Українське визвольне військо (УВВ) і інші Українські формування / Ukrainian Liberation Army

Re: Ветерани УВВ

просто вийде в результаті така ж дурня як в книжці А. Боляновського, коли він до УВВ з якогось дива приписав ледь не всі українські формування в ЗС ІІІ Райху, які існували на 1943 р.; в німецьких документах щодо тієї чи іншої "східної частини" нема інформацій про те відносилась вона до РОА чи УВВ, в радянських документах вони взагалі в переважній більшості проходили як "власівці" чи "козаки" - за якими критеріями тоді відносити ту чи іншу частину (або особу) до УВВ?

та й ті вже померли... про одного такого я вже писав в цій темі (пост № 164), а ще давніше я створював тему про українців в танкових частинах вермахту, але вона пропала після проблем із форумом

 

Re: Ветерани УВВ

Радянські документи в цьому питанні вазагалі дуже критично слід сприймати. По ним часто різні частини прохордили як РОА .Як наприклад Шпиталь з укр.медсестрами ДГ.

Гарна тема було. Добре б її відновити..

 

А загалом вірно сказав offline ,що

і навіть просто

А структура УВВ і що воно являло собою то вже інше питання.

 

Праворуч - вояк УВВ. А ліворуч хто може бути?

 

nimetskyj tankist

 

Цікаві світлини. Чи не пам'ятаєте ви, у якому числі "Українського Добровольця" була надрукована ця світлина? Адже на сайті NAC подається така дата цієї світлини, коли УВВ ще не існувало і не було заплановане.

 

Прикольно! Знову упівські речі з нашивкою Організації Тодта.
То їх ніхто в очі раніш не бачив, а тут відразу цілих 2 шт.!

 

і в обох випадках нашивки походять з Буковини

 

- Бомбове фото! Доречі доказує що щиток не в тюрмі для фото причілили, а їх дійсно носилося.

 

Ось таке є:

Сторінка з журналу "Літопис Волині", здається за 1961 р

 

Цікава особа була. Його вже якось розбирали в темі по УВК.Там і фото було,тільки вже давно полетіло. Цікаво,що в некрологу вказано ,що був в УПА... Сумнівно. Коли б і де саме міг бути?

 

Ще цікава деталь тут :http://www.pseudology.org/Abel/EvdokimovEG.htm
вказано,що в 1973 році він був ще живий. А вище в некрологу зазначено,що 1960 р. помер.

 

Тільки кусок статті

 

з онлайн-виставки ДАЛО:

 

і ще:

 

Классные сканы! Ещё есть ?

 

к сожалению, это все, которые были выложены онлайн...
хотя газета действительно очень интересная - я работал в свое время с оригиналами...

 

Жаль, очень хотелось бы почитать.
з.ы. вопрос как эксперту. Русские в УВВ были? Знаю лишь про украинцев в РОА

 

конечно были, так как немецкое командование меньше всего заботилось о действительном национальном составе подобных частей...
наиболее яркий пример можно найти в мемуарах главнокомандующего УНА П. Шандрука, где он цитирует воспоминания своей жены, которая встретила солдат с нашивками "УВВ" и спросила одного из них, откуда именно из Украины они будут; ответ был: "Я не украинец, мы из Калуги. Нам приказали носить такие знаки различия, вот мы и носим"... впрочем, это известный эпизод; недавно в мемуарах одного подпольщика ОУН (б) встретил еще более интересное упоминание, характеризирующее неоднородность и случайность подбора личного состава в подобных частях; он вспоминает, что проезжая в поезде около одной станции, увидел эшелон с надписью "Ukrainische Wehrmacht"; заинтересовавшись, он вышел, чтоби посмотреть, что из себя представляло это украинское войско и чрезвычайно удивился: "Не верилось, что "украинцы" были с раскосыми глазами. Из разных узбекских, тюркских и монгольских племен немцы "нафабриковали" для т. н. Украинского Освободительного Войска (УВВ) раскосых "украинцев"..."
в каких-то воспоминаниях встречал также упоминание о казаке в УВВ, но сейчас уже не могу вспомнить деталей...

 

Жаль якість не дозволяє все розібрати,щоб прочитать..(
За 12 травня,там стаття про смерть Михайла Поготовка відомого летуна повітряного флоту УНР котрого АК вбило.Цікаво б почитать,що там писалося.

Поготовко,та його могила у Варшаві:

 

давайте проведемо день пам'яті УВВ? Ця формація була набагато більша за СС Галичина, але остання вшановується, а про УВВ забули. Можна кожному з нас у своїй області організувати одного дня акцію пам'яті. Я у Харківщині організую.

 

Ідея добра звісно.
Але в якому це форматі провести? У вас які думки?

 

Можна провести це у вигляді акції пам'яті чи слави - розповіддю про історію цього війська, проведення хвилини мовчання на честь загиблих, виконання бойових пісень цього війська, проведення ходи в місті на честь УВВ.

 

До історії формування УВВ на Маріупольщині.

«ДО МОЛОДІ»

Майже 23 роки більшовики послідовно нищили українську культуру, викорчовували все українське і проводили русифікацію. Так були закриті українські «Просвіти»,клюби, хори, театри. Майже вся незалежна література було вилучена не тільки з бібліотек, а навіть у приватних користувачів. Сотні тисяч кращих синів України
Знайшли свою загибель на Соловках, в Сибіру, і на різних будовах «сталінських п’ятирічок»,Але сталінські кати були безсилі остаточно перемогти волю української нації, і коли героїчна німецька армія визволила Україну від
більшовиків, то українська культура буйно розцвіла. Вийшли десятки україномовних газет, журналів, повідкривалися «Просвіти», театри, залунала українська пісня, мова, стали працювати справжні українські школи.
Українському народові стало Віль
не дихати, стало вільно творити свою українську національну культуру. Для України настала нова доба-доба відродження нації.
Українці! Ми завжди повинні пом’ятати, що волю України дала героїчна Німецька Армія,що на Україні полягло багато кращих синів Німеччини, а тому скрізь в установах на підприємстві, в полі ми повинні прикласти всіх зусиль, аби утворити найкращі економічні умови, які б забезпечували німецькій армії перемогу над жидо-большо-віками.
Ми повинні пом’ятати, що як у 1918 р., так і тепер німці були нашими найкращими
друзями, і без Німеччини не може бути і мови про відродження української нації.
Ми повинні пам’ятати, що зараз іде жорстока війна з ворогами Новітньої Європо-жидо-більшовиками і для перемоги над цім лютим ворогом ми, українці, повинні відати Німеччині не лише нашу працю, а і кращу молодь до німецької армії, як подяку за визволення України. Від жидо- більшовицького ярма.
Українські вояки поруч з німецькими повинні завзято битись за перемогу над
жидо- більшовиками і утворення Новітньої Європи, а тим самим за краще майбутня своєї Батьківщини, свого народу.
Всякі інші мрії будуть дитячим лепетом і шкідливі для відбудови нашої національної культури.
Лише після закінчення переможної війни над жидо- більшовиками Україна знайде належне їй місце в Новій Європі.
Микола Стасюк
Яків Жижура
«Маріюпільска газета» 6. вересня № 115

 

Згадка відомого оунівця на Донбасі Стахіва про туж Маріупольщину. Цікаві згадки про командирів сотень УВВ Дашевського та Кучинського колишніх старшин ДА УНР.

"…На весні 1942 р. командир першої танкової армії, ген. Кляйст, дав ініціятіву для зорганізування у Маріуполі українських військових відділів. Було говорено про творення українського корпусу- у той зорганізовано кілька українських сотень на чолі з колишніми старшинами армії УНР, які проживали в Донбасі. ( Першими командирами сотень були Дашевський і Кучинський) Але незабаром з головного штабу прийшов наказ зігнорувати організацію українських відділів, і вся афера з українським корпусом закінчилася створенням згаданих кілька сотень, які виконували охоронну службу на залізниці…
…Після поразки під Сталінградом німецькі військові кола знаходились на початку 1943 р. шукати контакту до українських патріотів, щоб створити якийсь український комітет, який мав би завдання зорганізувати українську армію. Через своїх посередників вони зверталися до деяких українських інтелігентів, серед них до Івана Павловича К, в Сталіно і до Миколи Стасюка та Якова Жмури в Маріуполі. Одначе, по довшій нараді з названими особами українське підпілля вирішило не ангажуватись по німецькому боці, тим більше, що німці зовсім не змінили своєї терористичної акції супроти українців навіть в обличчі жахливої катастрофи на південному відтинку фронту. Навпаки. Вирішено було посилити проти німецьку акцію, щоб унеможливити німецькі заходи. Німцям не вдалося запрягти до цієї акції ніяких українців, і так ця справа і замерла…"
Євген СТАХІВ



«Сучасна Україна» Ч.19 (147)- 23.09.1956 р