Переяславські угоди з‘їли миші! Ніякого об‘єднання України і Росії не було!

Не все ,некоторые произошли от тролей.

 

Мартышка и очки читали? Зеркалу тоже говорить будете, что оно вас троллит?

 

Меня врядли,тему.

 

По последним данным согласованным с Кремлем-от древних москов...
P.S.Слово "моск","мозх","мозг" к этому древнему пранароду никакого отношения не имеет,такого понятия в их словарном запасе не существовало.

 

Да мне как-то все равно, если честно.

 

Как легко в наше время быть патриотом.

 

Очко невидно.Где очко?

 

Я ж казав КАЦО бухати треба меньше а то вже до тебе "білочка" навідалась у вигляді привиду котрий називається "Валерия Ильинична" !!!

А ти КАЦО перестань "с...и" де попало, а то твій "ПАТРІОТИЗМ" мені нагадує ось цей плакат!

 

..... ага зовсім забув після примари Валерии Ильиничной (ПЕРША СТАДІЯ БІЛЯКА), обов"язково у москалів (якщо не завязують із бухлом) з"являються (ДРУГА СТАДІЯ БІЛЯКА),
а друга стадія біляка у москаля супроводжується частими з"явленнями ось цих ПРИМАР у формі вермахту!!!
Тоді тобі КАЦО лікуватися буде вже пізно!!!

Моє шанування!
Бережи себе КАЦО !!!

 

О, КАЦО, вже й родичі ваші із Росії підтягнулися !!!
Зустрічай їх КАЦО !!!
Та щось на москалів вони не схожі ???

 

Ні шановний, ось ваш предок

 

Предками, нагнувшими почти всю евразию и давших по щщам крестоносцам и прочему тевтонскому ордену не грех, кстати и гордиться.

 

Шановний я вам знову нагадаю ваше коріння
"ЯК ВИНИКЛА МОСКВА І МОСКОВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

Сама Москва і Московія,як князівство, виникли в часи татаро-монгольського панування над суздальською землею, з веління хана Менгу-Тимура. Бо лише хан мав право подарувати землю й дозволив створити поселення.

«5 березня 1303 року помер князь московський Данило, молодший син Олесандра (так званого Невським). Московське князівство було настільки маленьке, що Данило, зважаючи на все, не став ділити його уділи між своїми п’ятьма синами». А ми знаємо, що він (Данило) такого права не мав. Князь у всьому був залежний від хана. Князь Данило, який народився 1261 році, став першим удільним Московським князем орієнтовно у 1277 році. Точна дата невідома досі. У 1319 році Іван, четвертий син Данила, прозваний згодом Калитою, став новим Московським князем. Відтоді почала «рости вшир» Московія, відтоді вона стає відомою. Так з’явилася Москва і Московське князівство.

Московський істеблішмент вселяє думку, що Москва заснована у 1147 році князем Юрієм Довгоруким, щоб приховати правду про її татаро-монгольських прабатьків і що він є безпосереднім нащадком Київської Русі, щоб пізніше виправдати «збирання землі російської» і, ставши імперією, потрібно було славне минуле, а з таким минулим була слов’янська Київська Русь.

Володимир Мономах після своєї смерті у 1125 році залишив вісьмох синів. Юрій Довгорукий – один з молодших синів Мономаха – залишився, волею долі, без князівського престолу.

Зібравши дружину на кошти, що дісталися у спадщину, Юрій Довгорукий вирушив на пошук і завоювання власного престолу. Оскільки на південь Рюриковичі ходили зі значними силами, довелося Юрію Довгорукому вирушити у безпечну, як на ті часи, «Залешанську землю» або ростово-суздальську землю. Знайшовши пристановище, Юрій на певний час осів у тих землях. Знайшов жінку серед місцевого населення фінських племен мокша, меря, весь, мурома, мещера. Тут, на півночі,народився у Юрія Довгорукого син Андрій, якого «великороси» прозвали «Боголюбським» і про якого літописець стверджує, що це був справжній «князь-залешанин», тобто, князь-варвар чи по іншому князь-дикун, породжений і вихований у фінському середовищі.

У 1169 році князь Андрій Боголюбський після жорстокого бою захопив Київ, розорив і місто, і храми (ото Боголюбський!).

Такі родинні зв’язки Києва із Суздалем (Московією). Всі наступні правителі Московії, а відтак держави Російської, були заражені зневагою до законів і людської моралі інших народів.

У XII ст. не було історичних передумов аби змусити наддніпрянські слов’янські племена покинути свої чудові землі й піти в непрохідні заболочені нетрі серед щонайстрахітливішої глухомані, заселеної лише фінськими племенами, а земля їхня називалася Моксель (від фінського племені «мокша»). Навіть билинний Ілля Муромець – «мужик-залешанин», син фінського племені «мурома». Це до «переселення слов’янських народів» на північ, щоб опинитися в «колисці трьох братніх народів» за міфом московитів.

Татаро-монголи прилучали землю Моксель, Волзьку Булгарію і ростово-суздальські князівства з 1236 по 1238 роки. У 1272 році був проведений третій перепис населення у володіннях Золотої Орди, де зафіксовано поява поселення Москва.

Посол короля Людовіка IX Вільгельм де Рубрук недвозначно вказав, який народ жив у лісах від Дону до Волги: «тільки два народи: Моксель і Мердиніс». Перші вживали в їжу свинину, другі – сповідували мусульманську релігію.

Саме із племен Моксель, які спілкувалися на спорідненому з фіно-угорськім наріччі, бере свій початок ростово-суздальська земля, а пізніше Московія.

Отже, селище Москва почало заселятися племенами Моксель із 1272 року, а удільне Московське князівство з’явилося у 1277 році. Саме хан Золотої Орди Менгу-Тимур, внук великого хана Батия, а не Юрій Довгорукий, став справжнім засновником Москви і Московського улусу. Надалі, своєму власному дитяті Московії, золотоординські хани сприятимуть у всьому. Завдяки допомозі й дозволу Сарая Московія незабаром стане на шлях розбою, так званого «збирання землі російської». Але саме поняття «збирання» з’явиться значно пізніше, коли на кістках тисяч убитих, виникне імперія і їй знадобиться «велике й давнє минуле».

Тоді російська еліта почне красти чуже, щоб видати за своє. Вона навіть відмовиться від прабатьків своєї державності – татаро-монголів, не кажучи вже про відмову від свого корінного етносу: мері, муроми, мещери, весі, печори, пермі, мокші, мордви і чомусь чіплятимється за слов’янське аби «колиска» була з Киїської Русі. А історичні факти можна приховати, дещо підправити, дещо підфарбувати, декого незаслужено возвеличити, декому анафему, щоби Московія виглядала пристойно в очах інородців. Але шила в мішку не втаїш – вся московська брехня видна неозброєним оком з іноземних джерел і з джерел московітів.

(за Володимиром Білінським)"

А на рахунок висеру, то для вас все що вам не підходить, то зразу висер

 

Очень примечательно, что история Москвы писана на украинском языке

 

А навіщо писати по російськи. ви все прекрасно розумієте

 

Шкода, що КУЛИКОВСЬКУ БИТВУ не вони виграли ???

 

Ну вот мы знаем когда появилось московское княжество. Киева в это время уже небыло на карте - его вырезали под чистую татары. Теперь приведите даные о первом упоминании Украины для наших северных соседей?

 

Они выиграли войну, а не битву. После Куликовской Русь еще долго платила дань...

 

Будь ласка
"1187 – перша письмова згадка назви «Україна».
За словами авторитетного українського дослідника Сергія Шелухіна, походження слова «країна», «вкраїна», «Україна» втрачається в пітьмі античних століть. Всі три назви «Країна, Вкраїна і Україна» можна зустріти в Іпатієвському літописі і набуло широкого вжитку серед українського народу в його живій і письмовій мові. У Іпатієвськой літописі під 1187 роком читаємо - Україна; під 1189 р. - Україна, а в Єрмолаєвському списку - Країна; під 1213 р. - Україна; під 1268 р. - Україняне; під 1280 р. – Вкраїна.

Отже, перша згадка в літописі назви «Україна» пов’язане зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича, який проявив себе наполегливим оборонцем не тільки Переяславщини, а й Київщини, Чернігівщини і українських земель взагалі від нападів половців. Таким чином, перша згадка назви «Україна» у Київському літописі відноситься до Південної Русі, тобто до Київщини, Переяславщини і Чернігівщини. В цій самій літописі під 1189 р. названо «Україну Галичську». «У не менш важливому джерелі – Галицько-Волинському літописі (під 1213 р.) відмічається, що коли галицько-волинський князь Данило Романович зі своїм військом звільнив і приєднав до своєї держави «Брестій, Угровеськ, Верещин, Столпе, Комів і усю Україну». Україною тут літописець назвав північно-західні землі Галичини й Волині». Під 1279 р. Галицько-Волинський літописець повідомляє, що галицький князь Лев Данилович, здійснив похід на Західний Буг, відвоював у Польщі українські землі. Отже, назва «Україна» застосовується і відносно Волинської землі.

Вважаючи усі три назви (Країна, Вкраїна та Україна) синонімами, які мають одне слов’янське і українське походження, С. Шелухін виділяє їх загальне коріння «кра». Зважаючи на те, що київський літописець вніс на початок своєї хроніки довідки із грецької хроніки Георгія Амартола в перекладі на слов’яно-українську мову, С. Шелухін вважає старослов’янське «кра» перекладом слова tmhma, що означає «відрізок», «шматок», «відрізаний шматок землі». Цей корінь можливо зустріти в українських словах «краяти», «кравець», на російській «кроить», словенському krajat, чеською krajeti. Отже, С. Шелухін тлумачить поняття «Україна» як «окрема, тобто відрізана земля», роблячи наголос, що ця назва має бойове походження, тобто свідчить про те, що нашим пращурам потрібно було відвойовувати землю у ворога – загарбника.

Іншої думки відносно походження назви «Україна» дотримується І.О. Мішина, Л.М. Жарова і О.О. Міхєєв. Вони тлумачать слово «Україна», яке згадується близько 1185 у Іпатієвському літопису, як позначення «степового порубіжжя», бувші південні території Київської Русі."

А де була в цей час Рассєя, так званий "старшій брат"?

 

Мне так кажется, это копипаста, или автор сего - Oprishok?

 

Автор Володимир Білінський

 

Так как эта околонаучная чушь вставляется сюда с завидной периодичностью я заинтересовался кто-же такой некий Билинский, естественно ожидал что это как минимум историк но оказалось что обычный инженер-мостостроитель, надеюсь что мосты он строил лучше чем писал псевдоисторическую беллетристику.
Собственно здесь можно ознакомится с разоблачением лжи
http://slavanthro.mybb3.ru/viewtopic.php?t=2030

 

Ще трохи інформації для сєвєрного сасєда

" Сьогодні минає 825 років першої літописної згадки назви «Україна», тобто вона існувала ще за часів Київської Русі, і теорія про «спільну колиску трьох братніх народів» - цілком безглузда.

Дивлячись на офіційне представництво Президента в Інтернеті, переконуєшся: Президент у нас дуже зичливий, йому хороших слів не шкода. Він усіх вітає: і кожного першого-ліпшого депутата-іменинника, і королеву Данії з днем народження, і президента Сенегалу та капітан-регентів Республіки Сан-Марино з обранням на посади...

Усе було б чудово, якби влада за Сенегалом, Сан-Марино та днем народження Петра Столипіна не забула справді важливу й унікальну дату – 825-річницю першої письмової згадки назви держави, якою вона керує.

І це не кажучи про те, що Столипін, річницю народження якого окремі представники влади відсвяткували з неабияким пафосом, має до української історії десь таке ж відношення, як хан Батий – і той, і той вивели в Азію кількасот тисяч українців.
Між тим, вага першої літописної згадки про Україну справді колосальна для розуміння чим вона є.

Адже назва України вперше згадана щодо подій 18 квітня 1187 року, у рік написання «Слова о полку Ігоревім», задовго до монголо-татарської навали. Яку імперські ідеологи звикли брати як точку відліку для своїх побудов і розпаду «єдиної давньоруської народності», що нібито колись існувала у складі предків українців, росіян і білорусів.

Однак, якщо Україна існувала вже 1187 року, ще за часів Київської Русі, то ця теорія про Київську Русь як «спільну колиску» виявлялася цілком безглуздою.

Якби назва України походила від іноземного слова «окраїна», як це трактували за радянських часів, то окраїною чого вона могла бути у 1187 році? Невже безкняжого острогу Москви, за яку тоді на Київщині, напевно, ніхто й не чув?

Усі перші згадки назви «Україна», зокрема літописні 1187, 1189 і 1213 років, підтверджують, що Україна в той час виступала як простий синонім слова «князівство», «земля».

Ці згадки стосуються територій, відповідно, Переяславського, Галицького і Угровеського (на Волині) князівств, а не їхніх околиць. Для того, щоб це зрозуміти, варто лише уважно прочитати літописи.

Зокрема, за Переяславським князем 1187 тужило все Переяславське князівство, а не його околиці. Князь Ростислав Берладник 1189 року захопив усе Галицьке князівство, а не його околиці. Як і Данило Галицький 1213 року приєднав усе князівство зі столицею в Угровеську, а не його прикордонні частини.

Насправді Україна є просто новою, більш молодою назвою Русі. А Русь, відповідно, є древньою назвою України. Обидві назви пов’язані з колосальними зусиллями й перемогами наших предків. Зрештою, колись Франція звалася Галлією, Іспанія — Іберією. Китай взагалі змінював назву кожного разу зі зміною правлячих династій. Зрештою, не так давно і поляків звали ляхами, румунів волохами, а росіян московітами.

Звичайно, можна було б усе списати на те, що влада академій не закінчувала, а історію знає, у кращому разі, з кросвордів.

Хоча не можна виключати й ще гіршого варіанта. Зокрема того, що давню згадку про Україну проігнорували тому, що вона перевертає догори ногами уявлення нинішніх можновладців, руйнуючи їхні стереотипи меншовартості.

Одне ясно: притомна влада, при здоровому глузді й пам`яті, не могла б пропустити таку дату народження назви країни. Хоча б навіть для популяризації країни в рік Євро-2012, якщо вже інших мотивів не відає.

Може, влада ще прийде до тями? Хотілося б вірити, що Адміністрація Президента таки прокинеться і оголосить хоча б нинішній рік роком 825-річниці першої згадки України.

Олександр Палій, історик
18.04.2012"
http://www.unian.ua/news/498545-vlada-pamyatae-pro-senegal-ale-zabula-pro-ukrajinu.html

 

ДРУХ, сходи к психиатру, скажи что таблетки которые он тебе прописал ранее больше тебе не помогают.