Та зрозуміти його неважко: 1. Всі розкажіть мені про голодомор в ЗУ, бо я про це нічого не знаю. 2. Дайте мені грошей, щоб я розповів про голодомор в ЗУ. 3. Хто заперечує голодомор в ЗУ (про який я нічого не знаю, див п. 1) - той австропольжид. 4. ? 5. Profit.
Как я упоминал выше - читал труды местных краеведов по городах,упоминаемых ТС в ссылках.Но,к сожалению,не нашел подробных воспоминаний о периоде 1920-1939гг о Коломые,Надворной,Гвиздце в интернете. Нашел только о Косове http://kosiv.org/kosivschina/872-kosiv-1914-1940.html : "У квітні 1920 р. в горах відбулося антипольське гуцульське повстання, до організації якого були причетні окремі мешканці Косова. Повстання було придушене польським військом. Утвердилася польська влада, керівники якої проводили шовіністичну, антиукраїнську політику. Навіть косівський староста в листі до воєводства 9 липня 1923 р. констатував: «Численні каральні військові експедиції почавши від року 1919 навели на гуцулів такий страх, що не існує найменшої небезпеки виникнення будь-яких заворушень» (ДАІФО, ф. 2 сч, оп. 6, од. зб. 85). Школи переведено на навчання польською мовою згідно з так званим законом Грабського. Особливу заповзятливість у цьому виявляли повітовий староста Сєкерський та повітовий шкільний інспектор Новосад. Навіть слова «українець», «український» не схвалювалися, офіційно вживалися «русін», «рускі» («єнзик рускі» замість «українська мова»). Заборонено організацію «Пласт». Але громадське життя не припинялося. Діяли українські товариства «Бесіда», «Луг», «Бескид», «Просвіта» з читальнями, «Каменярі», спортивні товариства. Побудовано Народний дім (спалений шовіністами у 1939 р.). Існували також єврейські і польські культурні та спортивні організації. У підпіллі діяли осередки ОУН та КПЗУ. До міста приїжджали на гастролі українські театри «Заграва», ім. Тобілевича. З'явився кінотеатр після того, як наприкінці 1920-х рр. пущено в дію електростанцію. З початку 1930-х рр. офіційною назвою міста стало «Косів Гуцульський». До міста приєднано Монастирське і Москалівку, після чого Косів перестав бути переважно єврейським за етнічним складом населення. У 1900 р. в Косові жили 2500 євреїв і лише 496 українців (поляків було 356), а з приєднанням цих двох сіл українське населення міста зросло майже на 4 тис.чол. До того Косів простягався від будинку суду (тепер Гімназія) до містка через потік Шурачин (Монастирчик), далі починалося Монастирське. У міжвоєнний час Косів став центром народних мистецьких промислів. Тут діяли славнозвісна спілка «Гуцульське мистецтво», виробничий кооператив «Гуцульщина», польські та особливо численні єврейські ткацькі та килимарські підприємства. Місто розвивалося і як курорт загальнопольського значення. Крім лікувального закладу А.Тарнавського, з'явився ряд гарних пансіонатів («Ядвіґа», «Байка», «Креси», «На скалє», «Анна», «Зоф'ювка» та ін.), власниками яких були переважно поляки. У 1938 р. закрито солеварню, на її місці виник оздоровчо-лікувальний заклад. Закриття солеварні, що було викликане в немалій мірі політичними мотивами, було великою втратою для економіки міста. Адже тут щороку вироблялося понад 5 тис. тонн солі, за яку держава оплачувала по 70 злотих за тонну. Втратили роботу близько 60 робітників солеварні, десятки візників, які транспортували сіль до Заболотова і підвозили дрова до варильні (щороку бл. 4 тис. тонн), лісоруби, які ці дрова заготовляли (ДАІФО, ф. 2/1 с, оп. 6, од. зб. 429). Місто електрифіковано, центральну вулицю та вулицю Над Гуком заасфальтовано, прокладено тротуари. Торги перенесено з центральної площі Ринок над річку, де збудовано оригінальні дерев'яні «галі» (торгові ряди), знесені після війни. Річку (від теперішньої гімназії і аж до Гуку) зарегульовано, берег зміцнено «кашицями» з каменю, над водоспадом збудовано павільйон з буфетом і залом для танців (дансингом) і роздягальнею. Сама річка утримувалася в зразковому порядку. Споруджено водогін, каналізацію, але вони обслуговували незначну кількість будинків. Побудовано дуже гарний міст без опор через Рибницю. " Из выложенного урывка можно сделать вывод,что автор явно не симпатизирует Польше,и если бы голод был масштабным,об этом,несомненно ,упомянул бы. Выделенный текст - специально для Паромщика,чтобы понимал,что местные горные папуасы были электрофицированными и имели канализацию.
Эт точно,андрюша))) Из такого громадного обьема литературы о межвоенной Польше вы сумели найти только невнятную писанину франко-русского еврейчикада еще с таким пиететом его процитировали
Камрады вопрос к вам: Почему в моей теме "Великий український письменник Янукович В.Ф." никто меня не критиковал, все дружно кинулись писать с подборками материалов, изображениями...?.Но в этой чего только не наслушался, и не прфессионально и топорно, и факты не те, и газеты не те, и тема не там, и не нашел лично свидетелей, и не было такого...., единицы подошли конструктивно(не без критики)но дали какую то информацию по которой и я смог судить о тех временах(что то было, что то раздуто, что то не освещено). Критиковали по количеству населения в ЗУ 31 и 39 гг, но так конкретно никто и не обосновал..И тема переходит как всегда в срач, с желанием у отдельных перейти на личность, найти где то грамматику, опечатку, поднять еврейский вопрос, русофобию....Учитывая интерес многих я могу тут тему создать о влиянии и засилья евреев в украине с фактами цифрами и там сможем доказывать друг другу у кого больше еврейской крови у Запада или Востока.......нО это будет в той теме.Предлагаю без личностей по теме дальше, а лучше о численности населения ЗУ по 1931 и 1939гг(если конечно кто что может адекватное выложить).Прошу, С, уважением
Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei (NSDAP)К сожелению не в Самойловке т.к. не смогу лично пообщаться с вами
Хотя в принципе Мюллер я вас понимаю(прошу прощения что не сразу оценил ваши думы). Только что вспомнил одно высказывание нашего шефа: "-Я всегда принимал во внимание это обстоятельство, и отдал распоряжение, чтобы коммунистов беспрепятственно принимали в нашу партию. Национал-социалисты никогда не выходят из мелкобуржуазных социал-демократов и профсоюзных деятелей, но превосходно выходят из коммунистов". Адольф Гитлер Раушнинг Г. Говорит Гитлер.М.1993. Стр.107
Дапрямтам. Некоторые особенности характера Мюллера: «Он бесцеремонный человек, не терпит в своем окружении людей, которые препятствуют его стремлению продвинуться по служебной лестнице, однако охотно дает похвалить себя за работу, которой он сам не занимался. При этом он не стесняется нарушения элементарных понятий товарищества». Всё правильно?
Не надоело? Тему с красно...кожим вы изрядно загадили. Видно сказать-то нечего... по существу. Приятно оставаться.
« Подумайте только, что пришлось перенести его системе в течение последних двух лет, а каким авторитетом он пользуется в глазах народа. Сталин представляется мне сейчас в совершенно ином свете. Он стоит невообразимо выше всех лидеров западных держав…» Генрих Мюллер, глава тайной полиции Третьего рейха, после разгрома немцев под Сталинградом, по свидетельству Шелленберга (цитата по книге Ю. Мухина. Путешествие из демократии в дерьмократию и обратно. С 201.). Я думаю вы здесь правы - врагов нельзя не дооценивать - и с этим Вашим высказыванием я соглашусь
Понимаю что это не касается непосредственно ЗУ,но так как в начале темы мы обсуждали голод на всех территориях граничащих с тогдашним СССР,решил запостить.И если крестьяне зная о том,как румынские власти относятся к славянскому населению на присоединенных территориях,все таки предпочитали туда бежать,то это о чем-то говорит...Газета "Бессарабская жизнь" - "Cuvântul Basarabiei" "Viața în Uniunea Sovietică de nesuportat. Se știe deja absolut totul, dar cel mai bun din toate, este cunoscut la noi, locuitorii Basarabiei, ca urmare a închide apropierea sovietic "paradis." Actualul iarnă a fost excepțională. O live stream de victime umane, persecutați, inundatiile au devastat trupa moldovenească transnistreană. Nu, oamenii au ajuns la limita disperării, ei nu au nimic de teamă: de fapt, încă în așteptare pentru moartea lor, și se hrănesc destin, încercând să se strecoare prin mitraliere foc KGB echipe defensive. Sfaturi de condus această psihologie și a luat o alta, la fel a facut tactica diavolului ordonat CPC cetățenilor la cetățenia RPMoldovei a fost exclus din Regatul și în locul lor locuiesc rezidenți ai centrului și comuniștii. Ca o regulă, refugiații au ajuns la peste tot în Chișinău, unde Comitetul s-au aflat sub protecția de asistență refugiaților din moldoveni si ucrainei Transnistreana creat 12 aprilie 1921. Președintele de onoare al Comitetului, a fost ales Arhiepiscop Gury, Președinte și valabil - Pantelimon Halippa. Pe masura ce oamenii au ajuns aproape nici un ban, o preocupare prioritară a Comitetului a fost de a le oferi îmbrăcăminte materiale de asistență, încălțăminte, locuințe, locuri de muncă. «Жизнь в странах Советского Союза нестерпима. Это уже знают решительно все, но лучше всех это известно нам, жителям Бессарабии, вследствие непосредственной близости советского «рая». Текущая зима была исключительной. Живой человеческий поток из несчастных, гонимых, разоренных молдаван заливает приднестровскую полосу. Там люди дошли до предела отчаяния, их уже нечем устрашить: ведь все равно их ждет смерть и они питают судьбу, стараются проскочить сквозь пулеметный огонь чекистских заградительных отрядов. Советы гоняли эту психологию и приняли иную, прямо таки дьявольскую тактику распоряжению Совнаркома граждане молдавской и украинской национальности выселяются из Молдавской республики и на их места вселяются жители центра и коммунисты. Как правило, беженцы отовсюду съезжались в Кишинев, где оказывались под покровительством Комитета содействия беженцам-молдаван из Транснистрии, созданного 12 апреля 1921 года. Почетным председателем Комитета был избран архиепископ Гурий, а действительным председателем — Пантелеймон Халиппа. Поскольку люди прибывали почти без средств к существованию, первейшей заботой комитета было оказание им материальной помощи одеждой, обувью, обеспечение жильем, трудоустройство.
Только за 1 квартал 1932 г. перешло Днестр около 1.300 семей в количестве почти 4,5 тысяч человек. 29 апреля 1932 г. газета «Бессарабское слово» опубликовали статью под названием «Меморий украинских писателей о расстрелах у Днестра». В ней есть такие строки: Союз украйняских журналистов и писателей отправил в секретариат Лиги Наций меморий о массовых расстрелах Транснистрянских крестьян. В мемории сказано, что расстреливаются по большей части крестьяне, спасающиеся бегством в Румынию от голода и преследований коммунистов. В мемории на имя Лиги Наций украинская интеллигенция требует принять меры против Москвы в международном масштабе».
Тут ще один момент. Якщо жидополяки виголодоморили жидоукраїнців, то кого було звільнено в 1939р.? --- ТС, то нічого, що я тут не про Сталіна?