Голос краины.

УКРАЇНЦІ! Схоменіться.Із за купки людей яки нехочуть вчити мови держави в який живуть нетреба ганьбити друг-друга.Нехочуть тай грець з ними .Нетреба рішати хто від якої мавпи-хто від Абрамгутанга.хто від Гавріли а хто від Шимпанідзе.Я живу у співочому краю який подарував-Ротару.Бобула.Яремчука.Івасюка.Гнатюка та ин..Микалайчук(який зіграв козака Василя) також мій земляк з Чорторії.Тому люблю пісні на українській мові.Хотів знайти однадумців.А перасло це вовсєобщую сварку.Всі ми Українці.Всі ми земляки.

 

Літописець Руський, з богом, починаємо. Отче, благослови!

Повість врем’яних літ чорноризця Федосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній найперший почав княжити, [і з чого Руська земля] такою стала.
..... і далі по тексту знайдіть термін "Київська Русь"!

 

Просто дополнил Ваш пост,своим.Я с Вами согласен.

 

Як і в Гомеровій «Іліаді», основний задум твору не в описові подій протягом походу, а в тому, що похід змінив світогляд князя Ігоря — «від свавільного гніву до розуміння об'єднавчої ролі держави». В епілозі твору князь Ігор іде до церкви Пирогощої «країни заради» — «страни ради». Твір присвячено «землі Трояні» (назва — образ України) і її військовому оплоту — військовим дружинам — «стадам лебединців», «галицім стадам», «копіям» та «дівицям», які перейшли за Дунай. Князь Ігор йшов до Дону, щоб там «копіє приломити» — «відновити кордон землі на річці Дон» та «пошукати града Тьмуторокані». Это Слово о полку Игореве.Как видим галичане - одна из дружин князя.А Игорь-князь северский.Так что прекращайте сраться.Еще в те времена вместе жили......и умирали.Один мы народ!

 

Камрад, "ти якийсь горох з капустою несеш" ("свині", "москалі", "ножиком по горлі" - хрень якась)! Кортко пояснюю - все виглядає ось так!
МОСКАЛІ - це "державне утворення", яке називається Російська Федерація (остання світова імперія зла). Стосовно України ця держава веде себе як ворог (у всіх питаннях, навіть газ нам продає найдорожче) - тому реакція адекватна: при такій владі у кремлі - вони нам ВОРОГИ! Росіяни - жителі цієї імперії (самі від неї потерпали і сьогодні потерпають (про що свідчить "безпредел над опозицією", кірзаки і фуфайки уже за 50 км. від Москви, де отримати здачу з 1000 р. буває складно)), мені із ними немає чого ділити (вони на 100% камради), поки хтось із них із калашом не прийде мене "освобождать". А мова моїх пращурів - це душа мого народу, немає мови - немає народу. "Москаль" - це не образа, це народність яка утворилася на території Московського князівства, а тебе на цьому зациклило бо ти "руським" хочеш бути. А хто тобі каже, що ти не "руський"? І хто тебе заставляє росіян "москалями" називати? Цирк якийсь!

На рахунок ворогів скажу коротко:
Если мой брат отнимет у меня мою жену, сожжот мой дом, уведёт мой скот, из моих детей сделает Павликов Морозовых - не брат он мне, а ВРАГ ОН МНЕ!
Если мой враг накормит меня, когда я умираю с голода, если мой враг обогреет меня, когда я умираю от холода, если мой враг отдаст мне в жоны свою сестру - не враг он мне, а БРАТ ОН МНЕ!

Ось і вся премудрість!

 

Хлопі!Скажить мені чому на копі ми всі комради?А на форумі сремось як вороги?Та не прийде по вашу жінку комрад зі Львова.Та й ви по його жінку непідете.Шукайте хлопи собі ворогів в іншому місці та в інші державі.

 

схаменіться, це по перше.
по друге, на кий ляд вивчати цю мову? якщо навіть ви, такий свідомий, балакаєте на ний краще прем'єра , та херовей президента?

 

Koddi

- Давайте лінки на наукові журнали де така теорія висовуєтся. Ато виглядає на пусте ляпання язиком.

- Прошу лінки в студію.

- Давно замітив тенденцію що найбільше вживають термін "москалі/укри" не українські націоналісти а всякі маргинальні малороси і українофоби. Це напевно масохізм такий, самого себе обгаджувати?

 

Читал посты и меня мучили смутные сомнения. Наконец то все понял!
Валерия Ильинична, извините меня за фамильярность, вы что выучили украинский язык?

 

(остання світова імперія зла) - это что-то из раннего Рейгана.

 

Господин немец проживающий в Канаде и пишущий на украинском-вы очень невнимательно читаете посты. Я уже писал-ликбез за деньги, деньги на карту Привата. Да и бесполезно вам указывать арабские или болгарские первоисточники-все равно скажите что это москали кляти написали. А по поводу Абхазского-заходите в Гугл, ищите словари и будет вам счастье. Ибо сказано в писании: Ищущий да обрящет.

 

Раз пішли персональні наїзди і всякі відмазки то ясно що по темі викластни немає чого. Що я і передбачав. Можете продовжувати тріпати язиком, ціна дискусії ноль.

 

Чую голос розуму. Джерела у нас руські ....

 

О! Бачиш, камрад: "Джерела у нас руські ", мова - українська і "шмайсери" одинакові...
" Краще з ворогом бухати, ніж з рідним братом - воювати..."

 

...

 

Вот не задача : хотя на форуме пара-тройка неадекватов приписала мне еврейские корни , но все таки : я не понимаю кто мне враг в моей семье : отец - русский до корней волос (Белгородская область) , мать - чистокровная украинка ( Полтавская область ) ...... так кто из них мне враг ?????

 

Евреи)))и неадекваты

 

Во вже на укр. мовэ заговорили.Презедента Путина?А розмовляю щоб ви книжок не читавшие меня поняли.

 

І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ

землякам моїм
в Украйні і не в Украйні
моє дружнєє

ПОСЛАНІЄ

Аще кто речет, яко люблю бога,
а брата своего ненавидит,
ложь єсть.
Соборное послание Иоанна.
Глава 4, с. 20

І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,—
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
I не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у сине море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
Т дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять,
і премудрих
Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи» 1.
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана 2
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав'яне».
«Слав'яне! слав'яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара 3 читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка 4,
І в слав'янофіли 5
Так і претесь... І всі мови
Слав'янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже,—
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа.
Учитель великий,
А не те, щоб прості люде.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика, та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що — не Брути! 6
У нас Брути! і Коклеси! 7
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась.
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах!
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли 8,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, підніжки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть реміні
А з їх, бувало, й лій топили.
Може, чванитесь, що братство
Віру заступило.
Що Синопом, Трапезондом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить 9,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить,—
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,—
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє . . . . .
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

[14 декабря 1845, Вьюнища]

Н

 

А как же "Киевский синопсис"? Тоже заказная писанина?
http://ru.wikipedia.org/wiki/Киевский_синопсис

 

Так до конца ссылку читать надо и в суть вникать.Написан по заказу русского царя поляком.А время написания не смущает?Раскол.Смута.и Грушевский считал эту книгу баяном.

 

Так что,учить украинский?

 

Саме так.

 

Замечу,что Грушевский не самый лучший историк и это еще мягко сказано.