Чи існував в УПА "загін імені Перуна" ?

Читаючи в вікіпедії біографію діаспорного діяча і засновника українського неоязичництва В. П. Шаяна натрапив на такий момент : "...Відомо, що в лавах УПА, членом якої був Володимир Шаян, воював і загін повстанців імені Перуна.

Під час наступу радянських військ, навесні 1944 року Шаян емігрує на захід, а членам свого ордену, які вирішили залишитись, наказав вступати до лав УПА, більшість з яких так і вчинила. Ймовірно, саме вони утворили повстанську групу ім. Перуна, яка діяла між селами Грабине і Підзвіринець."(с)

Автори статті посилаються на 8 том «Літопису Української Повстанської Армії»: «Повстанська група ім. Перуна між селами Грабине і Підзвіринець, Комарнянського району, відбила 4.9.1944 р. 7 арештованих із села Повергів. Із 57 погромників-конвоїрів убито 45 та одного полонено» (стор. 173)

У мене питання : що в реальності являла собою ця бойова одиниця?

 

Також про це читав, писало теж що вони були язичниками.

 

От мене цікавить, як існування такого відділу допустило СБ ОУН ?
Всі ми знаємо, шо до будь-якого відхилення від "генеральної лінії" вони ставились дуже чутливо.

Також цікаво, як західних областях, де авторитет церкви завжди був високим, дивились на людей з такими "екзотичними" поглядами на релігію?

 

та фігня це все
в еміграції ще й не таке можна було придумати...

дійсно в Т. 8 "Літопису УПА" є така згадка? може "Перун" - це чиєсь псевдо...

 

перевірив: в Т. 8 осн. серії "Літопису УПА" дійсно є стаття А. Панасенка із такою згадкою; вперше ця стаття була опублікована в газ. "Ідея і чин" (1945, № 8), з якої викладаю скан...

 

ага
скоріш всього "Перун" - це якийсь командир УПА чи провідник підпілля ОУН (б) місцевого значення...
тим більше, не було в УПА традиції називати відділи на кшталт "курінь ім. Св. Миколая" чи "сотня ім. 40 Севастійських мучеників"...

 

Насправді це повідомлення слід читати наступним чином:
4 вересня 1944
обласна боївка СБ ОУН (50 бойовиків, командир Богдан Луцький-Перун) між селами Грабівно і Підзвіринець Комарненського району Дрогобицької області знищила 45 з 57 конвоїрів НКВС і відбила заарештованих за відмову від мобілізації українців.

Ця боївка мала назву "Ореста". Протягом 1945 року боївка здійснила 54 бойові акції.
ДАЛО. – Ф. 5001. – Оп. 7. – Спр. 218. – арк. 140.

Ось деякі з них:

12 квітня 1945
напад облбоївки СБ-Дрогобич (25 бойовиків, командир Богдан Луцький-Перун) на 2-й Бориславський нафтопромисел в селі Тустановичі Бориславського району Дрогобицької області

13 травня 1945
засідка окружбоевки СБ-Дрогобич на совпартрпрацівников (37 осіб) на шосе між селами Біличі і Стрільбище Старо-Самбірського району Дрогобицької області (знищено 25, в т.ч. перший секретар райкому КП(б)У Нудьга В.К., завідувач відділу пропаганди райкому КП(б)У Орел І.І., завідуюча парткабинетом райкому КП(б)У Степаненко В.А., женорг райкому КП(б)У Шоульська В.Ф., завідуюча сектором обліку кадрів райвиконкому Дрижерук Т.С., завідувач райсоцбезом Романцов М.Т., районний прокурор Степанов П.Л., помічник оперуповноваженого райвідділу НКВС Сосновцев В.Г., оперуповноважений райвідділу НКВС Авдєєв М.П., дільничний уповноважений райвідділу НКВС Залімський П.О., оперуповноважений райвідділу НКВС Лукін М.Ф., дільничний уповноважений райвідділу НКВС Дубровський, О.М., уповноважений ОББ райвідділу НКВС Рассадін А.П., дільничний уповноважений райвідділу НКВС Кириченко Д.І., син начальника райвідділу НКВС Зуєв В.В., вахтер райвідділу НКВС Бохан Н.І., лейтенант райвійськкомату Дудукало Ф.І., діловод райвійськкомату Волох М.О. сержант райвійськкомату Хмиз О.І., літпрацівник редакції райгазети Рябова Т.І., вчительки Кужель Т.І. і Вовянко ТЗ., директор маслозаводу Коновалов П.Н, кучер райфінвідділу Пекур В.І., кучер райпрокуратури Кіт Ф.П.)
ДАЛО, ф.5001, оп.6, спр.27, арк.25; спр.46, арк.100-104

15 вересня 1945
засідка на радянських активістів в селі Брониця Дрогобицького району Дрогобицької області (знищений заступник голови облвиконкому Іванов-Саєнко)

17 жовтня 1945
напад на радянських активістів в селі Грушів Мединичского району Дрогобицької області (захоплений в полон 3-й секретар райкому КП)б)У Крамар)

21 жовтня 1945
напад на НКВС у селі Старе Село Дрогобицького району Дрогобицької області (знищені 1 військовослужбовець, сестра дільничного НКВС Флінта і боєць «винищувального батальйону»)

24 жовтня 1945
засідка на радянських активістів в селі Биків Дублянського району Дрогобицької області (знищений голова райради Тсоавіахім Артемов і поранений завідувач райрадиоузлом Сысыгин)
ДАЛО, ф.5001, оп.6, спр49. арк.177

12 грудня 1945
напад на групу «винищувального батальйону» в селі Хворощі Дублянського району Дрогобицької області (знищений дільничний МВС Гадимов і 2 бійці батальйону)

19 січня 1946
бойовики в селі Озимина мала Дублянського району Дрогобицької області знищили інструктора райкому ЛКСМУ Хамича

Фінал під час великої блокади:
13 лютого 1946
засідка з приманкою НКВС (будинок голови виборчої комісії) в селі Лука Дублянського району Дрогобицької області загинув командир обласної боївки СБ-Дрогобич Богдан Луцький-Перун і 1 невідомий бойовик)

P.S. Десь щось у Сергійчука було про напад Перуна на райцентр Комарно. Шукаю.

 

значить, я був правий на рахунок псевдо:
Луцький Богдан Володимирович ("Перун", "Донець", "Орест"; 1921, с. Луки Самбірського р-ну Львівської обл. - 13.02.1946, с. Луки Самбірського р-ну Львівської обл.). Член ОУН (1943), керівник Дрогобицької окружної боївки СБ, референт СБ Дублянського районного проводу ОУН (1944-02.1946).
Ільницький В. Дрогобицька округа ОУН: структура і керівний склад (1945-1952 рр.). - Дрогобич, 2009. - С. 254.

 

Ще один опис тієї засідки Перуна. Не зважайте на дату - перекладали московські історики на кшталт Дюкова, тому багацько неоковирностей, але зміст в цілому зрозумілий:
4 октября 1944 г. в 12 часов разведка донесла, что в с. Повергив приехало 54 большевика, из них 6 верхом, остальные на повозках. Среди них было 34 поляка из Бучача, Хлопа и Комарна. Остальные – НКВДисты и члены военкомата из Комарна. Группа им. «Перуна» в составе 40 человек (уездная охрана) выдвинулись с места своей дислокации и лесом дошла до места засады. Между сс: Грабивно и Подзверинцем (место засады) на краю леса группа окопалась и приготовилась ко встрече с НКВД. Примерно в 15.30 большевики выехали из с. Грабивно и двинулись в направлении леса к засаде. Впереди едет конная охрана в количестве 5 человек. Падают последние слова приказа. Все готовятся к встрече с врагом. Часть подразделения (4 человека с пулеметом) выдвигается в поле на расстоянии 100 м от леса, чтобы взять под прицел ближний ряд конных всадников. Через долгие минуты медленно надвигается отряд. Не замечая нас, проезжает спокойно дальше. На расстоянии 200 м от всадников идут возы (8). Каждый прицеливается. Получен приказ «огонь». Изо всех видов оружия открыли огонь. Среди продвигающихся врагов началась паника. Много поляков и НКВДистов пали замертво. Напуганные выстрелами кони убегают в близлежащую долину или в сторону села Подзверинец. Несколько большевиков (5), которые чудом спаслись от пуль, залегли во рву и начали обстреливать лес. Нескольких оставшихся (3), которые ползли в сторону села Подзверинец, удалось прикончить прицельным огнем. Все арестованные (8), которых большевики везли с собой, бегут в сторону леса к нам. По дороге НКВДисты, те, которые остались, убивают во рву женщину из арестованных, а 7 мужчин убегает в лес. Среди них – 3 дезертиров из КА, украинцы с Бережанщины, которых захватили поляки под с. Повергив. Кущ Морозенко проинформирован, заходит сзади спрятавшихся НКВДистов. Три москаля убиты, а трёх поляков захватили живьём. Из-за быстрого наступления вечера не было возможности поискать брошенное оружие, кроме одной винтовки, финки и 7 кружков для «Дехтярова». Убитых поляков и НКВДистов насчитывается около 45 человек. Среди убитых, возможно, был заместитель главы райисполкома и заместитель начальника НКВД. Двоих из
наших легко ранили в руку. Один рой во главе с д[ругом] Чорнием пошёл в сторону с. Татаринова и Подзверинца, чтобы собрать оставшуюся часть большевиков и поляков. Под с. Подзверинцем д[руг] Чорний, опередив группу, подошел к одной копне сена, под которой лежали поляки, и они серией из финки и выстрелами из винтовки тяжело ранили д[руга] Чорния, умершего через 7 часов тяжелых страданий.

І відплатна акція каральних органів не забарилася:
Ночью с 4 на 5 октября 1944 г. войско в составе 120 человек прибыло в с. Подзверинец на облаву. Облава началась 5 октября 1944 г. на лес и села под лесом. Поляки сожгли 32 хозяйства в с. Грабивно, из с. Татариново забрали 50 мужчин, После допросов, которые проводились в Комарне, всех вывезли в сторону Рудок. На вагонах написали: «Бандеровцы».
ЦДАВОУ Ф. 3833. Оп. 1. Спр. 126. Арк. 187–192. Подлинник. Перевод с украинского языка.
Цитовано з:
Украинские националистические организации в годы Второй мировой
войны. Документы: в 2 т. Т. 2 : 1944–1945. - С.423-424

 

Не треба так категорично. Дійсно більшість населення сільського (не тільки на ЗУ) були христянами, але вже тоді існували атеїсти, агностики та прихильники інших релігій (серед людей із відносно високою освітою).
Не дивлячий на практично повальну християнську релігійність УПА, командири дозволяти собі псевда на кшталт Перун, а ОУН мала план дій "Дажбог". Це трохи протирічить категоричній відповіді В.Кука, що "ніякого язичництва і близько не було в УПА". Але я думаю, що цілий підзрозділ - це міф. Може хтось десь і був, то кому яка справа була до того...

 

А це тому, що командири були люди з гумором, і могли дозволити собі іменуватися нввіть псевдами на кшталт "Ленін", "Гітлер", "Махно". Що, звичайнр ж, ніяк не впливало на результативність їхньої боротьби зі сталінцями чи з гітлерівцями.
Та на якомусь етапі втрутилися вже партійні структури, і відповідні проводи ОУН прийняли рішення про перейменування сумнівних псевд на ідеологічно витримані або нейтрально-етнографічні.

 

Еге ж. Структури ЦП ОУН як політичної партії.

 

Знайшов інформацію,що командиром "повстанчої групи ім. Перуна" був Іван Огородницький ("Пугач").

В.Мороз "Завершальний етап збройної боротьби ОУН і УПА на українських землях"

 

Так що виходить, що була і "група ім Перуна" і псевдо старшини Перун і вони не пов'язані?

@саце-belli а чи є якісь докази на підтвердження того, що Організація стала приводити псевда до "політкоректності"? І чому тоді "Дажбог" була затверджена на самому високому рівні?
Видається мені, що ні ОУН, ані УПА, ані рядові підпільники і повстанці абсолютно не переймалися цим. Називали себе, або загони як хто бажав і все.

 

На мою думку,боєм командував згаданий Б.Луцький,але "повстанча група" отримала ім"я не від його псевда.Бо спочатку нею командував згаданий мною І.Огородницький("Пугач).

На мою думку,політкоректність враховували,але язичницькі псевда не забирали

 

Референтура пропаганди крайпроводу ОУН-Карпати (листопад-грудень 1944) наголошувала на принципах підбору псевд: не вживати псевда, які ганьблять повстанців ("Горлоріз", "Різун", "Лайдака", "Кат"), більшовицького й німецького походження ("Вишинський", "Сталін", "Берія", "Фріц"), не вживати імена провідників ("Стецько", "Легенда")
Взято з: Мизак Нестор. УПА-"Захід" і збройне підпілля ОУН у боротьбі за УССД. Чернівці-Торонто, "Прут" - 2011. - С.145.
У паперовому варіанті є посилання на джерело 98 і сторінки звідти 262-263, 268, 809), але не мав змоги бачити саму книжку.

 

А ось іще...

http://uk.wikipedia.org/wiki/Рідновірство
там посилання веде на - Войновський П. Моє найвище щастя. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1999. - С. 160-165.

 

Ніхто релігію цю не придумав. Язичництво була релігія на Україні ще за довго до прийняття тут християнства. І не має нічого поганого в тому, що в лавах УПА був загін імені ПЕРУНА, бійці якого вірили і поклонялися своїм Рідним Богам як славний князь Святослав Хоробрий, козаки-характерники. Вони вірили Рідним Богам і не хотіли сприймати нав'язану силоміць жидовську релігію. За це ЇМ-ЧЕСТЬ І ХВАЛА!!!

 

ІМХО дуже мала ймовірність

 

І як з цими директивами узгоджується "Різун" з Чорного лісу? Адже на старшин такого рівня вона вже точно б розповсюджувалась.

 

По-перше, це наказ лише край-проводу, а не ГК. По друге, децентралізація УПА та постійні проблеми в зв'язку призводили до того, що деякі накази не доходити, а деякі не виконувалися. Був же і наказ про заборону фотографування (щоправда не пригадую, хто і де його видав).
Є ще третій момент - в рекомендаціях по принципах подбору псевд нічого не йдеться про язичництво і не факт, а чи ганьбить чи ні таке псевдо УПА -це суб'єктивна думка кожного стрільця або старшини.

 

Так, язичництво ніхто не придумав, воно давніше і рідніше, але факт існування загону ім Перуна ще доводить факт того, що він складався з язичників.