Перекладачі (Зондерфюрери) / Dolmetscher, Sprachmittler, Interpreter (Sonderführer)

Да, это единственное упоминание подобного рода из следующей книги. Дневник на двух языках, русский перевод и оригинальный немецкий текст.

«22 июня 1941 г. Брест. В 3.15 батарея начинает стрелять…». Военный дневник Эберхарда фон Ханкследена – солдата 29 артиллерийского полка 29-й пехотной дивизии / сост.: Рюдигер и Беата фон Ханкследены; пер. с нем. под рук. В.Ф. Балакирева; под общ. ред. К.И. Козака. – Минск: И.П. Логвинов, 2011. – 332 с. – (Дневники войны; вып. 1).

 

а где, если не секрет, опубликовано?

кстати, с розовой повязкой (с однострочной или двустрочной надписью) фотографий не встречалось?

 

Львів Академічна 11 табличка

 

Воспоминания русского эмигранта, переводчика в итальянской армии.

 

Інтересна інфа, один з тих перекладачів також залишив свої спогади:

 

А как книга называется?

 

Еще один...

 

Проза про эмигранта-зондерфюрера.

 

книги нет...
воспоминания одного из укр. переводчиков были опубликованы в эмиграционном журнале "Вісті"...
еще один - http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2009/04/1942-43.html - также написал воспоминания "Мої спомини зі служби на східньому фронті в АRMIR, 1942-43 рр.", но опубликованы они, к сожалению, не были...

 

Сегодня, просматривая старые материалы, отметил, что одна из первых смертей русских переводчиков (во всяком случае, замеченных начальством в эмиграции) на Восточном фронте случилась 10 августа 1941 г.

 

Вот такая книженция попалась. Состояние плачевное, но интересная. 56490 -Ost-Ausbildungs-Kompanie für Sprachmittler in Mariampol (Lit.).

 

В эту тему и чиновников можно складывать, и просто зондерфюреров, думаю.

 

ух, какая прекрасная фотография номер 5!
интересно, ее можно заказать?

у оберлейтенанта какая шифровка на погонах?
"A", "B", "V" ?

 

Сложно сказать.
Вот ещё несколько кадров.

 

250-я дивизия.

 

да уж, какой унтер не хочет нацепить офицерские погоны

пока вижу только одно объяснение - чиновник средней категории занимает (чиновнюю) должность старшей категории
что вполне случалось (молод, нет должного образования и т.п.)

 

Вчора мав нагоду зустрітися з паном А. Коморовським і він мені розповідав свої спогади з до-дивізійної служби. Після того як Львів попав в радянські руки, подався вчитися в Академію Торгівлі, але тоді послали до війська. Тренірувався в школі радистів до бомбадувальщиків. Розповів цікавий момент з побути в ЧА - каже, я не анти-семіт і в армії усі один з одним дружили, в тому числі і з жидами, але каже вони завжди виділялися тим що хотіли щось схитрувати. Там серед ночі іноді зривали солдат на тревогу - усі мусіли одягати черевики, обмотки і весь комплект, що забирало багато часу. Серед солдат були жиди які рішили схитрувати - одягали тільки черевики з обмотками і зверху плащ. Про це дізналося командування і коли усі серед ночі ставали до муштри, сказали одному з них вийти і показати обмотки - під ними замісь уніформи було видно калісони. Таких хитрунів познаходили кількох і за кару коли усі дньом мали години відпочинку - жиди мусіли ту годину вдягати і знімати уніформу з спорядженням.

Під Курском перейшов на німецьку сторону і за знання німецької мови його вживали як перекладача. Каже що російську знав дуже пагано, більшість населення і полонених спілкувалося з ним українською. Тільки пізніше він усвідомив що Курськ то вже територія в Росії. Казав що хотів вернутися до Львова, але до нього підійшов командир і попросив залишитися. Дослівно сказав "Зараз іде війна і нам би дуже були потрібні ваші знання мови. Чи могли би ви залишитися з нами як перекладач?". На що він погодився. Служив перекладачем при 3./Pі.-Batl. 195, носив стандартний нім. однострій з усіма відзнаками (я спеціально про це випитував), на рукав піджака і плаща носив повязку "Шпрашмітлер" - перевочик. Розказує що з багатьма німцями мав дружні відносини, коли до них приходили пакунки з німеччини то вони з ним ділилися. Був один німець що дава йому пайку свої їжі за те що він читав йому листи від родини. Оказалося що німець не умів читати (sic!) і йому було стидно про це признатися іншим німцям - тому довірявся українцю щоб ніхто не знав. Прослужив від 3.11.1941 до 3.10, 1942, тоді отимав Бешайніґунґ для повернення до Львова. Командування не хотіло відпускати, але знайомі йому той дозвіл пробили. Він досих пір шукає за тим приєтелем що в 195 дивізії служив, якщо хтось знає про ветеранське обєднування 195 див. то дайте мені знати.

 

очевидно, служил нештатным переводчиком (помощником)?
повязка, наверное, тоже самодельная была?

 

Він не розповідав як отримав нагороду Winterschlacht Im Osten яку вже носив коли був д. "Галичина"

 

Если в полной униформе то думаю числился как обыкновенный солдат.

 

Три години пробалакав і забув спитати! Доречі пригадав ще один цікавий момент. Коли німці напали на Польщу, українці звичайно піднялися. Тоді до Львова приїхала польска боївка з молодих польских студентів/націоналістів (нажаль не взнав звідки) і убила українського професора. Українці показали зуби і відразу було забито польского професора. Після того каже що більше таких речей не повторялося.