Мать пан Консерватор відібрав в бальонки сало.Якби це було зі мною.то я нервував би крепко.А що може бальонка зробити такому здорованю.як Консерватор.
Болонка недавно народила, тому й нервує. Приносьте сало, болонку для експерименту надам - подивимось як він в неї сало буде забирати. Мені теж цікаво стало на це дійство глянути.
САЛОм алєйкум шановне паньство!!! Як жиєте, не позамерзали? У нас сьогодні цілий день жуткій мароз -1С. А де наш вєлікій Вождь і Учітєль? Знову САЛО з кавою наминає в льоху на ничку від молодої дружини? Вчора я вам розказував про полонини і стаї, а стогодні розкажу трохи про сплав лісу на Гуцульщині Десь просто неба на землі, А де — це нам байдуже, Жили гуцули, добрі й злі, Вродливі і не дуже. Хто ліс рубав, товар кохав, А хто ще був при силі — Черемошем дараби гнав, Долав пінисті хвилі. (Михайло Івасюк) Історія промислового сплаву карпатського лісу по бурхливих карпатських потоках бере свій початок в середині ХІХ ст. З цiєю метою в горiшнiй частинi рiк Бiлого i Чорного Черемошу австрійські власті та приватний капітал почали будувати малi водойми (клявзи), з яких спецiально запущена вода спускалася, заповнювала русло i сплавляла скинутi у нього зрубанi колоди дерева. Бiля Кут на т. зв. "решiтцi" затримували це дерево i в'язали в плоти, якi гуцули називали дарабами, i плотогони вели їх до Буковини. На початку XX ст. почали будувати у верхнiй частинi Чорного i Бiлого Черемошу великi водоймища, до яких стягували вирубанi колоди лiсу. Це водоймище було практичнiше тим, що випушена вода пiднiмала рiвень води в руслi на деякий час, i саме тодi плотогони могли спокiйно сплавляти плоти. Але до того ще треба було упорядкувати як русло, так i береги рiки, очищати вiд камiння i скель. З цього часу сплав дерева з найглибших гуцульських гiр проходив тiльки за допомогою зв'язаних плотiв. Це була велика рiчкова дорога, яка тягнулася понад 200 км. Ефективнiсть сплавiв, в першу чергу, залежала вiд професійної вправностi плотаря, якого гуцули називали керманичем. Вiн мусiв досконало знати кожний поворот рiки, майже кожний камiнь на шляху і, зрозуміло, мати неабияку міжність. В iнакшому випадку сплавний лiс, коли затримувався на якiйсь перешкодi, створював дерев'яний затор i пробку, яку гуцули називали загатами, внаслiдок чого все затримувалося. Наступнi плоти наїжджали один на другого, i треба було кiлька або кiльканадцять днiв розбирати плоти i знову їх в'язати. Проходження надзвичайно складного водного шляху від верхів'їв обох Черемошів до місця їх впадіння у Прут в кращому випадку, при відсутності форсмажору, тривало не менше двох днів, хоча коротші маршрути долалися і за один світловий день. І все це відбувалося у безперервному русі, без привалів на обід чи перекур і в постійному напруженні. Дараби зв'язувалися з двох шарів колод, і нижній при сплаві так стирався об каміння, що інколи залишалося лише півстовбура в діаметрі. Але й такий кінцевий результат завдяки дешевій робочій силі приносив чималі прибутки спершу приватному капіталу, а за радянського періоду — державній скарбниці. Плотогонам лишалася тільки слава, іноді посмертна, так як рідко який рік обходився без трагічних випадків серед тогочасних рафтерів. Ударні радянські темпи вирубування карпатських лісів згасли лише у 70-і роки минулого століття. Саме на кінець цього десятиліття припадає й остання сторінка карпатських лісосплавів. З того часу транспортування заготовленого в горах лісу вже починає відбуватися виключно суходолом. proidysvit at livejournal.com
Та не ображайтеся! Просто до нас поляки привозять досить багато чеських, як на мене- досить не поганих, копій пряжок і знаків. Та й чи не знаєте, що всі польські військові "раритети" ще до цих пір везуть з України. Там на них ціни вищі.
Е, пане Опришку! Того вже ніц нема, шо Ви нам тута на світлинах показуєте! Хоча, сплавляти ліс- робота була не для слабаків. Багато і головами наклали за тую роботу. А шо ото за слова такі цікаві в тої пісні, щось я до толку не возьму: Хто ліс рубав, товар кохав...
Так то і по нашому так! Але шось то дуже підозріло виглядає сам процес кохання худоби! Вам сє так не здає?
Історично склалося так, що гуцули були не землеробами, а скотарями. Худоба для наших предків була ніби членами родини. Вважалося, що про худобу людина повинна дбати як про самого себе. Та і повертаємося до діалектів - в гуцульських діалектах "кохати" - вирощувати,: тварин, рослин, дітей. Відносно жінок вживається виключно слово "любити": "Любко-люба, чічко пелехата". Гуцул -кохає худобу, кохає сад... п'є горівку, ЛЮБИТЬ дівку, аж сі порох курить...
