Українська поліція Генерал-Губернаторства / Ukrainian police in GG.

Але в УДП у Львові Петруняк Михайло служив. В 1942 р він керував 5-м комісаріатом, потім два місяці навчався в поліційній школі в Новому Санчі, а в 1943 р. комісар 2 і 4 комісаріату. На початок 1944 року в УДП вже не був.
Відносно "2-й після Пітулея" - то сумнівно.

 

Подивлюсь сьогодні в мене цей номер є!
Хм,інформація під носом лежала а я не знав.
Погано переглядав Вісті за 60-ті роки.
Сергій дякую за інфу!!!
Петруняк справді був крутим чуваком!!!!

 

Андрію, а чому виникло питання стосовно Петруняка і Пітулея?
Маєш якусь інфу?

 

Доречі зверніть увагу на зірочки на пагонах - явно не німецькі. Зірочки з польскої фурнітури?

 

Бічна Городочької тепер це вулиця Гоголя 17.
Колись ше в 30-тих це була жидівська школа в 40-вих там був 5 поліційний постерунок,зараз це школа №52
Фото робив 2 години назад так що за якість зображення вибачайте

Двері сучасні поставили не підходять до цього будинку ,гімно повне

 

Фруня, я бачу тебе проштирило - катаєсся по вечорах по ціинтарах та вулицях нічних...

Жартую, я!

Давай далі катайся!

 

Нове придбання
Фото датоване 15.07.42 Станіславська область
Хто на фото невідомо

 

Ще один постерунок Укр Поліції ГГ
Правда номерація мені не відома
Тепер Шпиталь ім. Шептицького

 

Андрій, ти мав на увазі комісаріат, а не постерунок?
Звідки інфа, що він там був?
Як вулиця тепер називається?

 

Та ні якраз постерунок,а інфа?!
Розповів ветеран див. Галичини якій не далеко ходив до школи яку закінчив в 1942 році( тепер №34) ,це бічна вул Городоцької

 

та ні нічого конкретного,просто в цій замітці про них згадують!!!
А інфу звісно хотів б, щось нового

 

В якій замітці? По твоєму посту не ясно.

 

Про Василя Еліяшевського

 

Два поліциста на похоронах Отто Бауера 1944
Цікаво що один з них в черевиках і гамашах такого ще не зустрічав!!!!

 

Моє " барахло" по темі,штани галіфе знайшли в Винниках в старій хаті на горищі,я Їх зразу забрав.
Все вже назбирав,тільки ніяк не знайду чобіт які б підійшли,ну але це не проблема так що ближчим часом викладу повністю всі елементи однострою, на собі

фоткав з телефону тому якість не супер
PS. Сергій дякую за верх

 

Ну а де решта елементів однострою?

 

ше не фоткав

 

Виглядає симпатично, але поясни що як:

1. Піджак є оригіналом чи спореним пожарником?

2. Обшива є оригіналом чи ти сам її пошив?

 

Так пожежник
Він поки що найбільше підходить!!!!
Хотів би мати натурну обшиву... Але думаю що це на межі фантастики...
Обшива репліка,окрім жетона.

 

Будинок в місті Рогатин Станіславської обл
В період з 1941-1944 тут розміщувалась Поліція ГГ
Головний Евген Бачинський (може хтось має інфу по ньому)

 

План міста Рогатин 1943 року
В колонці Важливі Установи під номером 9
знаходився постерунок Поліції ГГ
Вигляд будинку я виклав в попередньому пості

 

є спогади єврея Б. Арсена (Аксельрода) "Моя гірка правда. Я і Холокост на Прикарпатті" (Надвірна, 2004); коли його арештували і привели до повітової команди УДП в Рогатині, то заступник начальника С. Шеремета спершу сховав його, а потім дав змогу втекти... серед іншого, Б. Арсен згадує: "Степан Шеремета був ровесником мого покійного батька, разом з ним воював під час Першої світової війни в Італії, на ріці По. У Чесниках був господарем середньої руки і продовжував з батьком підтримувати добрі відносини. Мабуть він із сином були підпільними членами ОУН і в зв`язку з тим його покликали на цю посаду. Начальником поліції на той час був Євген Бачинський, родом із села Черче Рогатинського повіту, син місцевого священика греко-католицької церкви. Разом з ними в українській поліції служили ще такі чесниківчани: Шеремета Василь Григорович, і Томаєр Степан Фрідріхович. Степан Шеремета разом з родиною, як й інші поліцаї, втік з нацистами на Захід. Але добра пам`ять про нього зійде зі мною в могилу"...

 

Томаєр Северин Степанович 1924 року
Народився в с.Чесники,зголосився в Дивізію Галичина в 1943 році,загинув в рукопашному бою підчас прориву з оточення в липні 1944
Все що зміг знайти.Значить Томаєр Степан Фрідріхович ,це його батько!

 

очевидно, що так... їхню родину в 1940 р. депортували в Свердловську обл.; ось в і-неті викладено краєзнавчий нарис про с. Чесники - http://www.chesnyky.mijdim.com/library-book__1.html - там, серед іншого, і про їх родину є згадки...

 

За ґрати кидали членів ОУН, представників різних політичних партій, простих далеких від політики селян. Районне енкаведе склало список людей, яких необхідно було депортувати до Сибіру. Потрапили до того списку й мешканці Чесник. Першу родину з села вивезли в лютому 1940 р. Голова багатодітної сім`ї Томаєр Степан Фрідріхович у минулому працював лісником у пана Мелінського, плекав ліс, підтримував життєдайність природи. Власне у тому була його основна вина перед радянською владою. Якось дико і неймовірно звучить така причина, через яку сім`я опинилася у Сибіру. У родині Томаєрів зростало восьмеро дітей — три сини і п`ять дочок: Василь, Марія, Степанія, Анна, Євгенія, Петро, Степан, Ольга. І всі вони зазнали нелюдських знущань. Про те, як вивозили родину до Сибіру, згодом розповіла дочка Степана Євгенія Томаєр. 9 лютого 1940 р. до хати Томаєрів уночі вдерлася група енкаведистів, з ними прибув голова сільради Федір Яновський. Почувся наказ — негайно збиратися у далеку дорогу. Ось як згадувала ту нещасливу ніч Євгенія Томаєр: "Я добре пам`ятаю ту злощасну ніч. Десь за годину до того, як мали явитися енкаведисти, батько вніс до хати новонароджене теля (був такий селянський звичай). А відтак батько й мати зібрали нас, дітей, взяли деякі пожитки і всадовилися на віз, який чекав біля хати. Доїхали до Рогатина і звернули на залізничну станцію. Тоді батько сказав: "Діти, нас вивозять. Просімо Божої ласки і опіки..."
Посадили в товарні вагони. В Рогатині поїзд стояв два дні. родичів до нас не допускали. А 2 березня ми прибули в Свердловську область Тошманський район, у Камешелівський лісгосп. Поселили нас у бараки, а 5 березня шістьох працездатних членів родини погнали на роботу. Одні працювали на лісорорзробках, другі — шпалозаводі, а треті готували кріплення для шахт. На нас дивилися як на людей другого сорту, як на недостойних, як на злочинців. Працювали з шостої ранку до шостої вечора. Давали годину на обід. Заробляли мало.
Тут нас застала війна. Жити стало ще важче, погіршали умови праці. Недивлячись на те, що нас вивезли, брата Петра забрали в армію, він став танкістом. У боях за Крим, у 1943 р. загинув. У 1944 р., коли німці залишили українські землі, нам дозволили поселитися в Херсонській області. Ми переїхали в Бериславський район, у колгосп "Красний маяк". Разом ми там проживали до 1948 р., поки не дістали дозволу повернутися додому. Але кілька членів родини залишилися в Херсонській області, а решта восени 1946 р. приїхали у Чесники."
У 1949 р. Євгенія Томаєр вийшла заміж за столяра Росоловського Степана Семеновича і народила двоє дітей — сина Северина і доньку Катерину. Весь час працювала у колгоспі. Та горе її не минуло: передчасно помер чоловік і син Северин. Вона живе у родині дочки Катерини разом з внуками і правнуками. З великої родини Томаєрів з-поміж восьми братів і сестер Євгенія Томаєр, що народилася в 1919 р., залишилася одна...

Ти про це говориш