Діячі ОУН та УПА загиблі в боротьбі з німцями

1 -«Злодій? - Ні. Це рядування життя і втеча перед смертю. Напевно цього «музулманина» ніхто крім «форарбайтера» ловити не буде». Ліворуч - Б. Вітошинський, праворуч - Д. Чайковський.

2 - «Двадцять п’ять». Вистачило, щоби один з команди задів шматку до чищення роверів — і дістають всі». Зліва: В. Левицький (Германік), В. Дейчаківський

3 - Типи табірної аристократії - бльоковий і капо.

4 - "Після звільнення з концтабору. Травень, р. Б. 1945. Воля! Простір відкритий і золотиста весна. Чомусь ці каторжники не летять вітром до цьої вимріяної та неймовірної Волі..."

 

Повідомлення про загибель Дмитра Мирона - "Орлика"

 

Ольга Базильків - "Шуминка"
Ольга Куцевич , Ніна Куцевич
Степан Новак - ("Турчин" , "Щур" )

 

Горобець Микола -"Славко" , у 1943 р. - військовик Володимир-Волинської округи ОУН. Загинув у липні 1943 р. в Завидівському лісі на Волині підчас німецького нападу.

 

Юлія Луцька ("Уляна") свідчила: "У мене на квартирі [в Рівному] довший час мешкав "Охрім" та інші активні оунівці... Не раз проходили зустрічі "Охріма" зі зв'язковими Київського крайового проводу ОУН сестрами Ольгою та Ніною Куцевич, уродженками Клеваньщини, студентками одного з київських вузів. Обидві 1943 року німцями були заарештовані й розстріляні"...

 

зі свідчень тієї ж Ю. Луцької ("Уляни") про конспіративні кваритири ОУН (б) у Рівному: "Конспіративна квартира на вулиці Дубенській (вона ж - Вермахтштрассе)" у книжковому магазині Мартинюка. Його дружину Ганну та доньку Тамару, які були членами ОУН (б), у Рівному 1943 року розстріляли німці"...

про ці ж події є згадка в спогадах В. Дзівак (Ковтун), сестра якої товаришувала із Тамарою Мартинюк: "При німцях якось моя сестричка поїхала з Тамарою до Києва, нібито на навчання. Ми й не знали, що вони вже були пов’язані з ОУН. Потім якісь молоді люди прибули до Рівного і зупинились у Тамари (Мартинюки жили на вулиці Литовській). Німці їх вислідили, оточили і тих, хто втікав, постріляли. Тамару заарештували. Мама вчепилася в неї: “Ні за що не віддам!..” І маму Тамарину теж забрали. Їх тримали тут у тюрмі. Ми передавали їм передачі, і сестра передала їй червону суконочку. Тамара сиділа в камері на четвертому поверсі і коли одягала ту суконочку, то ми знали, що вона одержала передачу. Через деякий час німці розстріляли в’язнів тюрми. Загинули Тамара Мартинюк і її мама"...

арештовано Ганну та Тамару Мартинюків було 14 липня 1943 р., вони утримувались у Рівненській в'язниці...
21 вересня 1943 р. радянський агент М. Кузнєцов при допомозі М. Струтинського помилково застрелив у Рівному начальника фінансового відділу райхскомісаріату "Україна" Г. Геля та фінансового референта Рівненського окружного комісаріату А. Вінтера; це використано для провокації - було спеціально "загублено" гаманець, наповнення якого свідчило про причетність до цього підпілля ОУН (б); зі спогадів Д. Мєдвєдєва: "Кузнецов прыгнул в машину и уже на ходу захлопнул дверцу. В тот момент, когда он подбежал к машине, из кармана его "выпал" бумажник... Мы боялись, как бы не остался незамеченным "оброненный" Кузнецовым бумажник... Просматривая газеты, мы убедились, что бумажник свою роль сыграл... Стало известно также, что в Ровно по подозрению в убийстве Геля арестовано и расстреляно 38 виднейших украинско-немецких националистов, в том числе 13 работников так называемого "всеукраинского гестапо"; был арестован редактор газеты "Волынь", издававшейся на украинском языке под диктовку гитлеровцев, и некоторые другие "деятели". Аресты не ограничились только Ровно. Подобные вести не могли не вызывать в нас чувства удовлетворения"...
дійсно газета "Волинь" повідомила із цього приводу: "Урядово повідомляється: В останньому часі доконано два атентати на життя політично високопоставленої особистості Райхскомісара України. Завдяки докладному доходженню беззакидно усталено зв'язок між властивим колом доконуючих атентат та ідейними спричинниками. Після цього заряджено та переведено відповідні заходи проти більшої кількості в'язнів Волині, які належали до обтяжених кол"...
детальніше про це написала підпільна газета ОУН (б), перерахувавши і жертв: "Послідовно здійснюючи програму фізичного винищення українського народу, гестапо 15 жовтня ц. р. знову розстріляло в рівенському кар'єрі 30 українців. Серед них... Ганна Мартинюк з донькою Тамарою"...

отака історія...

в мене десь були фото Ганни та Тамари Мартинюків, але зараз знайти не можу

 

Напис на могилі українців ОУНівців, розстріляних Гестапо неподалік Чорткова 27 листопада 1942 року

 

ось їх фото з 14 тому Літопису УПА нової серії - зв'язкові ОУН Михалюк-Мартинюк Ганна з дочкою Тамарою батьківському садку в с. Бугаївка на Рівненщині.

 

дякую, ще одне їх фото з цієї ж серії є в книжці І. Марчука "Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський-"Клим Савур", звідти ж я цитував і фрагменти протоколу допиту Ю. Луцької...
+
знайшов ще таке фото Т. Мартинюк (воно, а також фото Г. Мартинюк було в газ. "Гомін України" (2010, № 40, С. 17), але я не можу витягнути з викладеної в і-неті версії ):

 

ось воно :

 

Бандера Василь Андрійович (15.02.1915, Старий Угринів Калуського р-ну, Івано-Франківської обл. – 22/21.07.1942, концтабір Аушвіц)

Закінчив Стрийську гімназію, агрономічний ф-т Львівської політехніки, філософскьий ф-т Львівського ун-ту. У 1940 р. одружився з Марією Возняк, сестрою дружини Миколи Лемика – виконавця замаху на працівника радяснького консульства. Протягом 1938—1939 разом з дружиною відбував ув’язнення в концтаборі Береза Картузька, звідки вони вийшли після розвалу Польщі. Нелегально перейшли кордон і дісталися до Кракова.

Учасник ІІ Великого збору ОУН в Кракові (1—4.04.1941 р.) У червні В. Бандера за дорученням ОУН мав проголосити Акт відновлення Української держави в Станіславі. Референт Служби безпеки Станіславського обласного проводу ОУН. 15.09.1941 р. його арештувало Гестапо. Після допитів у шефа станіславського Гестапо Крігера утримувався в краківській в’язниці, згодом переведений до Освенцима (табірний № 49721). Там обер-капо Юзек Краль і капо Болек і Сташек Подкульські за наказом гестапівця Грабнера зламали йому кілька ребер, вибили зуби, розбили обличчя і відправили возити цемент на 2-й поверх блоку, що споруджувався. Коли Василь спіткнувся, кати жорстоко побили його, обсипали лице цементом і занурили у воду, а потім «рижовою» щіткою «відчищали» обличчя і голову. Так повторювалося кілька днів, доки Василь не потрапив до табірної лікарні, де його умертвили смертельним уколом. Тіло спалили в крематорії.

 

Це не напис, це зворот листівки про цю трагедію, що її випустила ОУН. На лицьовій частині було фото самої могили.

для тяжких випадків можна робити printscreen і ctr+v в Фотошоп, обрізавши зайве.

 

Мельничук Василь - "Чумак" (1914 - 27.11.1942 )

магістра права, член ОУН.

З грудня 1940 за кордоном у Кракові, учасник вишкільних курсів ОУН.

учасник 2-ого Великого Збору ОУН.

У квітні 1941 повернувся нелегально в Україну.

Обласний провідник Станіславської області, літом організує там проголошення "Акту Відновлення Української держави" та встановлення укр. адміністрації.

В лютому 1942 заарештований Гестапо.
Розстріляний німцями в групі 52-ох оунівців 27.11.1942. в с. Стара Ягольниця Чортківського району Тернопільської области.

 

Тоді вже, думаю, доцільно подати загальну інфо про розстріли в полі між Старою Ягільницею - Чортковом.

Лицьовий бік листівки про розстріляних (зворотний, див пост #32)


Деякі з жертв розстрілу

 

Повідомлення про страту в офіціозі Проводу "Ідея і чин"







Пам'ятні заходи:

 

Загиблі від рук німців у інший час

Мабуть родич поета Дмитра Павличка

 

Осип Білобрам - "Беркут" ( 1.01.1923 - 13.12.1943 ) - член Крайового проводу Юнацтва ОУН , загинув у перестрілці з німцями у Львові

 

Гаврилюк Омелян - "Калина" (1922 - 22.04.1944 ) - Організаційний референт Стрийського повітового проводу ОУН

 

Список членів ОУН Сяніцької округи розстріляних німцями 24.04.1944

Паль Михайло - "Остап" організаційний референт округи
Голутяк Микола
Головінський Володимир
Сивик Володимир повітовий провідник ОУН
Попик Осип
Москалик Антін районний провідник ОУН
Кметко Лев
Черешнівський Іван
Кавчак Дмитро
Гричко Павло

 

в кращій якості повідомлення про загибель Василя Івахіва , Юліана Ковальського , Семена Снятецького та Івана Луцюка

 

Петро Корж з дружиною Марією та донькою Ольгою. Близько 1926 р.




Корж Петро Гаврилович (29 грудня 1901, с. Мануйлівка Новомосковського повіту, нині у складі Дніпропетровська — 1943 — 1944, Кривий Ріг) — член Мануйлівської «Просвіти», син просвітянина Гаврила Коржа.
Корж закінчив у Катеринославі гімназію, комерційне і художнє училища. Разом з майбутньою дружиною — Марією Трохимівною Філоненко (1906 — 1998), донькою просвітянина Трохима Філоненка, були учасниками драмгуртка при Мануйлівській «Просвіті». Вчителював у школі ім. Б. Грінченка — викладав мову і літературу (школа № 41, нині дитсадок на вул. І. Франка). Проводив українізацію за заводі ім Артема. Пізніше — бухгалтер на вагоноремонтному заводі, звідки перейшов працювати художником-оформлювачем і керівником ізостуд. при клубі ім. Загиблих комунарів. Дружина була домогосподаркою. Діти: Ольга (1924), Леся (1927 Наталка (1937). Підтримували приятельські стосунки з письменницькою родиною — Миколою Мінько (1902 — 1937) та Оленою Шпото (1899 — 1943). Коли в Дніпропетровську в 1930-х відновили перші ялинки,Корж оформлював їх. У його обов'язки як художника входило і оформлення святкових заводських колон і «пролетарські свята».
Мав золоті руки: сам робив бандури, всілякі вироби з дерева. Зробив невеличку бандуру для доньки Ольги, яі співала в школі на Шевченківських та інших святах. Корж мав добрий голос, чудово грав на струнних інструментах (бадурі, скрипці) та піаніно. Увечері діти засинали під звуки батькової бандури. Багато уваги приділяв вихованню доньок, їхній духовній, зокрема, музичній освіті. Під час війни залишився в Дніпропетровську і працював у поліції. На здивоване запитання доньки відповів: «Так треба. Ми не за німців, ми проти німців». Як виявилося, він належав до ОУН.
За спогадами шуряка Федора Філоненка, Корж протестував проти спалення фашистами (??? ред) селища в АНД районі в 1943, на нього надійшов донос і фашисти заарештували його. В Кривому Розі його бачили мануйлівські жінки. Розстріляний фашистами в криворізькій тюрмі, про що родину повідомив свідок Іван Корнійович Ризоль. Донька Ольга Корж у 1943 вивезена на примусові роботи до Німеччини, в 1946 повернулася в Україну. В 1949 заарештована і засуджена на 25 років. Ув'язнення відбувала в Магадані (Берлаг). Звільнена в 1955, повернулася в Україну 1956. Реабілітована у 1993.



Микола Чабан, з книги "Діячі Січеславської "Просвіти"

 

що ознчають знаки запитання? І що таке "АНД"?

 

німецьке оголошення про розстріл 20 полонених бійців УПА та симпатиків , за те що повстанці 17.04.1944 р. вбили 10 фольксдойчів та 4.05.1944 р. вбили 2 поляків на німецькій службі