21-22 вересня відбулась реконструкція переходу частин УПА на Захід, а саме в Баварію окуповану американцями через терени Чехословаччини в 1947 році. Перехід відбувався в південно-західній Чехії, в регіоні Шумава. Участь в реконструкції взяли представники київського клубу Повстанець (Україна), 2 реконструктора УПА із Чехії (етнічні українці), представники різних клубів Чехії що займаються реконструкцією СНБ (аналог НКВД). Легенда переходу-реконструкціїї була наступна: Одна з сотень УПА що пробивається в Німеччину, окуповану американцями через територію Чехії розділилась на дрібніші підрозділи по 6-10 чоловік. Таке рішення було викликано великим скупченням різноманітних ворожих військ в районі і неможливістю пройти цілісним більшим підрозділом. Отже наш підрозділ із 9-ти вояків пробивався крізь гори на Захід. До того як ми прийшли на Шумаву, у багатьох вояків попсувалась зброя, через що її довелось залишити бо направити її не було як. До того ж запас амуніції майже вичерпався. Але до наших рук попала мапа на якій був відмічений сховок зброї контрабандистів, що промишляли переведенням людей та вантажів через кордон. Сховок був об лаштований неподалік замка Кашперек, до я кого по горах було десь 12-15 км. Отже в перший день ми вирушили до замку долаючи дорогою річку, потічки, болота, скелясті та кам’янисті гори. На одній із гір ми знайшли 2 закинутих золотих копальні, які нажаль були заліплені водою. Перемарш відбувався таємно, під час нього ми уникали зустрічей із сивілами, які могли на нас донести в СНБ. Тож дійшовши за пів дня до замку, ми ледь відшукали схованку зі зброєю,забрали її та поповнили запаси амуніції. Тепер ми готові були переходити кордон…. Зброя-зброєю, але не вистачало їжі та місцевих провідників-контрабандистів, щоб успішно горами перейти в Баварію. Піздно ввечорі ми зустрілись із 2-ма такими. Як вияснилось пізніше це були чех Карл та німець Алекс (бувший боєць Вервольфа). За золото та золоті прикраси, що у нас були із собою, вони згодились перевести нас через кордон. Також ми домовились із ними про теплий нічліг та гарячу їжу. Тоді вони відвели нас у місцеву садибу Карлхоф, в кабаку якої було багато людей в тому числі і СНБ які пили пиво, місцеву горілку і через те не проявляли ніякої ворожості. Але ми познімали ремені, мазепинки – і прикинулись чехами-військовополоненими, що вертаються додому. Двоє з наших хлопців вміли розмовляти чеською мовою. Поївши нашвидкуруч гарячого, ми полягали спати в одній із кімнати господи виставивши стійкових. На другий день рано, не встигли ми ще випити гарячої кави, як прибігли Карл з Алексом і сказали що сюди їдуть СНБешники. Ми поховали зброю під столи і робили вигляд що цивіли просто снідають в кабаку. Але СНБ увірвалось в пиміщення та почало перевірку паперів (документів), як у нас не було. Під час перевірки Карл не витримав і застрелив одного з СНБешників. Тоді почалась перестрілка, решта СНБешників втекла на двір, по сідала на авто та мотоцикл і тікало за підмогою. В цей час ми їх обстрілювали з вікон та дверей, намагаючись нанести їм максимальної шкоди. Відразу після цього нам довелось бігти в гори, допоки СНБ не повернулось із підмогою. Основна задача була пройти кілометри що лишились до кордону максимально непоміченими, та не ступати у сутички із ворогом. Для цього наші провідники тягали нас горами, петляли як зайці. Ми пройшли/пробігли/проповзли близько 12 км напоровшись на засідку із 3-х СНБешників. 2-х ми вбили, одного забрали як заручника, що допомогло нам пройти наступний блок-пост без пострілів. Але вкінці 12 км маршруту нам таки довелось влаштувати засідку на транспорт, і оскільки легковик СНБ таки проскочив через неї, довелось знищувати весь блок-пост на мосту залишивши в живих лиш водіїв авто. Повантажившись на 2 авто та мотоцикл ми проїхали ще близько 20 км в бік кордону де техніку ми знищили, а водіїв залишили привязанами до дерева. До кордону лишалось близько 5 км…. Форсувавши доволі велику річку, під дощем і при температурі близько +5 градусів, через гори, ліси, болота, ми таки добились до Німецького (Баврського) кордону, про що свідчив камінь встановлений там ще в 1771 році. Таким чином ми виконали завдання яке перед нами поставило командування УПА, при цьому втрати підрозділу склали 3 чоловіка. Хочу висловити щиру подяку нашим чеським Друзям за організацію цього неординарного заходу, за теплий прийом, за щирість, за все! Перш за все Мечиславу, а також Антону, Ондре, Гонзо, Карлу, Алексу, та всім чиї імена не запам’ятав. Щиро дякую вам друзі за такий чудовий захід!
Ну і як все було? Зброю чехи дали? Чи самі везли? яке відношення людей? Як фізично по горах відчувалась нагрузка? І чи буде відео?
Яж написав, що зброю відшукували в сховку - все так реально і було... Зрозуміло що через кордон би нас не пустили з нею. Чехи реконструктори до нас дуже тепло ставились, а от місцевому населенню було на нас просто насрати. Таке враження що у них щодня бандерівці зі зброєю проходять в центрі села (це було вже після акції). Абсолютна байдужесть. Колона мотоциклістів із Німеччини і то жвавіше нами цікавилась. Навантаження відчувається в основному на дихалку, доводилось часто вставати, щоб відновити дихання. ноги здохли в кінці другого дня. У 3-х були розбиті/стерті в хлам, так що вони трохи до Баварії не дійшли... відео не буде (хіба перестрілка в кабаку - син господаря заліз під стіл і знімав на мобілу то все з під столу...)
Виглядає як дуже цікавий захід, вітаю! Доречі, чого це СНБ поодягало куртки СС Сахаріану? Так хіба дійсно було?
http://maps.google.com.ua/maps?sadd...tctF0RzGAMhVmD68ABA&oq=Кашпер&mra=ls&t=h&z=18 Ось Карлхоф з супутника. http://maps.google.com.ua/maps?sadd...tctF0RzGAMhVmD68ABA&oq=Кашпер&mra=ls&t=h&z=18 Замок Кашперек, біля якого був сховок зі зброєю.
Так і було насправді. СНБ використовувало дуже багато трофейняка, як в однострої та спорядженні так і в озброєнні. І в основному німецького. Ось сайт реконструкторів, що роблять в тому числі і СНБ: http://www.sud.estranky.cz/fotoalbum/akce/aktion-wehrwolf-ii/
Все класно молодці!!! Наступні виїзджаємо ми.... Цікаво чи на тих самих містцях і ми будемо воювати?! Приєднююсь до подяки Українським діаспорянам,і Чехам!!! Мечислав...
Молодці хлопці, що стало духу зібратися і відвідати цей захід Шкода ,що не міг долучитися до заходу виглядає на дуже пристойний захід а в місцевих ЗМІ був якийсь репортаж? Також цікавить, яка загальна відстань пішого ходу і який перепад висот? Де ночували? (можна фото)
В перший день було пройдено близько 18 км. В другий день близько 22 км. В ЗМІ певно нічого не було, оскільки це була тактика, а не показуха. Висота гір близько 900 - 1100 метрів. Ночували в тій садибі (Пензіоні).
Вітаю друзі !!! Радий за вас і за те, що ви у Чехії показали славне військо повсталої України 40-х років XX ст. Цікава легенда, маршрут і події які ви відтворили. Все що ви зробили у Чехії доказує ,що кордонів для співпраці і людей , які хочуть щось робити просто не існує. Слава Україні !!!
Приветствую своих боевых товарищей, вернувшихся целыми и почти невредимыми домой! Огромное вам спасибо за ваш приезд и участие, без которого этот проект невозможно было бы реализовать. Хочу подчеркнуть, что эта акция была первой в Чехии на тему УПА, так что вам (и нам ) достаются лавры первопроходцев этой темы. Несмотря на некоторые опасения и трудности в организации, результат превзошел все ожидания, думаю, что обе стороны остались довольны . Переход проходил в условиях приближенных к реальным: сотне пришлось преодолевать горные массивы, леса, пройти через болота, переходить вброд горные потоки... Погода тоже не подкачала, моросил дождик, убаюкивая чешских пограничников... Моторизованные части СНБ контролировали все основные точки маршрута, иногда хлопцам удавалось ускользнуть прямо у них перед носом. В общем с честью прошли все испытания! мозоли и раны заживут, а хорошие впечатления останутся. Хочу еще раз выразить огромную благодарность Владу, Стасу, Диме из Повстанца и остальным ребятам; Володе Правосудову, заглянувшему на огонек , а также Igoru Nachtigall, давшему нам всем приют под кровом своей усадьбы Kaiserhof, в окрестностях которой и проходила акция, и Гонзе за его интересную экскурсию по местам памяти УПА в окрестностях города Ческе Будейовице, которую нам удалось организовать перед акцией. Огромное спасибо моей жене Татьяне, которая поддерживает меня во всех моих начинаниях.
Таки переплутав назву садиби, звичайнож Кайзерхоф! Фото в кабачку Кайзерхофа перед нашим відїздом. По середині в капелюсі стоїть пан ігор - господар садиби! На другій фотці відпочинок біля брами Кайзерхофа.
Кілька фото з першого дня - в пошуках зброї: На останній фото, на горі замок Кашперек - кінцева точка нашого маршруту.
