Басюк Евгений Михайлович, 14.04.(?) 1922 г.р., ур. с. Хоров Острожского р-на Ровенской обл. ШВШ Здолбуновского куреня, затем ШВШ соединения "Холодный Яр", псевдо "Чорноморець". В сентябре 1944 года в ходе рейда раненым попал в плен. Осужден, срок отбывал в спецлагере "Степлаг". Проживал в Ростовской области (и до сих пор там числится в списке ветеранов - см. http://www.pobediteli.ru/russia/ug/rostovskaya/b/bar-baja/index.html ), не исключено, что еще жив (до 2005 года был точно жив). Помогите прояснить несколько моментов. 1. Во втором томе "Лiтописа УПА" есть портрет "Чорноморця" в форме ВМФ СССР. На портрете обрезан погон - либо он в звании мичмана, либо капитан-лейтенанта (скорее второе). Подпись под фото - 1945 г; ИМХО дату попутали. По информации, которую я подтвердить не могу, Басюк действительно был офицером ЧФ, и его сбросили в качестве радиста к ковпаковцам, однако, он добровольно явился в УПА. Хочу понять, откуда фотка "Чорноморця" в форме советского флотского офицера. 2. В ряде мутных источников утверждается, что после допросов Басюка перевербовали и он был членом спецбоивки МГБ. Документально подтверждено его участие в опознании тел нескольких погибших функционеров УПА, а откуда взялось его участие в спецбоивке - непонятно. Буду рад помощи в прояснении этого вопроса. 3. Ростовские, помогите установить - жив ли Басюк, а если нет, то когда умер и где похоронен? 4. Приветствую любую инфу об этой личности.
ви помиляєтесь: В. Чермошенцев (росіянин за національністю) служив при курінному Ю. Чуйковському ("Юркові")... загалом є протоколи допитів Є. Басюка ("Чорноморця"), які публікувались в 9-му томі нової серії "Літопису УПА"...
ця інфа помилкова, так як він ще в 1939 р. був учасником подій в Карпатській Україні, перебував в угорському таборі для військовополонених в м. Ніред-Газа, вступив в ОУН, пройшов якісь німецькі курси, в 1941 р. повернувся в рідні місця, арештований німцями, потім - в УПА...
Мабуть, про того "Чорноморця" http://www.reibert.info/forum/showthread.php?t=97520 (пост 22 перше фото)
в книзі Д.Вєдєнєєва "Двобій без компромісів " ст.292 знайшов таку інфу: "Зокрема,командир АБГ Є.Басюк(колишній начальник штабу формування УПА "Холодний Яр") за здирництво і хабарництво в 1948 р. отримав 25 років таборів"
Басюк Євген Михайлович (14.04.1922, с. Хорів Острозького р-ну Рівненської обл. – після 2005 р., Росія). – пopyчник УПA (зі старшинством вiд 24.04.1944 p.) Псевдо: "Чорноморець", "Компанієць". З селянської родини. У 1936 – закінчив семирічну школу. Навчався в Ковелі у слюсарній школі, але не закінчив її через бідність. У 1938 у зв'язку із подіями на Закарпатській Україні, він виїхав до Галичини і спробував нелегально перейти на територію Закарпаття. Був затриманий, доставлений до м. Хуст. Там його допитали в українській поліції та штабі "Карпатської Січі" і передали під опіку середньої школи. У лютому 1939 р. командування "КС" направило його на навчання до підофіцерської школи. Невдовзі він взяв участь в боях з угорцями, був поранений і потрапив у полон. Перебував у таборі м. Ніред-Газа до червня 1939. У липні 1939 р, його разом з іншими українськими полоненими угорці передали німцям. Є.Басюк опинився у Відні, де спочатку лікувався у санаторії (до жовтня 1939 р.), а потім вчився у німецькій офіцерській школі, створеній за участю Проводу ОУН. Там у грудні 1939 р. він вступив до ОУН. Закінчивши у листопаді 1940 р. школу і отримавши звання лейтенанта німецької армії, Є. Басюк поїхав у місячну відпустку до Кракова, Після неї, виконуючи вказівки своїх організаційних керівників, він не пішов на службу до німецької армії, а став фактично безробітним і до початку війни Німеччини з СРСР отримував фінансову допомогу від УЦК. У липні 1941 р. він повернувся до рідного села. Приблизно через місяць Рівненський обласний комендант легальної української молодіжної організації "Січ" "Остап" призначивйого комендантом цієї організації по Гощанському району. Однак вже через три дні німці її розігнали, і з вересня Є. Басюк працював експедитором у кооперативі у м. Острог, а згодом знову повернувся додому. У березні 1942 р. його заарештувала німецька поліція за звинуваченням у приналежності до ОУН і дезертирстві з німецької армії. До листопада 1942 р. Є. Басюк перебував у в'язниці в Рівному, був заочно засуджений до смертної кари та переведений до концтабору поблизу с. Шубків Тучинського району Рівненської області, звідки разом з іншими 25-ма в'язнями через 2 тижні втік. Переховувався у батька та інших родичів. 23.03.1943 р.за вказівкою військового коменданта Рівненського надрайону "Олега" приступив до формування загону УПА в точевицьких лісах на Рівненщині. Спершу відділ складався з 6 чоловік, станом на 12.04. – 35 чол., на 18.04. – 65 бійців. 19.04.1943 р. відділ "Чорноморця" разом з відділом "Сталевого" (А.Шеремета) силою в 120 чол. мав бій з німцями й угорцями (біля 100 чол.) у с. Будераж, який тривав 3-5 годин. Ворогам надійшло 10 машин підмоги і вони почали наступ з 3-х боків. Загін "Чорноморця", розділившись, відступив, залишивши 7 убитих (за даними повстанців, вороги втратили 15 вбитих). 16.05.1943 р. у с. Новомалин, куди з 1-єю чотою вирушив на роззброєння німців, Басюк мав інший бій з німцями, у якому отримав 12 поренень (у груди, плече, ліву ногу), вбивши тільки 1 німця. Лікувався в повстанських шпиталях в Точевицькому лісі та на півночі Рівненщини. Після операції направлений в с. Великий Стидин Степанського р-ну для одужання. По одужанню Є.Басюк виїхав на територію Південної групи УПА на посаду інструктора підстаршинської школи (начальник школи "Балабан"). У кінці вересня—на поч. жовтня 1943 р. почав формувати сотню, яка бл. 15.11.1943 р. влилася в Здолбунівський курінь під командуванням "Ясеня" (М.Свистун). Восени сотня "Чорноморця", а також сотня "Жука" (Й.Бричко), "Явора", "Жмайла" (М.Синогін) і боївка "Миколи" (В.Ткачук) мали запеклий бій з німцями і мадярами поблизу села Мощаниця Острозького району на Рівненщині. Німцям надійшла підмога із села Кривин Славутського району Кам’янець-Подільської обл. і повстанці відступили. У німців були великі жертви. Декілька мадярів потрапило у полон і їх знищили. Серед повстанців було вбито 5 чоловік. На початку листопада 1943 р. на залізничному відтинку Оженин – Острог сотня Басюка провела ряд мінувань і засідок. Знищено кілька транспортів, здобуто 1 кулемет, 3 гвинтівки. 25. – 30.11.43 р. курінь "Ясена" брав участь у роззброєнні поліцаїв, евакуйованих зі Сходу, на шосе Дубно-Броди і Рівне-Дубно-Броди – роззброєно 400 чол. Станом на 1.12.1943 р. курінь нараховував 260 чол. (відділи "Цимбала", "Тимошенка", "Степ"). 1.12.1943 р. – одним з відділів спалено в с. Куневі (на кордоні з Хмельниччиною, або йдеться про с. Кунин Здолбунівського р-ну Рівненської обл.) будинки, призначені до квартирування німцями. 3.12. 1943 р. – невдалий бій відділу "Цимбала" з червоними партизанами. 10.12. 1943 р. відділ "Тимошенка" потрапив в оточення козаків в с. Михайлівці, звідки вийшов з власними втрати 3 козаки, втрати ворога 20 чол. (здобуто 2 фінки, 3 гвинтівки). 13.12.1943 р. – вчинено засідки на німців під час їхньої акції на с.с. Ляхів (тепер Кутянка) і Малин, спалено розвідувальний літак, що загруз у болоті. Невдовзі Басюка призначено шефом штабу Здолбунівського куреня. У березні 1944 р. отримав завдання вирушати на схід (Київська обл.) і перейшов у Кременецькі ліси, де завершував підготовку до рейду (сформовано зєднання “Холодний Яр” ). Став курінним у цьому з'єднанні. 23.04.1944 р з’єднання "Холодний Яр" (3 курені "Сторчана", "Вира" ("Докса") і "Компанійця" (Басюка) чисельністю бл. 1800 чол.) було передане УПА-Південь. 24.04.1944 р. Басюк брав участь у Гурбенському бою. 25.04. 1944 р. З’єднання вирвалоя з оточення через с. Бущу, підбивши 1 танк, і перейшло в Точевицькі ліси. Рухаючись через с.с. Плоске, Михалківці, Майків на с. Залізниця Межиріцького р-ну. У с. Залізниця 29.04.1944 р. повстанці мали важкий 8-годинний бій з підрозділами 19 бригади ВВ НКВС, в ході якого свіжомобілізовані бійці "Мамая" (приєднався до з’єднання 24.04) розбіглися, а повністю збереглися тільки полки "Панька" і "Вира", які відступили. Курені УПА відійшли в с. Велика Клецька Межиріцького р-ну, де пробули до 9.05.1944 р. Далі перейшли в Куразький ліс Острозького р-ну, після чого курінь "Панька" – Київська обл., "Вира" – Вінницька, а рештки полку "Мамая" – в Кременецькі ліси. У цей час Басюка призначили начальником штабу з’єднання "Холодний Яр". Штаб тимчасово розташувався в Куразьких лісах, згодом перемістився в Точевицьких і Кременецькі ліси. У червні 1944 р. штаб отримав завдання передислокуватися в Київську обл. (теперішня Черкащина). На території Житомирської обл. Басюк захворів і з частиною штабу повернувся на Кременеччину. У червні 1944 р. був присутній на нараді командирів у Точевицьких лісах (присутні "Леміш", "Еней", "Дубовий", "Ясен"). Учасник установчого з'їзду НВРО (17-18.07.1944 р., біля с. Дермань Мізоцького р-ну Рівненської обл.). 26.08.1944 р. отримав наказ іти на Черкащину на зустріч з "Ясеном". Перед відходом 5.09 відвідав матір у рідному селі, а 7.09 село було оточене, проте Басюку з охороною вдалося втекти. На привалі на березі р. Горинь на них напали і Басюка з рідним братом взяли в полон. Інший брат загинув під час сутички. Є. Басюка було привезено до Рівного, а звідти етаповано до Києва, де він близько 10 днів перебував у в'язниці НКДБ УРСР. Погодився на співпрацю з НКВС. Очолював агентурно-бойову групу під псевдо "Кармелюк". Полюбляв носити форму капітана МДБ . Неодноразово тероризував і грабував мирне населення під час спецоперацій АБГ. За здирництво і хабарництво був повторно заарештований 12.05.1949 р. у Львові та засуджений. 19.11.1949 р. особлива нарада при Міністрі держбезпеки СРСР визначила Є. Басюку покарання за ст.ст. 54-2, 54-11 та 206-17 "а" КК УРСР - 25 років ВТТ, яке він відбував у Степовому і Піщаному таборах (Казахстан). У Степлагу допомагав адміністрації боротися з в’язнями—українцями, які згодом його вирахували й побили. У період хрущовської "відлиги" комісія Президії Верховної Ради СРСР з розгляду справ на осіб ув'язнених у Карагандинському ВТТ, 28 травня 1956 р. звільнила Є. Басюка, знявши з нього судимість, а 10 вересня 1991 р. Прокуратура УРСР реабілітувала його. Проживав у Ростовській обл., РРФСР. На сайті «Победители. Солдаты великой войны»** значиться в списку ветеранів ВВВ. Станом на 2005 р. був ще живий. Можливо живе й досі. Батько: Басюк Михайло Іванович (у 1943 р. убитий німцями). Мати: Бондарчук Ганна (убита у 1944 р.). Дружина: Айрапетова Віра Авагімівна. Діти: Басюк Андрій (народ. 1947). Сам Басюк у листі на ім’я К.Ворошилова стверджував, що бійці УПА вбили його матір, сестру, двох братів, наречену і неодноразово намагалися вбити його самого. Л-ра: 1.Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН і радянських сил спецоперацій. 1945—1980-ті роки. – Київ, 2007.— С. 292. 2.Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій – Т.1. Волинь і Полісся – Рівне, 2008. – С. 78-79, 86-87, 138-139,175, 189-190. 3.Іщук О., Огороднік В. - Генерал Микола Арсенич. Життя та діяльність шефа СБ ОУН – Коломия, 2010. – С. 128—129. 4.Літопис УПА. Нова серія. – Т.2. Волинь і Полісся:1943—1944. – Київ – Торонто, 1999. –С. 173, 347, 357, 406. 5.Літопис УПА. Нова серія. – Т.8. Волинь, Полісся, Поділля. УПА і запілля 1944—1946. – Київ – Торонто, 2006. – С.15, 24, 432. 6.Літопис УПА. Нова серія. – Т.9. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами держбезпеки керівників ОУН і УПА. – Київ – Торонто, 2007. – С.110—138. 7.Літопис УПА. Нова серія. – Т.14. УПА і запілля на ПЗУЗ, 1943—1945. Київ—Торонто, 2010 – С.47–51
переглядав в архіві еведенційні (облікові) картки ВО УПА "Богун" і, серед інших, там була заповнена на Є. Басюка; інфа в ній у деяких моментах не збігається із вже відомою, зокрема дата народження - 14 лютого 1920 р., значиться як вчитель (середня освіта), організатором постанського відділу ОУН (б) був з 22 лютого 1943 р., мав 11 поранень... також в документах Острозької районної управи зустрічалась згадка, що 6 липня 1943 р. польською поліцією в с. Хорів Острозького р-ну було арештовано та розстріляно під лісом Михайла Басюка 1897 р. н. - це, очевидно, батько "Чорноморця"...
Я компілював біографічну довідку Басюка, що її виклав Айзенгавер, і зразу скажу, що не все там правильно на 100%, зокрема неясний період кінця 1943 р. - квітня 1944 р. У вельми цікавому протоколі допиту, що опублікований в новому "Літописі УПА" (том 9), Басюк говоров у цілому правду (що підтверджуєтсья іншими документами), але багато фактів просто перебільшив. Чого варте, наприклад, звання полковника УПА, яке він собі приписав. Також він курені називає полками, а загони - дивізіями, непомірно роздув чисельність УПА, поширивши її дії на Чернігівщину та Донбас. Коли він давав свідчення, то в його пам"яті злиплися в одне 2 періоди - осені 1943 р. - формування Здолбунівського курені під командою "Ясеня" (М.Свистуна) і формування з"єднання "Холодний Яр" в квітні 1944 р. під началом того ж "Ясеня". Через це він, наприклад, двічі говорить про призначення начальником штабу - Басюк був ШВШ Здолбунівського куреня і з"єднання "Холодний Яр". Тому за цей час зі сівдчень дуже тяжко виснувати щось конкретне. Я не можу поки сказати, яка роль Є.Басюка в Гурбенському бою. Він на допиті каже, що начальником штабу "ХЯ" став після того, як курені з"єднання вийшли з оточення і перейшли в Куразький ліс Острозького р-ну, де "Ясень" дав накази окремим куреням рухатися у призначені їм райони Черкащини. У одному зі звітів про бій ("Звіт про обставини бою в районі с. Гурби"), опублікованому в Т.8. нового "Літопису УПА" на С.430, написано: "В боях відзначилися:....курінний Довбуш, курінний Міша, курінний Балабан, курінний Гірчиця і курінний Компанієць" а у вступі до того ж тому подаєтсья склад з"єднання "ХЯ": курені "Рова", "Кожуха" і "Мамая". (С.16). Правда ніде не конкретизується, чим же відзначився Басюк, і немає жодного звіту про його дії. Тож, якщо Басюк був курінним, то якого куреня? Він не входив до з"єднання, виходить. З іншого боку, в іншій частині протоколу, Басюк каже, що начштабу він став перед Гурбами. Тоді чому у цитованому мною звіті він загдуєтсья як курінний? У біографічній довідці на Є.Басюка, поданій у "Літописі УПА" нової серії Т.14. подаєтсья така інфа: Це с.47. Правда, в тій довідці є таке, що інакше, як відвертими нісенітницями не назвеш. Отже перша половина 1944 р. в житті Євгена Михайловича Басюка залишаєтсья загадкою. Ну і, звісно, період його роботи на радянські "органи". Цікаво, що ніде ніколи про це не писали, зазвичай обмежуючись власною цитатою листа Басюка з концтабору на ім"я Ворошилова, де він пише, що з 1944 по 1949 р. "громив банди УПА". Єдині подробиці, що доповнюють ці дані, я знайшов у: Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН і радянських сил спецоперацій. 1945—1980-ті роки. – Київ, 2007.— С. 292. і Іщук О., Огороднік В. - Генерал Микола Арсенич. Життя та діяльність шефа СБ ОУН – Коломия, 2010. – С. 128—129. Якщо він станом на 2005 р. ще був живий, то питається, чому ніхто з істориків не взяв у нього інтерв"ю? так, в документах розбіжінсть в +- місяць/день це, на жаль, норма. 11 чи 12 поранень - це не суттєво. Евіденційні картки заповнювали повстанці власноруч, чи хтось інший? В першому випадку тоді, треба було б довіряти саме їм. Там сказано, яку посаду він займав на момент складання картки?
Думаю, доцільно оприлюднити деякі першоджерела по темі Выдержка из протокола допроса Басюка Евгения Михайловича (начальника штаба соединения «Холодный Яр» в 1944 г.) от 28-29 сeнтябpя 1944 гoдa: ДA СБ Укpaїни. — Ф. 6.— Cпp. 75133-ФП. — Аpк. 13-56. Оригінал. Машинопис. Цит. за: Літопис УПА. — Т.9. — Торонто—Львів, 2007. — С. 112—113. Выдержка из протокола допроса Басюка Евгения (начальника штаба соединения «Холодный Яр» в 1944 г.) от 28-29 сeнтябpя 1944 гoдa: ДA СБ Укpaїни. — Ф. 6.— Cпp. 75133-ФП. — Аpк. 13-56. Оригінал. Машинопис. Цит. за: Літопис УПА. — Т.9. — Торонто—Львів, 2007. — С. 118—119 Выдержка из протокола допроса Басюка Евгения Михайловича (начальника штаба соединения «Холодный Яр» в 1944 г.) от 28-29 сeнтябpя 1944 гoдa: ДA СБ Укpaїни. — Ф. 6.— Cпp. 75133-ФП. — Аpк. 13-56. Оригінал. Машинопис. Цит. за: Літопис УПА. — Т.9. — Торонто—Львів, 2007. — С. 131—132. [Червень 1943 року] Хронологія відділу Чорноморця Як бачимо, інформація свідчень на допиті та з "хронології" в цілому збігається. До речі, в документах "Літопису УПА" Т.2 нової серії та книгах О.Денищука "Боротьба УПА проти німецьких окупантів" відділ "Чорноморця" фігурує навіть після того часу, як сам Басюк пораненим лежав у шпиталі і керувати сотнею не міг. Річ у тім, що сотню очолив "Ярок", але по документах вона й далі проходила за іменем свого 1-го командира.
так багато в кого не брали (і не беруть, на жаль) інтерв'ю... тим більше не факт, що він би погодився + сумніваюся, що хтось би поїхав записувати те інтерв'ю в РФ... не пам'ятаю вже чи вони одним почерком заповнені були... я тільки одну справу із цими картками переглянув... там написано: "22/ІІ-43 був організатором партизанського відділу. В травні належав до Енея. Пізніше до Дубового, Енея, Ясена"... може ще щось було зазначено, але я не виписав собі... в "Літописі УПА. Нова серія" (Т. 14, С. 47-51) є "Хронологія відділу Чорноморця" і там написано, що він почав організовуватись 23 березня 1943 р. (можливо тоді в еведенційній картці помилка?)...
абсолютно не маю довіри до того, що пише Денищук очевидно, це все ж М. Бихалець ("Морозенко"), його менший брат писав у спогадах: "А на початку 1943 року в лісах вже формувалися відділи УПА. Брата попередили, що його хочуть арештувати, як колишнього члена ОУН. Одного вечора приходить брат до хати ще з двома хлопцями... Попрощалися з нами всіма і подалися всі троє в УПА. Там брат став сотником новобранців і після кількаденної муштри сотня отримала хрещення під селом Білашів у бою з мадярами"... вірогідно, мається на увазі бій 19 квітня 1943 р., описаний в "Хронології відділу Чорноморця"...
Може і б не погодився, але спробувати варто було б. Щоб потім не бідкатися, що немає джерел, що все втрачено. На сусідньому форумі Ігор Марчук говорив, що по преших відділах УПА немає джерел. Але ж є "живі джерела": Басюк, Олексій Брись - один із перших організаторів УПА на Горохівщині Волинської обл., до речі, до нього ходять активно політ. партії, але, щоб історики спілкувалися і писали про нього - такого нема; також нещодавно ще живий був В.Левкович, теж к-р одного з 1-х відділів УПА на Волині. Якщо Басюк повністю відцурався своєї участі УПА, то міг би хочаб шовіністичним історикам оповісти, як він боровся за радвладу в складі АБГ... Я ж кажу, що в документах, постійний різнобій в цифрах. Хтось не так поставив закралючку - і ось із 02 (лютий) робиться 03 (березень) і навпаки. Прикро, що багато істориків або бездумно переписують одну з версій, або оперують обома, нічого не пояснюючи. Не спішіть. У Денищука кожне повідомлення містить перелік джерел. Я довіряю тим повідомленням, де в джерелах зазначені посилання на архіви чи серйозну літературу (типу "Літопису УПА" чи спогадів). Тут Білашів, там - Будераж...гадаєте, просто помилка мемуариста?
ну, спогади В. Левковича точно записали на відео, ось тут викладені фрагменти - http://territoryterror.org.ua/uk/witnesses/biography/?ci_personid=11 + його спогади також публікувалися... стосовно О. Брися, то не знаю чи його хтось записував на відео (якщо ні, то це дуже погано), але фрагмент його спогадів був опублікований в книжці "Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938-1944 років.: Горохівський район"... стосовно Басюка, то цікаво, звідки взагалі відомо, що він в 2005 р. ще був живий? загалом, якщо публікуються матеріали на основі опитувань свідків, то це повинно робитися не так як зробив О. Денищук; в його книжках важко розрізнити, де правда, а де вигадки... ось і згаданий І. Марчук стосовно цього писав на сусідньому форумі: "Книги О. Денищука вимагають серйозної документальної перевірки, оскільки автор користувався дуже часто джерелом "одна баба сказала", або принципу "мені так хочеться написати, бо я це так придумав"..." між цими селами бл. 5 км, тому локалізація могла різнитися...
Камерад Totenkopf вище наводив лінк на російський сайт "Победители". Там інформацію подано про живих ветеранів ВВВ станом на 2005 рік http://www.pobediteli.ru/russia/ug/rostovskaya/b/bar-baja/index.html Про Брися - дякую, подивлюся. Але ж є ще його архівна кримінальна справа, яку ніде не публікували, тільки маленькі фрагменти. А там повинно бути багато інформації про перші відділи і їх бої проти німців. Все правильно. Ви маєте на увазі "особистий архів О.Денищука", який постійно фігурує в списках джерел. Я при читанні книг на це не зважав, орієнтувався тільки на підкріплені архівами і літературою дані. Хоча навіть деякі дані з цього "архіву" підкріплюються наявними документами (напр. випадок зі стратою штаб-лікаря Шене).
зрозуміло, я не звернув уваги на те, коли на цей сайт занесена інформація... зрештою, мені і ідея записати його спогади подобається... він зараз, наче, у Львові живе... хіба, що так... можна детальніше, що за Шене? тільки треба, очевидно, окрему тему створити на кшталт "Початки повстанської боротьби ОУН (б) взимку-весною 1943 рр."
Так, бо запитань до його бойового шляху дуже немало. Треба спішити - вже ж 91 рік діду. Щодо Шене відповів вам у приват, щоб не офтопити.
Неймовірна історія Євгена Басюка від 1922 до 2010 року. http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/05/12/148247/ Оскільки формат статті популярний, то не завжди була змога детально відобразити всі епізоди його життя. Але основні віхи змальовані.
