а чого б ні? вдягніть однострій дивизійника та і крокуйте собі. а взагалі то якщо пішла розмова про 9 травня то скажу. оцей увесь цирк що відбувається вже так осточортів що далі нема куди. є ветерани? поважаєте їх? то опікуйтесь цілий рік ними а не тільки оті три місяці з квітня по липень. і не треба оті білоголубі прапори пхати куди треба і куди не треба. а оцей весь цирк вже набрид. оці колорадські стрічки тим більш в нас. росія придумала то най там і носять нащо в нас вони? і саме цікаве те що ті хто дійсно воював вже померли а залишилась різна наволоч з нквд яка отримала статут ветерана. можна іще багато про це писати але нема бажання. одне скажу іще. що німаки що червоні всі для нас окупанти були. наше Свято то 14 жовтня, Покрова наше свято!
тю! що ви знов не поділили? заспокойтесь обоє бо через вас тему закриють. є питання, чи невдоволення то пишіть один одному у приват. тут тільки жартувати світлинами хвалитись та спілкуватись спокійно можна. сваритись тут заборонено.
я у ваші розборки не лізу. вирішуйте між собою самі. і іще раз вас обох дуже прошу не сваріться тут. хто там кому щось не те сказав чи відповів розбирайтесь у приват.
Ти ж перший написав, поясни для чого мені форму пропонуєш!? Носиш і носи собі! А мене вермахт цікавить!
а тепер скажіть хто небуть чи нема в кого ОСП-30. або запчастин УСМ на нього. треба або креслення або самі запчастини.
а іще Різдво, Василя, Хрещення, та іще багато свят на які можна посалютовати. та треба, ракетниця є але без УСМ. ((
Озеро Несамовите Несамовите Озеро розташоване у великому карі (льодовиковий цирк, впадина) на північно-східних схилах гори Туркул, на висоті 1750 метрів. Злегка зігнута ванна повторює обрис крутого південно-східного схилу. Довжина озера 88 метрів, ширина — 45, площа 3 тис. кв. метрів. Південний берег кам'янистий: на нього осипаються продукти розпаду скельного схилу. Морена (шар породи, яку зібрав на своєму шляху льодовик) вздовж протилежного берега вкрита субальпійськими травами, тут ростуть гірська сосна, жереп і ялівець. Від цього берега Несамовите в останні роки інтенсивно заростає осокою — люди часто залишають на березі або кидають у воду сміття, що сприяє росту водяних рослин. З південного боку дно вкрите великими пласкими валунами, а з північного перекривається сірим ілистим ґрунтом. Глибина озера по всій площі коливається в межах 1-1,5 м. Поверхневого стоку Несамовите не має, однак нижче моренного валу витікає декілька струмків. Живиться озеро дощами й талим снігом. Це був короткий опис Несамовитого, яке для гуцулів є сакральним місцем «де народжується град». Підтвердження тому — стара легенда та сучасна погода. Буря від каменю Свято вірять у це жителі навколишніх сіл. Кажуть вони, що душі всіх людей, які на себе накладають руки (повісяться, втопляться) або заберуть у когось життя, потрапляють у Несамовите. Кажуть, що коли кинути в озеро камінь, тобто потривожити душі грішників, то з'являється з нього білий вершник на білому коні і починає навколо гарцювати. Де кінь ногою ударить — там відлупуються від скель великі шматки льоду. Тоді вискакують з водяної безодні душі грішників, напаковують той лід у великі міхи і розлітаються темними хмарами від Чорногори на всі боки. Де розв'язують торби — там гатить з неба град. А ще кажуть, що коли хтось помирає гріховною смертю, то його душа каменем летить у озеро. І тоді теж всі його мешканці громом і градом з озера вітають в такий спосіб поповнення. Тільки жителі Бистреця, Дземброні, Зеленого та інших причорногірських сіл знають, яку шкоду їхнім невеличким присадибам приносить влітку град, що його народжує Чорногора. І тому ніхто з них в так звані громові свята не візьметься ні до якої, навіть домашньої, роботи. А коли вже гроза пройде селом, то вони з цікавістю роздивляються в кого яку шкоду град наробив. Та з гордістю вихваляються, що у тих, хто істинно вірить у бога, святкує у всі великі й малі свята і шанобливо ставиться до громовиць, — шкоди стихія не наробила ніякої. І не дай боже комусь хизуватися перед тутешніми жителями, що пробував кидати камінь у Несамовите. За то гуцули по голівці не погладять. А з озером так є: дуже часто в обідню спеку, коли на небі ані хмарки, через якихось 20-30 хвилин погода збіситься і така гроза з вітром насунеться, що не знаєш, чи ще доведеться побачити білий світ чи ні. Гуцули кажуть на це — шарга. То і вітер ураганний з холодним дощем та мокрим снігом, і град, і грім, і блискавка. Не позаздриш туристу, який потрапить у таке на Чорногірських верхах… Причаїлось на дні льодовикового кару Несамовите — спостерігає морським оком за чарівним світом Карпатських гір. І береже свої таємниці. Було це давно Повертався з торгів у Мадярському Сиготі додому один гуцул з Жаб'єго. Зблудив подорожній перед горою Шпиці і спустився в якийсь величезний котел. Застала його ніч коло невеликого озера. Прив'язав він свого коня до каменя, а сам із сухих дров наклав ватру, взяв кітлик і пішов набрати води на кулешу. Лиш зачерпнув раз, тут величезний гуркіт зчинився. Глипнув, а на протилежному березі такий собі панок котить у файній бричці, запряженій двома норовистими кіньми. Під'їхав до газди і питає: - Що ви тут шукаєте так пізно? - Хочу повечеряти і ніч тут перебути, бо тяжко в темряві горами додому добиратися. - Та ви що, будете сухою кулешею з такої далекої дороги перебиватись та під корчем спати? Ходіть до мене, я недалеко тут жию та й Вас добре прийму. Сіли вони у бричку та й поїхали просто в озеро. Вода розступилася, і показався великий красивий палац. Всі вікна залиті яскравим світлом, а з хоромів радісні співи і музика долинають. Запросив пан гуцула за стіл, що аж вгинався від різних заморських наїдків і напоїв. Лиш вдарило за північ, вогні погасли, а весела публіка вляглася спати. Тим часом на подвір'ї замку хтось не вгавав, відчувався рух. Чоловік подивився у вікно і побачив купу людей, які заготовляли з водяної поверхні лід. - Шо то ви собі за таку роботу найшли серед літа? — дивується верховинець. - Це душі померлих грішників заготовляють град, — пояснює панок. — Коли вони ще жили — то я їм підслуговував, а тепер до кінця світу вони мені служитимуть. Зрозумів гуцул, що то нечиста сила до нього говорить і три рази перехрестився. Завирувало озеро, вдарило холодними хвилями об береги і викинуло геть на скелі гостя. Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
Цікава легенда! Скільки живу, то більш розумію -- я ще мало знаю...про славну Вкраїну! А то ЗМІ тулять нам россійський та американський шмат тухлого м'яса, яке й самі жерти не хотять!
оце ви куме сказали так сказали. то ж мій хельм. як це я сам собі буду його дарувати? прийми у дар дорогенький мій дмитрику від мене цей твій мій хельм, носи з честью його та не забувай змащувати його смальцем. так це буде виглядати? гиииииииииииииииииииииииииииииииииииииии