Гуцули в УПА

Dieses Thema im Forum "Національні партизанські формування" wurde erstellt von Oprishok, 23. März 2013.

  1. Oprishok

    Oprishok General-leutnant Клуб взаимопомощи

    Рейтинг:
    3
    Отзывов:
    31
    Лоты
      на продаже:
    0
      проданные:
    52
    Дмитро Білінчук "Хмара", Василь Білінчук "Сибіряк"
    З статті "Сага про родину Білінчуків" Василя Гуменюка

    "Містечко Жаб"є Станіславської області (нині Верховина Івано-Франківської )має багато присілків. Ільці- один з них. Жила там родина Дмитра та Євдокії Білінчуків. Була помірно заможною: мали пару коней, кілька корів, трохи землі. А ще — п'ятеро дітей: одну дочку і четверо синів. . За мірками більшовиків, Білінчуки були куркулями, тому в травні 1941-го їх всіх виселили в Красноярський край. Майно конфіскували. Були б забрали й хату, але завадила війна, яка розпочалася через місяць. Врятувався тільки старший син Дмитро (1919 р. н.), бо на момент депортації його не було в хаті. Переховувався в лісах. Коли прийшли німці, хотів було вийти з підпілля, але переконався: ці нічим не кращі за москалів. Налагодив стосунки з ОУН і "зник" з поля зору односельчан.

    У підсумку пройшов Дмитро вишкіл в старшинській школі в Космачі і став повстанським командиром. За псевдонім взяв собі слово "Хмара" . Провів декілька операцій проти німецької окупаційної влади. Його розшукувало і врешті-решт схопило гестапо. Коли ж везли "Хмару" до Коломиї, побратими влаштували засідку і відбили його. Більше він не попадався. Нікому. Незважаючи на зусилля спецслужб.
    Був "Хмара" парубок вродливий, фізично сильний і дуже відважний. По всьому Косівському повіту німці розклеїли листівки з текстом про винагороду тому, хто вкаже його місцеперебування, а він серед білого дня приїхав конем в центр самого Косова до панночки, яку вподобав. Переполох вчинився... Але не знайшли ні коня, ні "Хмари" — зник!
    У 1944 р. "Хмара" був сотенним в курені "Перемога", яким командував "Недобитий" Матвіїв Юліан. Цей курінь провів багато вдалих операцій як проти угорців та німців, так і згодом проти МГБ. Останнє так і не дізналося, хто ж це такий — невловимий "Хмара". А він вислав фотографію своїм: у повстанському однострою, на коні. Фотографія дійшла до адресата, і з далекого Сибіру втік до брата молодший син Білінчук Василь (1926 р. н.). Тут йому дали кулемет Дехтярьова і псевдонім "Сибіряк". І про це МГБ не довідалося — 1946 р. родині Білінчуків дозволили повернутись на Гуцульщину. Згодом їх знову виселять, але це буде аж 1950-го. До того часу боївка "Хмари" проведе не одну успішну операцію проти окупантів та їхніх прислужників, а також візьме участь у знаменитому рейді в Румунію в червні 1949 р.
    Брати Білінчуки уникали пасток МГБ навіть тоді, коли з осені 1951 -го в підпіллі "працював" агент МГБ "Кіров". Тому ніяк не вдавалось виманити когось з них на зв'язок, аби захопити зненацька. 31 березня 1952 р. Ганна Хімчак народила хлопчика, сина "Сибіряка", назвала його Василем. А в травні боївку "Хмари" оточили. Стійковим був "Сибіряк". Його поранило в обидві ноги, але він доповз до постою на руках і попередив брата. "Відходьте, я вас прикрию," — сказав замість прощання. До останнього патрона відстрілювався Василь Білінчук. Побратими відійшли, і тоді пролунав ще один постріл.
    Сина "Сибіряка" виховував вітчим. Нині Василь Портяк — знаний кіно-сценарист. Він співавтор фільму про Головнокомандувача УПА Романа Шухевича "Нескорений".
    А "Хмару" захопили згодом. До їжі домішали снодійного. У Києві, в Лук'янівській тюрмі схиляли до зради і співпраці з МГБ, але гордий гуцул вибрав смерть. Його розстріляли 24 червня 1953 р. А згодом поширювали брехливі чутки, що він от-от повернеться із заслання.
    ...Білінчуки (особливо Дмитро) дуже любили фотографуватись і фотографували самі. Яворівський архів містить десятки світлин, де зафіксовано Дмитра і Василя. На світлині № 14 є їхній брат Онуфрій — моряк на Єнісеї. Негатив висланий зі Сибіру й долучений до загального масиву. Він засвідчує, що архів негативів міг формуватись "Хмарою"чи "Сибіряком" .
    Я не вірю в містику цифр, але віднайдено архів 24 червня. Рівно через 46 років після розстрілу вірного сина України Дмитра Білінчука. День у день. Випадковість чи закономірність? Василь Павлів"
    Взято з http://kray.ridne.net/node/289 h.jpg h2.jpg h3.jpg h4.jpg
     
    igor1989, maks_190 und Mikiba gefällt das.
    1. Крепёжный набор для Нагана Винт средника сталь, оригинал Винты накладок с гайками латунь, новодел
      200 грн.
    2. Продам набор винтов и гаечек к щечкам Нагана.Гаечки новодел. Винты оригинал.(болтик пружинки двери н...
      210 грн.
    3. Револьвер системы наган восстановлен до состояния СХП под кал. 5.6 мм из револьвера Гром. Внути ство...
      28500 грн.
    4. Раритетный оригинальный магазин Р.08 из конверсионного набора Erma под патрон .22 лр. В отличном сос...
      4900 грн.
    5. ммг Наган 20000 за все по фото
      20000 грн.
  2. саце-belli

    саце-belli Oberfeldwebel

    Є інша версія тих подій. Василь був людиною виняткової фізичної сили: якось під час сварки він однією рукою підняв за пояс на довжину руки старшого брата Дмитра, з кулемета міг вести вогонь однією рукою, під час переходів завжди всю амуніцію (кулемет, диски) носив сам, та ще під пахву брав міщок з харчами і біг підтюпцем вгору. Відомий епізод з медведем, який був приручений Василем, як цуцик, і під час тих же гірських переходів Сибіряк таскав на плечах вже підрослого, впалого в сплячку звіра кілограмів під 150. Взяти його живцем шансів не було. Тому під час захоплення за наколкою Кірова його не намагалися захопити, а зразу прошили кулеметними чергами. Вже тяжко поранений ів ноги і в груди, він встиг скинути кулемета й відповісти, і за ці кілька хвилин боївка Дмитра відійшла. Сталося це 24 травня 1952, а 26 травня Дмитра все одно взяли.
     
    Oprishok gefällt das.