Діячі ОУН та УПА загиблі в боротьбі з німцями

Сильвестр Затовканюк - "Пташка" Окружний провідник ОУН

 

Василь Роговський - "Варнак"
"Гроза"

 

Ось знайшов деталі загибелі:

Березень 1943 р. - Бій підпільної групи ОУН з німецькими жандармами в селі Вербка (тепер село Білецьке) Лятичівській окрузі Кам'янець-Подільської обл. (треба Летичівськии район Хмельницької області - О. Д.). У цьому бою загинув окружний провідник Лятичівської округи "Холодний" - Шиманський Василь, уродженець Заліщицького району Тернопільської області (Літопис УПА. - Т. 24. - Торонто -Львів, 1995-1996. - С. 362; Рівненський
краєзнавий музей. Особистий архів О. Денищука. - Спр. 2728 Р). Цит.за: Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. – Т.2. Галичина та Східна Україна – Рівне, 2008. – С. 147

 

"Дзвін" - районний провідник ОУН
"Мирон" - підрайонний провідник ОУН

 

Протокол СБ на Кароля Ціммера - фольксдойча , який видав німцям 2-х членів ОУН

 

"Дід"
Сенишин Омелян - "Прут"

 

ще один некролог Дмитра Мирона - "Орлика"

 

Микола Шепелета - "Дуб"

 

Полотнюк Євген-Володимир (10.03.1906, с. Білобожниця Чортківського р-ну Тернопільської обл. (за ін. даними с. Підмонастир Перемишлянського р-ну Львівської обл.) - 28.12.1943, Ворохта Івано-Франківської обл.). Псевдо: "Ольгін", "Ойген"

Чоловік відомої української письменниці Ірини Вільде (Дарії Макогон-Полотнюк). Закінчив гімназію в Станиславові (Івано-Франківську). Член Пласту - 11 курінь ім. І. Мазепи (Станиславів), писар 10 куреня УСП "Чорноморці" (членом якого був Р.Шухевич), організатор нелегального Пласту. З братом Платоном - організатори УВО на Покутті. Член ОУН (1930-і). Займався спортом. Закінчив Львівську політехніку, 1934 р. отримав міжнародний диплом лісового інженера. Тоді ж одружився з Дарією Макогон. Познайомився з майбутньою дружиною під час навчання.

Працював у державних лісах у Страшевичах, Старосамбірського р-ну, Львівської обл. На початку 1939 р. ув’язнений у концтаборі Береза Картузька за підозрою в приналежності до ОУН. Звільнився після розгрому Польщі в Другій світовій війні. Далі працював директором ліспромгоспу в Лелехівці, Яворівського р-ну Львівської обл. Після приходу німців - надлісничий в митрополичих лісах с. Микуличин, Надвірнянського р-ну Станиславівської обл. Там закладалися бази УПА, діяла під старшинська школа.

За деякими даними, з власної ініціативи допомагав партизанському з’єднанню С.Ковпака. Через донос провокатора, заарештований німецькими окупантами і засуджений в Станиславі разом із 9 повстанцями до розстрілу, що був замінений на на ув'язнення до першого вбивства німця на терені. Ковпаківці, загнані в гірський "мішок" на терені Яремче— Яблуниця, мали єдину можливість вирватись із оточення — проривом на Делятин.

Бажаючи визволити ув’язнених партизани з боєм серед білого дня рушили через Делятин, штурмом взяли в'язницю, де гестапо мало тримати 10 засуджених до розстрілу. Німці, попереджені про можливий напад на тюрму, перевели засуджених до Ворохти, а партизани після нападу вийшли на рівнину і розсіялись, втративши при штурмі в'язниці 17 чол. Розстріляний німцями разом з рештою заручників. 17.10.1993 перепохований у Надвірній Івано-Франківської обл.

 

німецьке оголошення про розстріл 20 полонених повстанців та симпатиків за те що повстанці 14.01.1944 вбили Гладкого Володимира - начальника поліції в Дашаві

 

Петречко Юліан (1912 – 09.1942)

Член ОУН. 30.10.1933 одержав 20 днів арешту за читання забороненої книжки «На вічну ганьбу Польщі».Секретар Організаційного комітету українського робітництва (1936), голова Комітету допомоги безробітним (1936—1938), секретар робітничого товариства «Сила» (1936—1938). У вересні з його ініціативі при товаристві відкрито Український Робітничий Народний університет.

Засуджений 07.1938 до 8 місяців ув’язнення за напад на редакцію газети Фронту національної єдності «Українські вісті» і побиття лідера ФНЄ Дмитра Паліїва (ФНЄ хотів монополізувати «Силу»). Повітовий провідник ОУН Самбірщини (весна—літо 1939), заарештований польською поліцією влітку 1939 р. Заарештований гестапо, загинув від виснаження і голоду в тюрмі на вул. Лонцького.

 

"Граб" (фрагмент із протокол допиту Василя Кука від 05.06.1954. - ДГА СБУ Ф.6.-Cпp. 51895 фп, т.1)

 

фрагмент із протокол допиту Василя Кука від 05.06.1954. - ДГА СБУ Ф.6.-Cпp. 51895 фп, т.1

 

"Юрко" (фрагмент із протокол допиту Василя Кука від 05.06.1954. - ДГА СБУ Ф.6.-Cпp. 51895 фп, т.1)

 

Це корисно почитати тим, хто впевнений, що бандерівців у Заксенхаузені годували устрицями й червоною ікрою.

Габрусевич Іван Северинович – “Іртен”, “Джон” , «Зубр ” , “ Гребелька ” , “ Северко ” , “ Н.Сам ” (1902, с. Вільховець Бережанського повіту Тернопільського воєводства – 16.05.1944, концтабір Заксенхаузен, Німеччина).



З родини священика. Член Пласту у Львові. Закінчив філософський (гуманістичний) факультет Львівського університету (1932). Активний діяч Групи української державної молоді (ГУДМ), Союзу української національної молоді (СУНМ) у 20-х рр.: співзасновник СУНМ (1926), член Проводу СУНМ (1926—1929). Член УВО; ОУН – від заснування. Разом із Б.Кравцівим і С. Охримовичем був одним з перших організаторів ОУН в Україн. Крайовий референт Юнацтва ОУН (1929—1931). Редагував журанал для молоді “Юнак”, «Бюлетень КЕ ОУН на ЗУЗ» (1931). З 1930 р. – заступник провідника КЕ (за рекомендацією Є.Коновальця).

23.08.1930 р. заарештовувався польською поліцією за належність до УВО, невдовзі звільнений. Із січня 1931 (за ін. даними – липня) до середини 1932 – провідник КЕ ОУН під псевдо “Джон” . 22.03.1932 р. був знову ув’язнений, вийшов на волю 4.06.1932. Після звільнення опинився за кордоном (Німеччина). Член закордонного відділу ОУН №9 у Берліні. Близький співробітник Є. Коновальця. З 1934 – референт ідеологічного вишколу у ПУН (під псевдо “Іртен”). Співробітник Націоналістичної Пресової Служби (НПС) у Берліні та Відні. У 1937 важко захворів, півтора року лікувався. У 1940 обраний членом Революційного Проводу ОУН на чолі з С. Бандерою, відіграв велику роль в оформленні РП. Улітку 1940 – в УЦК. Учасник 2 Великого Збору ОУН в Кракові (31.03—3.04.1941)

Після проголошення Акта відновлення Української держави (1941) обійняв пост міністра в уряді Я. Cтецька. 15.09.1941 був заарештований гестапо. Ув’язнення відбував у берлінській тюрмі на Александерплац, у концтаборі Заксенхаузен. 24.01.1942 р., у день прибуття в Заксенхаузен, стльно застудився через те, що групу прибулих в'язнів-оунівців цілий день протримали на морозі в легкому одязі. Внаслідок застуди захворів на туберкульоз костей і залоз. Не одержував медичної допомоги. Смерть прискорила ін’єкція “для зменшення температури” в табірному шпиталі. Автор праці “Місце України в cвіті” (1930-ті рр.).

 

Протокол допроса обвиняемого

ЛЕВКОВИЧ Василия Михайловича

15 апреля 1947 года

...
Вопрос: Назовите состав областного «провода» ОУН того времени и участников ОУН, которые находились в непосредственном вашем подчинении.

Ответ: В мае-июне 1944 года во Львовском областном «проводе», штабе округа УПА и в качестве военных референтов окружных «проводов» ОУН работали:
...
12. «ЛЫПЕЙ» - куренный, в начале июля 1944 года убит немцами.
...

ДА СБ України, ф. 6, спр. 74268-ФП, т. 1, арк. 180-188.

 

Цікаво, якось пропустив цю інфу, коли читав протоколи Левковича. Ось ще трохи інфи по "Липею":

З початком вересня 1943 р. курінь "Липея" (родом із Закарпаття) звів бій з німцями (шуцполіція й вермахт) у Чорному лісі (Тлумацький район Івано-Франківської області - О. Д.), в якому втратив 3-ох стрільців: кухара Василя з с. Хотимир (Тлумацький район - О. Д.), пс. "Дуб"; бунчужного "Іскру" з с. Олесів (треба село Олешів Тлумацький район - О. Д.); зброяра "Чернеця" з с. Жаб'є (Івано-Франківщина - О. Д.). Німці мали 35 убитих (Літопис УПА. - Т. 19. - Львів-Торонто, 1992-1993. - С. 127).
Цит.за: Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. - Т.2. Галичина і СХідна Україна. - Рівне, 2009. - С.29

Жовтень, 43 р. Вишкільний табір під командою курінного "Липея" разом із сотнею "Козака", були оточені німцями у Микуличинському лісі (поблизу села Микуличин Надвірнянського району Івано-Франківської області - О.Д.). Німці прибули із Микуличина, Космача, і Вижнього Березова Надвірнянського району. Зав'язалася жорстока битва. Повстанці мужньо оборонялися і німцям не вдалося захопити табір. Після великих втрату живій силі німці відступили. За жертви у повстанців не повідомляється (Андрусяк М. Брати грому. - Коломия, 2001. - С. 29).
Цит.за: Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. - Т.2. Галичина і СХідна Україна. - Рівне, 2009. - С.30

Січень, 1944 р. Німецько-фашистські окупанти, які прибули із Яремчи (Надвірнянський район), Космача і Середнього Березова (Косівський район) Івано-Франківської області, напали на старшинську школу, що знаходилася в ур. "Збановець" поблизу села Паляниця Надвірнянського району. Школою керував командир "Липей" (уродженець Закарпаття). Зав'язався жорстокий бій. Першу атаку було повстанцями відбито, але за нею наступила друга, якої повстанці не витримали і відступили. Німці табір спалили. За жертви у німців невідомо, а у повстанців загинув один чоловік (Рівненський краєзнавчий музей. Особистий архів О. Ценищука, спр. 2697 Л С - є).
Цит.за: Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. - Т.2. Галичина і СХідна Україна. - Рівне, 2009. - С.36

От би взнати його справжні особисті дані і фото.

 

"Строгий" - підрайонний провідник ОУН

 

Петро Салій

 

Микола Левицький (травень 1914, с. Серафинці Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. (?) - 08.08.1944 р. Самбірський р-н Львівської обл. (?). Псевдо: "Славута", "Макаренко", "Мікадо".

Член ОУН з 1930-х рр. Служив у Війську Польському. У 1939 - поч. 1941 - перебував за межами України. Упродовж квітня 1941 - грудня 1942 служив к-ром підрозділу в легіоні "Нахтігалль"/201 поліцейському батальйоні. 8.01.1943 заарештований гестапо у Львові. Після умовного звільнення з ув'язнення пішов у підпілля ОУН(б). З березня 1943 р. - в УПА. З травня 1943 р. - начальник оперативного відділу штабу 1-ї групи УПА. З липня 1943 р. - шеф військового штабу 1-ї групи/ВО "Заграва". Інспектор старшинських шкіл УПА-Північ (1944). Влітку 1944 опинився в Карпатах, загинув у сутичці з німецькою фронтовою частиною під час спроби переходу лінії фронту.

Л-ра:
Літопис УПА. Нова серія. - Т.14. - Київ - Торонто, 2010. - С.138.

 

Василь Граб

 

Ви можете це підтвердити, що у 100% випадків радянських партизанів і підпільників не відпускали? Зрештою, він же не був совєтським. Після роззброєння 201 батальйону солдатів і старшин звільняли умовно - під домашній арешт. З-під такого легше було втекти.

 

Как обычно, персонаж не в теме...

Сабуров О.М. Відвойована весна. – К.: Політвидав, 1980.​

Марчевська Надія …була однією з перших розівдниць Ямпільського загону, дуже добре працювала. Коли Марчевську арештувало гестапо, ми допомагали збирати серед партизанів трофейні коштовності – годинники, обручки, браслети, щоб визволити розвідницю​

Тут сразу же возникают 3 прелюбопытнейших вопроса:​

1) из гестапо можно выкупить даже советского партизана?​

2) откуда у советских партизан часы, кольца, браслеты из драгоценных металлов? Неужто им золотом зарплату платили? Кстати, кто ещё не в курсе - советские партизаны получали ежемесячную зарплату в советских рублях за своё "геройство"​

3) как расценивать такие тёплые взаимоотношения ежду густапо и советскими партизанами? Они - "партнёры" (по Лёне Голубкову из МММ)? ​

 

Сергій Олеськів (1918 р., с. Назавіззя (нині – Назавизів) Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл. – 17.10.1943 р., під с. Бараші Ємільчинського р-ну Житомирської обл.) – сотник (?) УПА. Псевдо: "Негус".



Син старшини УГА. Закінчив гімназію в Станіславі, член Юнацтва ОУН. Політичний в’язень польської тюрми. Закінчив однорічний торгівельний курс у Станіславі. З 1939 р. – учитель народної шкоований в РСЧА. У 1941—1942 рр. к-р поліцейської дільниці.

З березня 1943 р. – в УПА, політвиховник сотні, бунчужний сотні, з липня – к-р сотні в Дубенському курені Південної групи УПА. Брав участь у роззроєнні бульбівців, його сотня взяла в полон дружину Бульби. 13 серпня 1943 р. сотня "Негуса" здійснила напад на місце дислокації роти угорських гонведів у с. Сторожів (Корецький р-н Рівненської обл.). Внаслідок запеклого бою, який тривав цілу ніч, угорці зазнали втрат і були змушені відступити. 7 вересня 1943 р. повстанці спалили всі військові об'єкти мадярів у цьому селі. З жовтня 1943 р. – к-р куреня (2 сотні в т.ч. «Макса») в рейді на Житомирщину, вів завзяті бої з нацистами.

Загинув у бою у бою з німцецькою залогою (150 чол.) при штурмі бункерів у с. Бараші. Бій тривав 8 (за ін. даними 14) годин і був невдалим: повстанці втратили 5 чол. убитими і 9 пораненими і змушені були відступити. Похований в с. Симони (за ін. даними за с. Неділище, праворуч від шосе Неділище—Бараші.), де згодом насипали курган. Наступного дня німці з'явилися у Симонах і осквернили могили.

Надзвичайно талановийтий к-р. За спогадами М.Скорупського, був дещо глухуватий, тож часто йому доводилося орієнтуватися в обстановці за даними підлеглих. Зі слів іншого учасника рейду на Житомирщину, Леоніда Будкевича, "Негус" був людиною середнього зросту, одягнений в німецьку військову уніформу, на голові німецька каска, на грудях бінокль, пістоль, за халявою чобота в білій шматинці завернуті виделка і ложка. Невеличка ріденька борідка. Найсуттєвішою прикметою була косоокість.

Л-ра:
1.Брюханов О. Нескорені і… невизнані// http://www.zvyagel.com.ua/?p=5518
2.Пагіря О. ПРОТИСТОЯННЯ МІЖ УПА ТА УГОРСЬКИМИ ОКУПАЦІЙНИМИ ВІЙСЬКАМИ НА ВОЛИНІ У БЕРЕЗНІ-ВЕРЕСНІ 1943 РОКУ// Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Історія – Випуск 105. – 2011 – С.44. (http://papers.univ.kiev.ua/istorija/10919.pdf)
3.Ревчук Р. По Житомирщині — слідами воїнів Української Повстанської армії//Україна Молода. – № 010 за 20.01.2010 (http://www.umoloda.kiev.ua/number/1577/163/55517/)
4.Ревчук Р. Саламатін відвідав могилу командира УПА? (http://gazeta.ua/blog/3486/salamatin-vidvidav-mogilu-..)
5.Скорупський М. Туди, де бій за волю. – Київ, 1992 (http://lib.oun-upa.org.ua/skorupski/part4.html)
6.Содоль П. Українська Повстанча Армія 1943-1949. Довідник другий – Нью-Йорк, 1995. – С. 71—72.


Могила повстанців, які загинули при штурмі м. Барашів Ємільчинського р-ну Житомирської обл. 17.10.1943 р., с. Симони Ємільчинського р-ну Житомирської обл. Можливо в цій же могилі похований курінний "Негус", загиблий у тому ж бою.



Напис на могилі:

 

Не увиделось в теме упоминание (а может, и проглядел) о том, что в марте 1942 г. был "расстрелян при попытке к бегству областной руководитель ОУН Роман Марчак" (Житомирская обл.).
"Под кроватью Марчака был найден наган, заряженный разрывными пулями."
О как даже!