Українська дивізія Військ СС / 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (ukrainische Nr. 1)

скоріше всього; багато українців, які перебували на різних вишколах наприкінці війни, потрапили до різних БГ і брали участь в фронтових боях... може й Куцика і Ко кудись приділили...

переглянув їх, але такого не знайшов, тільки такий фрагмент: "Івась Шиналь був спольщений. Це типова дитина Львова. Був він офіцером польської армії і жонатий на польці. На питання, що його спонукало до дивізії, відповів: "Шевченко". Він мені пояснив, що був інтернаціоналістом, а може почувавсь і поляком. По прочитанні "Кобзаря" Т. Шевченка в нього розбудилась приспана національна свідомість. Він заявив, що мусить відробити страчені літа. Його дружина, прощаючись сказала: "Ясю, я тебе вповні розумію, ти сповняєш національний обов'язок"..."
цей Шиналь загинув під Бродами...

 

это немцы из Литвы

 

давай показывай
у меня что дела в папке Литва известного тебе специалиста - там одни фольксдойчи

 

Kirov:

- Здаєтся Дер СС писав що деякі українці попали до Праг регімент, який сформували з учасників різних юнкершулів. На рахунок спогадів, це точно писалося про іншу особу, на жаль не памятаю в яких мемуарах це читав.

 

Трохи перебю вашу дискусію


Фото з Альбому Сергинюка Михайла

 

В известном отчете о численности 3-го ТК СС в декабре 1943 года четко указано, что это фольксдойче. Даже трое украинских немцев там числились.

 

Часом не батько Майкла Логуша
ще 2 особи ...

 

Я с удовольствием ознакомлюсь с иной другой версией попадания украинцев в горнострелковые части.

Верно. Не только украинцы, но помоему и эстонские юнкера попали в сводную часть (кто называет дивизией СС "Валленштайн" кто просто гарнизоном в Праге) развернутую н в Праге для противодействия восстанию. Информация пришла от Ландвера, пороюсь посмотрю, может названия конкретные давал. И упоминал о расстрелах иностранных юнкеров под Прагой чехами.
Части, в которые были направлены юнкера СС:
батальон сформированный на основе саперного училища войск СС
4 учебно-тренировочный батальон СС
боевые группы из 2-го артиллерийского училища войск СС в Бенешау (Бенешове)
учебно-тренировочный артиллерийский полк войск СС
боевая группа "Якобс".

 

Ну от нарешті поговорив з Евгеном
Треба виправити то що я написав...
1.З Латвії були хлопці і їх було мало,він спілкувався з 2-ма (а не так як я написав)бвони були в Німецькій групі
2.Українських добровольців з ДГ було 60
3.Німців було також 60 (коло 10 або 15-ти з тих 60-ти були з Luftwaffe) всі решта з дивізії СС,але він точно не памятає ,каже що чомусь йому крутиться Nordland,але це таке він сказав що це не точно...
Вишкіл називався 11 Ufa lehrgang Nachtrichten в сумі було 120 чоловік.
З Нюринбергу їх всіх направили в Мельник 30 км від Праги ( розміщувались в якомусь старовинному замку),після того їх відправили на фронт в Лібох (нім.назва Ляйбмаріц)....

може так можливо буде дізнатись про якого Шернера їдеться про Юліуса чи про Фон Шернера

 

ще фото з альбому Сергинюка

 

Пан Євген так і пише (за винятком стосовно Nordland) в спогадах ("Від Мальти до Магадану"),цитую:

"...
На початку на апелі нам зачитують наказ, що відтепер ми рахуємося курсантами 11 УФА лергангу (11 унтерфюрер анвертер лєргану), тобто є курсантами підстаршинського вишколу радіозв'язку.
Заняття проводять з нами німецькі підстаршини (мабуть, в цивілю вчителі) на німецькій мові.
Проводяться з нами лекції по фізиці, радіотехніці, методиці користування морзянкою, передаванні, прийманні, шифруванні та дешифруванні тексту. Це все проводиться в спеціально обладнаних кабінетах, де імітуються різні умови: тряска, коливання.
Але ті заняття довго не протрималися. Нас все частіше зривають з занять та використовують на інших роботах (демонтаж гаражного облаштування та інше), яке вантажимо на вантажні авта, що вивозять те причандалля в невідомому нам напрямку.
Частішають також бомбові нальоти, але під кожним корпусом є добре влаштовані залізобетонні бомбосховища, але все одно при падінні бомби все здригається та чути завивання, коли вона летить.
На даху кожного корпусу є майданчики, на яких стоять зенітки. Під час нальоту визначають групу по черзі, яка допомагає зенітникам, як обслуга.
То були дуже неприємні хвилини. Якщо на землі ти маєш можливість десь заховатися, то там ніякої. З даху було видно весь жах бомбових ударів і здавалося, що ти знаходишся всередині пекла.
При даній ситуації між нами в розмовах висловлювалися передбачення, що ми тут довго не затримаємося. Незабаром так і сталося. Ми всі виїзджаємо до Праги, де, пробувши один день, їдемо 30 км на північ від Праги до міста Мельник.
Невелике чеське місто Мельник розташоване над рікою Лабою (Ельба), яка ділить його на дві частини. Східна частина міста в більшості гориста та старовинна, західна полога з піщаним грунтом. Дві частини міста з'єднує досить довгий міст. Ріка Лаба тут є ще суднохідною. В східній частині міста є висока гора, на якій розташований старовинний замок з вежею. Цей замок, мабуть, побудований в XVII–XVIII ст. На вежі того замку німці влаштували спостережний пункт.
За всіма даними, до війни, а може і до нашого прибуття, тут був чеський національний музей.
Після прибуття нас тут поселили. В замку, як в музеї, було на що подивитися та незручно було мешкати. Не було ліжок, не було де прилягти.
На стінах висіла старовинна зброя, якісь портрети та інші старовинні речі. На балюстрадах висіло дуже багато оленячих та ще інших рогів тварин, і під кожними були таблички, коли і де їх впольовано. Роги нам дуже знадобилося, бо на них ми собі порозвішували зброю, «баняки» (шоломи) та інше вояцьке причандалля. Хоча офіцери не дозволяли нам цього робити, але вдавали, що того не бачать. Полягали спати, хто на ліжку під бальдахімом, хто на фотелі, а хто на столі.
Біля замку була прибудівка, де знаходився ресторан. Шпіс видавав нам талони і ми там харчувалися, їжа була смачною, але як завжди, для вояка було мало. Сидячи за столиками, накритими скатертинами, ми почувалися гідно, не дивлячись на те, що чехи від злості скрипіли зубами, але вдіяти нічого не могли.
Одного разу нас з товаришем на подвір'ї замку зустрів німецький офіцер та звернув нам увагу на те, що ми до міста ідемо в старих блюзах. Не слухаючи пояснень, завів нас в комірку та наказав видати нові блюзи, на ковнірах яких були нашивки еСеС.
Так ми позбулися своїх відзнак приналежності до дивізії «Галичина». Заступитися за нас було нікому, бо всі офіцери були німці.
Зміна нашивок з лева на еСеС була для нас дуже невигідною, особливо, коли виходили до міста, тоді треба було бути більш обережним. Чехи до левів ставилися непогано, чого до еСеС годі сказати. Здогадалися, якими мотивами керувався німецький офіцер, який наказав нам змінити блюзи, фактичною метою його вчинку було змінити нашивки.
На вулицях міста до нас іноді приставали чехи (підвипивші герої) з пропозиціями переходити на їхню сторону, тільки не знати, на яку? (більшовицьку, може?). Але жоден з нас не піддався на їхні провокації, а навпаки, пояснював, хто такі більшовики, але нам не вірили, що таке може існувати. В тому вони самі пізніше переконалися.
Незабаром нас, 120 вояків (вишкіл), передислокували в іншу частину міста, та розташували в якійсь колишній школі. Крім нашого вишколу, в місті було багато інших німецьких частин, в тому числі, вермахту. Можна сказати, що місто в той час було перенасичене військом.
Умови перебування тут були більш сприятливими. Їжу регулярно привозила польова кухня, а іншими побутовими послугами ми користувалися через чеські заклади. Наш командир, німець, унтерштурмфюрер, кожного разу нас попереджував бути обережними і поодинці не ходити. Ми завжди були в бойовій готовності.
Ми займалися різними військовими справами: патрулюванням по місту, несенням варти на різних об'єктах, і не тільки військових. Нас також часто приєднували до німців в акціях проти «червоних партизан», які активізувалися з наближенням фронту. Під впливом комуністичної пропаганди чехи ставали «моцаками»..."(С)

99,9% ,що йдеться про генерала-фельдмаршала фон Шернера ,знов цитую:"Вже 11 травня, а залишки танкової дивізії ген. фон Шернера, в якій я тепер знаходжуся, а точніше, до якої я приєднався, старалися пробитися на захід, але не вдалося. .."(С)

П.С. Андрію,чи вдалося поспілкуватися з паном Євгеном по моєму питанню? Відповідь можно у персональному повідомленні.

 

Здається, ще не було такого фото.Липень 1943. Перехрестя сучасних вулиць Коперніка і Вітовського. Марш добровольців дивізії «Галичина». Цікаве фото :на задньому фоні – будівля управління поліції безпеки.

 

прикріпив фото у дещо кращому розширенні...
воно публікувалося у дивізійному фотоальбомі, там і підписані окремі особи...

 

З цієї вулиці вони спускались (бувша Кадетська) там де були касарні ще з часів Австро-Угорщини,там і розташовувалсь Kf.Gr B (Баєрсдорфа) в 1943 році там був і цвинтар фото я вже виставляв і обговорювали з Сіроманцем

 

тільки 1944 р.

 

В мене чому завжди з цим проблема так так лютий березень це вже 44 а не 1943
Вабачте

 

Чи міг мати відношення Зенон Рубчак до ДГ ? Взагалі ,чи були у дивізії власні військові кореспонденти \фотографи ?

 

так, були; про них десь і мова вже на форум йшла...

якраз при "Курт Еггерс" в Берліні-Целендорфі вони і вишкіл проходили; всього було 3 таких вишкільних групи для ДГ, зокрема: "У третій вишкільній групі, яка утворилася влітку 1944, були: Зенон Рубчак [...] Ця група вже не прийшла до "КБ Цугу", який перейшов після Бродів до Кракова, потім до Жіліни, і нарешті коло Марібору до Сельніци [...] Рубчак був кур'єром"...

а цей док я вже на форумі виставляв...

 

тут на бувшій вулиці Баторія (тепер Князя Романа ) знаходилось видавництво де працювали хлоаці з Курт Еггерс

Фото у Франції в місті Тарбес проходив вишкіл 6 ss Gal. Pol. Reg. З альбому Сергинюка
фото де Казіно ( вони там снідали обідали і вечеряли)

 

Très exotique!

 

там була редакція газ. "До перемоги", але сумніваюсь, що там розміщувалась і галицька команда "Курт Еггерс"... інформація точна?

 

На вулиці Баторія є будинок де знаходилось Львівське радіо (тепер також там радіо) ,інформація від тих хто це ще памятає
Між іншим в цьому будинку проголошував звернення до вступу в ДГ
Курманович

Чув що радіо запис зберігся ...