Будні і побут копаря

Мать пан Консерватор відібрав в бальонки сало.Якби це було зі мною.то я нервував би крепко.А що може бальонка зробити такому здорованю.як Консерватор.

 

Фото новородків у студію, будь ласка!

 

Болонка недавно народила, тому й нервує.

Приносьте сало, болонку для експерименту надам - подивимось як він в неї сало буде забирати. Мені теж цікаво стало на це дійство глянути.

 

Ого

 

Пан j.wais шо и у Вас тещя схожа на мою?

 

Якщо в темі не видко.то мабуть потихеньку подався.поки сонце не встало.

 

Це вона так зятя зустрічає?

 

А я миркую шо пишов свого сторожа перевирить як та служба йде

 

Зараз ни зараз все добре але ж були и таки часи

 

Мабуть в неї вже було два попередження?

 

http://reibert.info/threads/Адольф-Гітлер.434735/#post-4571208 запрошую!

 

САЛОм алєйкум шановне паньство!!!
Як жиєте, не позамерзали? У нас сьогодні цілий день жуткій мароз -1С.
А де наш вєлікій Вождь і Учітєль? Знову САЛО з кавою наминає в льоху на ничку від молодої дружини?
Вчора я вам розказував про полонини і стаї, а стогодні розкажу трохи про сплав лісу на Гуцульщині

Десь просто неба на землі,
А де — це нам байдуже,
Жили гуцули, добрі й злі,
Вродливі і не дуже.

Хто ліс рубав, товар кохав,
А хто ще був при силі —
Черемошем дараби гнав,
Долав пінисті хвилі.

(Михайло Івасюк)


Історія промислового сплаву карпатського лісу по бурхливих карпатських потоках бере свій початок в середині ХІХ ст. З цiєю метою в горiшнiй частинi рiк Бiлого i Чорного Черемошу австрійські власті та приватний капітал почали будувати малi водойми (клявзи), з яких спецiально запущена вода спускалася, заповнювала русло i сплавляла скинутi у нього зрубанi колоди дерева. Бiля Кут на т. зв. "решiтцi" затримували це дерево i в'язали в плоти, якi гуцули називали дарабами, i плотогони вели їх до Буковини.

• 
• 

На початку XX ст. почали будувати у верхнiй частинi Чорного i Бiлого Черемошу великi водоймища, до яких стягували вирубанi колоди лiсу. Це водоймище було практичнiше тим, що випушена вода пiднiмала рiвень води в руслi на деякий час, i саме тодi плотогони могли спокiйно сплавляти плоти. Але до того ще треба було упорядкувати як русло, так i береги рiки, очищати вiд камiння i скель. З цього часу сплав дерева з найглибших гуцульських гiр проходив тiльки за допомогою зв'язаних плотiв. Це була велика рiчкова дорога, яка тягнулася понад 200 км.

Ефективнiсть сплавiв, в першу чергу, залежала вiд професійної вправностi плотаря, якого гуцули називали керманичем. Вiн мусiв досконало знати кожний поворот рiки, майже кожний камiнь на шляху і, зрозуміло, мати неабияку міжність. В iнакшому випадку сплавний лiс, коли затримувався на якiйсь перешкодi, створював дерев'яний затор i пробку, яку гуцули називали загатами, внаслiдок чого все затримувалося. Наступнi плоти наїжджали один на другого, i треба було кiлька або кiльканадцять днiв розбирати плоти i знову їх в'язати.

• 
• 
• 

Проходження надзвичайно складного водного шляху від верхів'їв обох Черемошів до місця їх впадіння у Прут в кращому випадку, при відсутності форсмажору, тривало не менше двох днів, хоча коротші маршрути долалися і за один світловий день. І все це відбувалося у безперервному русі, без привалів на обід чи перекур і в постійному напруженні. Дараби зв'язувалися з двох шарів колод, і нижній при сплаві так стирався об каміння, що інколи залишалося лише півстовбура в діаметрі. Але й такий кінцевий результат завдяки дешевій робочій силі приносив чималі прибутки спершу приватному капіталу, а за радянського періоду — державній скарбниці. Плотогонам лишалася тільки слава, іноді посмертна, так як рідко який рік обходився без трагічних випадків серед тогочасних рафтерів.

Ударні радянські темпи вирубування карпатських лісів згасли лише у 70-і роки минулого століття. Саме на кінець цього десятиліття припадає й остання сторінка карпатських лісосплавів. З того часу транспортування заготовленого в горах лісу вже починає відбуватися виключно суходолом.

proidysvit at livejournal.com

 

Та не ображайтеся! Просто до нас поляки привозять досить багато чеських, як на мене- досить не поганих, копій пряжок і знаків.
Та й чи не знаєте, що всі польські військові "раритети" ще до цих пір везуть з України. Там на них ціни вищі.

 

О! То ше й на Вас треба шо брати! Тут, бачу і двох добрих хлопів, крім нас з Славутою, не вистачить.

 

Теща ще нічого, Бог милував, а от її коліжанки- кобри натуральні!

 

Е, пане Опришку! Того вже ніц нема, шо Ви нам тута на світлинах показуєте! Хоча, сплавляти ліс- робота була не для слабаків. Багато і головами наклали за тую роботу.
А шо ото за слова такі цікаві в тої пісні, щось я до толку не возьму:
Хто ліс рубав, товар кохав...

 

Товар, то по гуцульськи худоба

 

Так то і по нашому так! Але шось то дуже підозріло виглядає сам процес кохання худоби! Вам сє так не здає?

 

Кохати значить любити і зовсім не в сексуальному плані

 

Історично склалося так, що гуцули були не землеробами, а скотарями. Худоба для наших предків була ніби членами родини. Вважалося, що про худобу людина повинна дбати як про самого себе.
Та і повертаємося до діалектів - в гуцульських діалектах "кохати" - вирощувати,: тварин, рослин, дітей. Відносно жінок вживається виключно слово "любити": "Любко-люба, чічко пелехата". Гуцул -кохає худобу, кохає сад... п'є горівку, ЛЮБИТЬ дівку, аж сі порох курить...

 

вітаю панство. ох ви і натринділи без мене. от так і залишай вас самих, без догляду.

 

А Ви вже в Польщі?

 

ще ні. а що вже треба?

 

Доброго ранку!