Ровно в оккупации

На вікімапії правильно район північного, на "Пантеони Рівного" цвинтарі Дубенської та Грабника, Коли я писав про бетонні надгробки то на цвинтарі Північного тільки правильніше писати Тютькович.

 

На початку теми хотіли почути цікаві історії.... Так от одна. Рівне в 41-му сильно було збомблене, весь центр являв собою пустку... Моя родина з вул. Міцкевича, дерев яна хата була сильно пошкоджена від попадань осколків діри з кулак. В перші тижні після вступу нім. військ, по місту ходила комісія, яка оцінювала пошкодження будинків після чого видвали щось вроді талонів на проведення ремонтних робіт. Склад матеріалів казали знаходився в районі сучасного род.дому на міцкевича де предявляли ці талони, за що отримували буд матеріал на ремонт. Нічого не платили за це і не складали податку. Тоді ж з гетто випускали євреїв, які мусили знаходити собі роботу, якщо мав місце для роботи то міг вийти з гетто у визначений час. Більшість завалів розбирали військовополонені. Баба розказувала під час роботи вони розкладали шинелі куди люди складали їжу.
На перших порах можна було приходити до концентраційних таборів військовополонених і шукати родичів, багато жінок ходили в пошуках своїх чоловіків. Казали можна було легко домовитись з охороною щоб відпустили, інколи незнайшовши свого брали кого не-будь аби допомогти вибратись на волю. Правда це все урвалось з першими терактами Кузнєцова.

 

дійсно, 26 жовтня 1941 р. в газ. "Волинь" було опубліковано інтерв'ю з головою Рівненської міської управи (РМУ) П. Бульбою і він там розповідав, що з ремонтом зруйнованих під час бомбардувань і пожеж будинків виникало чи не найбільше клопоту...
щодня для розбору руїн залучалося від 300 до 700 військовоплонених, які працювали під керівництвом технічного відділу РМУ + ще 50 військовополонених РМУ взяла на поруки - їх випустили з табору і вони працювали як безпосередньо при РМУ, так і при підпорядкованих їй установах - школах, лікарнях, кооперативах і т. д., проживали у гуртожитку, отримували платню та деякі продукти...

також допомога військовополоненим надавалась через легальні установи - УЦКП, Тов-во УЧХ і т. п., їх німці поприкривали на поч. 1942 р.

 

в продовження теми два фото з і-нету, обидва ідентифікуються як радянські військовополонені у Рівному, 1941 р.

 

ще про радянських військовополонених у Рівному...
на території міста розташовувався Stalag 360, який складався із трьох окремих таборів (кожному із них було відведено також окреме місце для поховань):
Stalag 360 Lager I
Stalag 360 Lager II
Stalag 360 Lager III
його філіали (Stalag 360/Z) були розташовані також у Дубно, Здолбунові та Луцьку...

план Stalag 360 Lager III у Рівному:

 

Дуже цікава схема дякую!!! "дубноер штрасе" це вул.Дубенська вона й зараз є.Черв. Хрест це госпіталь він зберігся... і корупуси на схемі відповідають реальному розташуванню будівель які збереглись до наших днів... Ніколи не чув про Шталаг 360, основні відомості про 2 табори але в інших місцях, 8-ме ))))) вихідний зафоткаю і виставлю як зараз виглядають ці місця...

 

ну як?

ще пару фото - Рівне, 27 липня 1941 р.

 

Там был похоронен судья Функ, убитый Николаем Кузнецовым

 

А что это за адрес дома?

 

На крайнем справа фото люди одеты в польскую форму. Как может это быть в 1941 году 27 июля?

 

IMHO, військові у мазепинках

 

не знаю, де ви там побачили польську уніформу... це особовий склад 1-го куреня Українського війська ім. Холодного Яру, вони носили пілотки або мазепинки, мали укр. відзнаки, якраз 27 липня 1941 р. прийняли присягу...

 

як можна підтвердити цю дату?

 

Фото з ебея. Підписане Riwne-rowno-Ровно-ukraine-Gaststätte Deutscher Hof-Polizei-wehrmacht
ebay.com

 

це дійсно Рівне?

і ще кілька фото в продовження теми радянських військовополонених у Рівному (на жаль, лише у такому вигляді):

 

На верхнем фото ресторан Дойче гофф, где работала Лидия Лисовская. Этот ресторан находился (был взорван советами) напротив кинотеатра Партизан (сейчас кинотеатра нет)

 

фото з і-нету, підписані як страта 10 польських партизанів (?)

 

фото з книги Галини Данильчук "Рівне у долях його мешканців" (Рівне, 2012 р.):

 

фото з книги С. Ситая "Криваві жорна війни" (Рівне, 2013):
- на обкладинці - працівники пекарні у Рівному (1941 р.);
- на вкладці № 4 - зустріч у Рівному ген. К. Кітцінгера (31 серпня 1941 р.) - в книжці неправильно датовано...

 

"Обер-лейтенант Зиберт чрезвычайно быстро вжился в среду оккупантов. Он стал завсегдатаем лучшего в городе ресторана «Дойчегофф» на центральной улице города Дойчештрассе (она же после войны Ленинская и Соборная), немецкой столовой Фрица Якобса на той же Дойчештрассе, офицерского казино на улице Словацкого, казино рейхскомиссариата в «Дойчехаузе» («Немецком доме»), на улице Новый Свет, ресторанов в парке Любомирского и на вокзале, иных мест, где проводили свободное время немецкие офицеры и чиновники и куда местным жителям, если только они не занимали видные посты в учреждениях оккупантов, вход был заказан.
Ресторан «Дойчегофф» имел два уровня. На первом располагался главный зал с площадкой-кругом для танцев (примечательно, что в самой Германии на время войны танцы в общественных местах были запрещены), ряды столиков и два отдельных кабинета. Второй уровень представлял собой балюстраду со столиками, здесь же имелся и банкетный зал" - http://militera.lib.ru/bio/gladkov/10.html

 

Инваспорт теперь

 

Вот еще одна фотография Дойчегофф.

 

Можете вказати джерело інформації?
Літом побував на цьому кладовищі. Ось фото та схема

 

Доречі, на Рівненщині є ще два німецькі військові поховання часів ДСВ та післявоєнного періоду:
1. У Бронниках (Рівненський р-н) - поховані солдати LAH, розстріляні ЧА у 1941 http://de.wikipedia.org/wiki/Fall_Broniki
2. У м. Здолбунів - поховані німецькі військовополонені http://my-bastion.pp.ua/topic.php?forum=18&topic=2&postid=1295807483#1295807483

 

Часопис „Волинь”, 25 листопада 1943р.
„Врочистий похорон президента краєвого суду Функа”.
Жалібна врочистість в честь вбитого підступно ганебною рукою у вівторок президента краєвого суду Функа, відбулася в четвер опівдні в Німецькому Театрі в Рівному.
Перед уставленою серед зелені і прапорів, на тлі великого залізного хреста домовиною лежав вінок від Райхскомісара для України. На похорон поруч заступника Райхскомісара, президента Даргеля явилися всі керівники головних відділів, головнокомандуючий Збройних сил в Україні, генерал Кіцінгер, найвищий провідник СС і поліції командир поліції безпеки й СД, генеральний комісар пошт та баг. ін.
У своїй промові президент Даргель згадав про заслуги згинувшого…, який не зважаючи на своє тяжке поранення ще з минулої світ. війни, голосився завжди добровільно до боротьби за Райх. З хвилиною утворення Райхскомісаріату України президент Функ зголосився до праці в Україні, працюючи спочатку керівником верховного суду в Рівному, а опісля керівником Головного відділу права при Райхскомісаріяті для України. На цих становищах він посвятився з цілою енергією свойому завданню.
Якщо кулі підлого вбивника не пощадили людини, яка без рук не могла боронитися, то свідчить це про низьку мораль тих підлих вбивників.
Ті елементи, які підготовили цей атестат, пішли в останньому році фальшивим шляхом, бо підлими та підступними вчинками вони лише шкодять майбутньому свого власного народу, бо кожен ступінь землі, який віддає німецька армія, попадає в руки большевиків. Хто хоче рятувати свій край від большевизму, мусить помагати Німецькому Райхові, де це не було б. Хто однак шкодить інтересам Райху, цей помагає большевизмові, хоч би він навіть твердив, або думав, що є ворогом большевиків.
Опісля президент Даргель почепив на подушку Хрест Воєнної заслуги І кляси з мечами, яким відзначив Фірер вбитого президента Функа.
Потім сформувався похоронний похід на німецьке кладовище героїв…” (Из книги А.Намозова "Найти и уничтожить")