До речі щодо поста ТС. А чим визначається офіціальність та достовірність портретів? Здається звичайна журналістська балаканина.Відомо досить не мало гравюр та портретів Мазепи того часу.Ось найбільш відомі гравюри та портрети сучасників.По горячому як то кажуть. Мигура І. «Princeps Ecclesiarv Trivmphans Sancta Sophia Augvsto Militas Nomini Mazepiano…», 1706 р. Балашевич К. Іван Мазепа. Зображення на дзвоні колишнього Домницького монастиря на Чернігівщині, 1699. Галяховський Д. Фрагмент гравюри «Апофеоз Мазепи», 1708. Бернігерот М. Іоанн Мазепа, 1706 р.
Тут вірно зауважили "щось вони різні" . Питання який з портретів справжній дійсно досить цікаве. Трохи розбиралося ось тут (з 23.30 хвилини):
Ну це нормально).Подивитися портрети багатьох правттелів того часу вони теж різні. І як вище сказано різний як Або як навіть в 16 та 25.)) А щодо справжності я більше тут схиляюсь до гравюри Голяховського та портрета з літопису Величка обидва були його сучасниками обидва знали Гетьмана.
Сам король Карл (и царем Петром) почитался, как великий и бесстрашный воин, последний Викинг. Спал на соломе, ел солдатскую еду, раздавал щедро золото своим офицерам и солдатам. Но гетман, вроде как, присягал Петру.. Тема про короля Карла: http://reibert.info/threads/Карл-Хii-или-Пять-пуль-для-короля.401252/
Навпаки просліджуєтся закономірність. Портрет Величка не беремо до уваги, будучи секретаром Кочубея, він спеціально зообразив Мазепи "хітрій ліс Мазепа" - короше намалював коварного дядька. В всіх інших портрета є закономірність - маємо високу струнку особу, з вусами і бородою у старші роки (що Мазепа і мав, видно на гравюрі Бернігерота). З опису сучасників: Поки що мусимо користуватися реляціями очевидців, що бачили Мазепу. Поміж ними вибираю двох: Балюза з 1704 р. і якогось аноніма з 1708 р. Балюз оповідає: «Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, й їздець із нього знаменитий». В невиданих паперах Вольтера, що переховуються в Паризькій національній бібліотеці, є замітка якогось старшини, мабуть, шведа, свідка першого побачення Мазепи з Карлом XII. По його оповіданню «Мазепа був вельми негарний на обличчя й виглядав приблизно так, як малюють у римській історії великого Манлія (30). Але ваші очі полоняли його білі руки, тонкі повні грації, та його горда голова з білими пуклями (31), довгі обвислі вуси, а понад усім цим величність, почуття гідности й суворість, яку злагіднювала елєганція». Найдостовірніший портрет гетьмана:
