Освобождение г. Запорожье, октябрь 1943 г

на последнем фото немец пытается руками каску ухватить (кто то наверное решился обзавестись трофейчиком под шумок)

 

хе хе хе вот я и себя нашел)))) есть же в закромах фотки))))) спасибо.

 

А МПэшечку аккуратненько сложил на руке перед глазами (прям как женщину)

 

ну я подслушал разговоры камрадов как бы трофейным рогачем и МП поживиться, вот и примостил ее перед очима как бы чего не вышло)))))))))))))))))))

 

Мало по малу нахожу себя на фото) Спасибо огромное всем фотографам =) Вы большие молодцы!

 

еще чуть по немцам

 

я слышал что должны были фильм сделать - хотелось бы увидеть (ссылку плиз)

 

Имеем терпение и ждем. Монтаж фильмов иногда и полугодом не заканчивается.

 

В следующий раз мы дадим тебе фотоаппарат и ты воплотишь свою мечту Надо быть благодарными фотографам особенно тем кто участвует и фотографирует в самом бое!!!!!!!И вообще даешь фоторафам двойной паек и шоколад!!!!!!!!!!

 

у тебя не плохо получается, и фотоаппарат у тебя классный, так что я подниму вопрос с командирами подразделения чтоб вас перевели в фотокора, и будет тебе и двойной паек и двойная хреновуха с шнапсом.)))))))))

 

Если будет двойная хреновуха-то фото не будет или кривые фото будут А насчет того что я сказал и Виктор Русаков сказал, что большинство фотографов на личной инициативе это делает, то это правда.Нам нравится дарить людям радость в виде фото и все!И действительно фотограф не успевает везде быть- их на поле боя 5- 8 человек, а вас на Запорожье почти 700 человек не считая техники
-вот и получается что перед боем можно сфотать практически каждого, а во время боя единицы и при всем том что идет молниеносное движение - перемещение по полю боя,

 

Подсчитали заполненные строки в присланых заявках подписями участников. Вышла цифра 758 человек.

 

По Вашим спискам 758, а реально 705!но это не меняет отношения-Все было Супер! Фотографы лучшие!И помните - если сегодня нет ваших фото, то это не повод для хипиша!Возможно Ваши фото есть и Фотографы Вас ищут для того что бы Ваше фото переслать Вам на электронную почту.С Уважением Vadim Den.

 

Спасибо фотокорам за их труд ! Отличные фото !

 

Санінструктор з нашого ВІГа "Правий берег" написала такий маленьку статтю на тему рекона в ЗП...якщо комусь не сподобається текст не кричить сильно, це просто враження людини від побаченого і пережитого...





«Мене звуть Аня. Я неймовірно сумую за обіймами молодшого брата, його дзвінким, закарбованим у моїй пам’яті ще з дитинства, сміхом і таким рідним постукуванням по плечах. Йде війна… Я знаю, що брат живий, але так давно не чула його голос. У мене вища педагогічна освіта, проте більше двох років я уже не вчу дітей, що у слові «мама» є чотири звуки, а «сім’я» пишеться через апостроф. Зараз мій обов’язок – врятувати життя кожного солдата на полі бою, того солдата, який без сумніву і боязні ладен загинути за волю свого трудового народу. Усього необхідного мене і решту дівчат навчили на короткострокових медичних курсах…»
Ось так коротко можна розповісти мою історію, походження мого образу. Реконструюючи піхоту, я віддаю шану нашим братам, батькам і дідусям, жінкам, котрі, не маючи змоги схилитися на чоловіче плече у тяжкий час, твердо відстоювали право на життя і боролися за мирне майбутнє для своїх дітей. Хочеться показати сучасній молоді, що війна – це страшно, це кров і смерть, втрата рідних і близьких, коханих і друзів… Війна – це зло. Усіма силами реконструктори намагаються відтворити події ВВВ, пробудити бажання знати історію свого народу, країни чи містечка.
Є люди, котрі із захопленням спостерігають як молоді хлопці (можливо ще школярі) у формі червоноармійця сьогодні вправно розбирають і складають «Мосінку», а є інша категорія спостерігачів, котру я для себе класифікую як «бидлоту».
Саме «бидлота» приходить на реконструкцію абсолютно не для того, щоб зануритись на кілька десятків хвилин у 1941 чи 1943 роки, побачити реалії життя того періоду, а для того, аби по швидше залить горлянку водярою. Живі учасники війни, ледь стримуючи сльози, не можуть відірвати очей від поля бою, а адекватні батьки усе сильніше і сильніше зжимають руку своєї дитини, подумки дякуючи всьому світу за те, що сьогодні ми живемо у мирній країні, а їхні діти сплять на м’якому ліжку, біля серця тримають іграшки, а не штик-ножі чи вогнепальну зброю. У цей час громадяни-ублюдки вправно перехилять чарку за чаркою, закидаючи тости «За наших», «Щоб поздохли фашисти» тощо. І от коли язик у таких ідіотів починає працювати швидше, аніж залишки мозку, у них виникає термінова необхідність сфотографуватися з кимось із реконструкторів. На дівчат у формі такі чмошники реагують особливо гостро. І що мене здивувало, не лише «ужраті» мужлани прагнуть залишити напам’ять фото з сан.інструктором, а і жінки в аналогічному стані!
Зі мною трапилась ситуація, що привела мене в гнів і змусила нецензурно висловлюватись до такого роду алкашні. На реконструкції визволення м.Запоріжжя від фашистських загарбників, уже після закінчення бою, мені не вдалося мирно пройти поміж столиками «відпочиваючих». Одна жінка, яка на перший погляд здалась мені тверезою, попросила сфотографуватися, звісно я погодилась. Але вже за кілька секунд, я зрозуміла, що це не від свисту куль у мене зашуміло в голові, а від «сногшибательного» перегару дами. Не встигала я оглянутись як мене обліпило ще четверо аблютно нетверезих дебілів. Можливо не треба так казати, але на долю секунди моя гордість за те, що щойно я врятувала 12 солдат на полі бою, зникла, а відчула себе якимсь опудалом, а не реконструктором… Це було бридко… І лише мій гучний жіночий красномовний мат зміг привести до тями оте все «бидло».
Мені неприємні особи з категорії «бидлота», образливо, коли на роботі запитують «Як пройшли войнушки?», нудить від «покемонів», що приймають участь у реконструкціях… Це все характеризує наш рівень розвитку. Маю надію, що діяльність реконструкторів ВВВ зможе позитивно вплинути на такі «косяки» нашого суспільства…

 

мудрые, несущие в себе глубокое чувство патриотизма слова!

 

к сожалению от пьяной быдлоты никуда не деться...за отказ сфотографироваться меня угрожали "завалить" после рекона, честно не хотелось в форме ркка заниматься грубым рукоприкладством в отношении тех лиц-но руки очень чесались

 

Мои эксперименты

 

эксперименты более, чем удачные!!! Шикарно!!!

 

Все вірно сказано !!! Також вразило, як після закінчення бою п"яне "бидло" на мерсі, виїхало на шеренги реконструкторів, які вишикувалися для нагородження памятними відзнаками керівників Запоріжжя, лише дивом не подавив "німців".
Однак незважаючи на це все велика подяка організаторам та реконструкторам. З повагою.

 

В последнее время зрители, иной раз, напоминают очумелых "зомби", причем, как пьяные, так и трезвые...
При виде человека в какой-либо форме, начинают массово ломиться и требовать немедленно с ними "сфоткаЦа", и непременно выдав им в руки "шлём, аФтомат, и ружьё"...
Единственный способ этого избежать, это как можно скорее переодеться!!!
После чего, как показывает практика, их неудержимо настырный пыл прицепиться с телефонным фотоаппаратом к какому-либо реконструктору, тут же утихает...
Видимо, переодевшись в обычную одежду, "зомби" принимают реконструктора за "своего", и не трогают...
Проверено - помогает!!!
Чего и всем желаю...
С ув., Артём.

 

Ага... И пока длится "ТОРЖЕСТВЕННОЕ ПОСТРОЕНИЕ" Грамоты и всё такое, бойцы переживают за свой хабар, и после всего этого действия видят расхабаренные палатки и тд. и тп. Фото зрителей с зольдатом это ёщё причина замедлить бойцов ещё дольше. Я там был, и так же как и камерады пострадал.