» і досягнувши послаблення варти, він у слушний момент в квітні 1952 втік із тюрми і повернувся в рідні краї. При цьому не видав жодного підпільника! МГБ почало по всіх агентурних каналах поширювати «секретну» інформацію, що «Хмара» — сексот МГБ. Але свого МГБ не досягло. Ще два роки хоробрий «Хмара» воював у рідному Надвірнянському районі.

27 квітня 1953 р. групу Мельника таки вистежили і блокували. Він загинув у бою із загоном НКВС в селі Лоєва Надвірнянського району, пораненим, прикриваючи відхід побратимів до останнього патрона, який приберіг для себе.


На фото ліворуч.

За героїзм і винахідливість Крайовий Військовий Штаб нагородив курінного «Дзвонів» Бронзовим Хрестом Заслуги (березень 1945). Пізніше був нагороджений Срібним Хрестом Заслуги 1-го класу.

На місці загибелі в роки незалежності встановлено пам'ятний хрест.

А тепер завдяки форумчанину Айзенгавер, ми маємо також його фото під час служби в 201 Шуцманшафт батальоні.

 

Інші фото, цього героїчного повстанського командира з Яворівського архіву:

 

Цікаво, а як він устиг усе це за 1943 р.? Якщо він вступив у ССДГ, то, певно, поїхав на навчання в один із тренувальних таборів поза Україною, звідки у складі сформованої дивізії повернувся б уже під Броди в 1944 р.

 

Интересно. Украина в то время борется с гитлеровскими захватчиками, сей персонаж верой и правдой служит захватчикам Украины, теперь он герой нынешней Украины. Чудно все это.

 

Интересно почитать о его "работе" в Белоруссии ..

 

Ніякого протиріччя тут немає. Відомо багато випадків, коли українські вояки ДГ (і навіть Вермахту) приїздили у відпустку або у відрядження на терени України, та за завданням ОУН дезертирували та переходили в УПА.

 

Вам треба добре вивчити історію України, тоді відпадуть такі недолугі питання!
Дуже багато патріотів України, переважно членів ОУН, пішли на службу до окупанта,, щоб отримати військовий вишкіл, зброю, і коли буде потрібно, за наказом ОУН перейти в українську армію.

 

http://reibert.info/threads/Охранные-батальоны-Шума-schutzmannschaft-bataillon-schuma.39271/

Перечитайте цю тему. Там є дуже багато інформації про шума батальони, та конкретно про 201 батальон.

Якщо, коротко, то він займався охороною стратегічно важливих обєктів, та боротьбою з совіцькими партизанами. При цьому в різних каральних акція проти мирного населення не приймав участі.

 

"Шановный панэ" будь ласка сообщите мне неучу незнающему истории Украины, шо робыв пан Хмара в Белоруссии в 1941 - 1942 роках. Вин там боровся за незалежность Неньки - Украины?

 

вище я дав посилання на тему по шума. Перечитайте її спочатку, тод відпадуть питання.
І додатково перечитайте ще ось цю тему:
http://reibert.info/threads/Військові-Відділи-Націоналістів-ВВН.40746/

 

Добре, тоді це варто було уточнити в біографічній довідці.

А ось іще цікавіший персонаж. У той час, як Україна боролася з гітлерівськими загарбниками, він палив волинські села на наказ цих самих загарбників, що не завадило йому стати Героєм Радянського Союзу.

 

Я сам особисто проти всіляких звірів-перебіжчиків , котрі воювали в окупаційних військах , прикриваючись "патріотизмом" , рівнісінько як проти звірів НКВСників та псевдокомуняк , котрі знищували свій народ , прикриваючись партквитком . Але , стосовно Петра Хмари , Романа Шухевича та інших , яких так люто ненавидять - ці люди не сиділи в тилових штабах , не жерли ікру , а постійно і СВІДОМО ризикували власним житям не за гроші ( бо не можна просто за гроші постійно свідомо грати зі смертю ) , виходить що вони мали власну ідею та мету , мали заради кого це робити , отже мають право бути шановані потомками . Нестор Махно , відомий своєю ненавистю до експлуататорів та окупантів-агресорів , також масово вбивав ( цинічно винищував) всіляку сволоту , доречі за що я його особисто поважаю , робив це не заради грошей чи в очікуванні подяки або бонусів від "старших" братів . Нестор мав ордена від самого Леніна ( який його потім і зганьбив та наказав фізично знищити ) , але ж так само просто "мочив" тих самих більшовиків - бо мав свою , хай навіть утопічну , ідею суть якої полягала в боротьбі за Свободу українського народу . То ж варто задуматись та переосмислити стереотипи , я так вважаю .

 

Про подвиги "героев"знаю с детства,дед мой,царство ему небесное,був звір с НКВС.В то время был в звании капитан.Вот он и просветил меня об этих героических людях.Особенно о их подвигах.До самой смерти гордился дружбой с ими,с его слов.с 18 героями ,"подружился" лично.Героем слава.

 

Ще фото з сотником Петром Мельником - "Хмарою"

 

про його службу в ДГ і тим більше командування ротою - це і-нетівська деза...

 

Так він би туди й не встиг...
Набір до дивізії оголосили в червні-липні 1943, а бойові дії вона розпочала аж в лютому 1944.
На той час Хмара вже півроку був в УНСі

 

Ось-ось, я ж про це й підозрював!

 

У книзі "Грім" - полковник УПА Микола Твердохліб" (Торонто - Львів, 2008, біб-ка "Літопису УПА") на ст. 94 це фото підписане так:

Крайній справа - Петро Мельник "Хмара" , 2-й справа - Роман Тучак "Кіров" [завербований МДБ агент] . Це спецгрупа (псевдобоївка СБ), що займалась пошуками Луки Гринішака "Довбуша". Зима 1951-1952 рр.

Пишуть, що Хмара допомагав у затриманні повстанців діючи у складі спецгрупи, пізніше втік звідти і, боячись провокацій, фактично порвав з підпіллям, ховаючись від усіх.

Ось така довідка про Мельника наведена в кінці книги на С.С.102-103:

Тобто, як були "дикі групи ОУН", що діяли самостійно, відколовшись від своїх провідників, так і Петро Мельник став "диким підпільником".

 

ще фото

 

З бородою - Василь Скригунець ("Гамалія"), справа від нього Петро Мельник ("Хмара"), зліва - Іван Кулик ("Сірий").




Другий зліва Петро Мельник ("Хмара"), третій зліва - Василь Кузів ("Базь").

 

На першому фото перший зліва командир сотні "Імені Богуна" ВО-4 УПА-Захід (1945-1947), надрайонний провідник ОУН (1947-1950) Микола Харук-Вихор-2.
Перший справа командир сотні "Сурма" ВО-4 УПА-Захід (1944-1948) Юрій Долішняк-Білий або особистий охоронець Хмари Василь Вепрук-Залізняк.

 

І ще забули про вірного друга Вихора - собаку.

 

ще його фото під час служби в 201 Шуцманшафт батальоні

 

ще його фото

 

Фото плаката з презентації книги "Рейд УПА в Румунію"