Українська поліція Генерал-Губернаторства / Ukrainian police in GG.

Що написано я в курсі
Спробую нарити журнал, де я це фото бачив!

 

Таке фото

 

На соседнем форуме говорили о полиции.
Свой последний ответ даю и здесь.

1939 год. Захват Польши. В ноябре-декабре немцы реанимируют польскую полицию, которая имеет статус вспомогательной, с очень ограниченными функциями. В Краковском и Люблинском воеводствах, где проживают компактно украинцы, поднимается вопрос о создании «української допоміжної поліції» (УДП). Вначале форма у них была австрийская довоенная, без знаков различия. Шапки тоже австрийские, без кокард. Позже на головные уборы были предусмотрены кокарды-щитки с гербом воеводства. Их носить не любили. Полицаи, которые ранее служили в украинском противопольском легионе полковника Сушко получили кокарды и нагрудные знаки с оуновским тризубом (меч вместо центрального «зуба»). Далее вводятся шапки-мазепинки, красные зубчатки и погоны. У офицеров они окантованы золотом, у остальных – серебром. Это видим на многих фото. Также существовали повязки для ношения на левом рукаве, но это отдельная тема.
На май 1941 г. в этой полиции 4 офицера-украинца и 350 полицаев.
Нападение на СССР. На территории западных областей Украины членами ОУН создается Украинская Народная Милиция. Униформа разная, чаще советская, с сине-желтыми или синими повязками, шапками-мазепинками или пилотками. В середине августа выходит распоряжение о расформировании милиции и о создании УДП. В созданном дистрикте Галиция (который присоединен к ГГ) по штатам предусмотрено 30 офицеров и 2000 вахмейстеров. Далее запланировано увеличение численности, создание полицейской школы.
Как помним, в дистриктах Краков и Люблин существует украинская полиция, имеющая свою униформу. Такую же форму вводят в Дистрикте Галиция. Распоряжения немецкой полиции порядка по этому поводу поступают 18 и 26 октября 1941 г. В это время полиция носит австрийские, польские, чешские мундиры, синие мундиры польской «гранатовой» полиции. Поэтому в распоряжени указано, что униформа зеленого цвета, но предусмотрен переход на однообразную синюю униформу (как у поляков). Знаки различия – красные зубчатки и погоны (окантовка серебро и золото для офицеров), на головном уборе – герб дистрикта Галиция. Новой синей формой обеспечиваются вначале лишь курсаны полицейской школы во Львове, которая работает с ноября 1941 г. Создана так называемая «мундурова станиця» украинской полиции, которая занимается размещением заказов на изготовление знаков различия, пошив формы. Это делает одна из фирм Львова. Вводятся кокарды и пряжки с тризубами, чего немцы не запрещают, а также манжетные ленты с надписью «GENERALGOUVERNEMENT. Активный переход на синюю форму наступает лишь в конце 1942, начале 1943 года.

В середине 1943 года выходит новое распоряжение по форме одежды. Цвет – только синий. На мазепинках – кокарды с тризубцами. Зубчатки окантованы только у офицеров, и то – СЕРЕБРОМ. У остальных просто красные. Погоны у офицеров красные с серебряной обшивкой. У рядовых и унтеров погоны синие с красным кантом. Погоны мейстеров и обермейстеров обшиты серебряным галуном.

Именно потому на фото видим большое разнообразие униформ полиции по цвету.
Именно потому видим зубчатки то с обшивкой, то без нее.
И т.д. и т.п.
Почему некоторые не носили погоны, нарушая приказы? Видимо просто их еще не получили, а самому делать было лень. Кто ж теперь знает…

 

з газети "Львівські вісті" за 5 березня 1943 р.:

Набір до Української Поліції
Львів, 4 березня.​

Українська Поліція у Львові прийме до служби більшу кількість українців у віці між скінченим 22-им і 30-им роком життя - нежонатих, які не були карані.
Першенство мають ті, що відбули військову службу в якій-небудь армії або в будівельній службі та є високі понад 165 цм.
Прохання - по змозі особисто - треба вносити до Команданта Української Поліції у Львові, площа Смольки ч. 3, ІІ пов.
До прохання треба долучити відписи таких свідоцтв:
1. витяг з метрики;
2. свідоцтво покінченої щонайменше загальної школи;
3. свідоцтво моральности;
4. лікарське свідоцтво про здібність до поліційної служби і
5. власноручно написаний життєпис.
Всі українські часописи прохається передрукувати.

 

На мою думку досить цікаве фото,особливо головний убір

 

Як я зрозумів це з альбома Степана Кaчмара який продається в неті ( розпатрошили по фото і продають),він по заду!
Цікаво чи мала Укр Поліція автомобілі,або мототоцикли,на фото видно що є,але чи просто в частині стояв чи.... ?

 

Ці фото всім відомі давно,того самого Качмара,цікаво буде дізнатись кількість поліції у Нижанковичах
Ось така згадка про Нижанковичі

Перші згадки про Краснопіль (тепер Нижанковичі) походять з 1377—1378 рр. 1408 р. (за іншими джерелами 1448) місто отримує Магдебурзьке право, а 1431 р. Владислав II Ягайло надає йому польське право. 1448 р. з'являється місцева римо-католицька парафія. У 1461 р. зведено римо-католицький костел. Приблизно 1498 і 1502 р., а також 1524 Нижанковичі зазнають татарських нападів.

У XVI ст. місто мало славу виробника пива і медів, у XVII ст. — полотен.

У 1601 р. місто пограбував перемишльський староста Томаш Дрогойовський, а в 1607 — Ян Щасний Гербурт. З 1602 р. з'являються перші згадки про євреїв, які оселяються в місті. Потім Нижанковичі знову зазнають татарських нападів — у 1620, 1621, 1624 і 1626 рр., через що місто кілька разів горіло. У 1647 р. отримує право володіти складом вин. 1657 р. місто сплюндрував Ракоці Юрій II. У 1759 зведено Нижанковицьку ратушу. У другій половині XVIII ст. в Нижанковичах з'являється незалежна єврейська ґміна (громада).

Від 1772 р. місто входить до складу Королівства Галичини та Володимирії (Лодомерії) в Перемишльському повіті. Нижанковичі були резиденцією греко-католицького деканату. У 1785 р. в місті було 590 греко-католиків, 361 римо-католик і 50 євреїв.

У 1793 році цісар Франц ІІ підтвердив для Нижанковичів права вільного королівського міста, а також затвердив герб містечка з зображенням оленя натуральної барви, що стоїть між двома золотими восьмикутними зірками, на блакитному тлі.

У 1840 р. власниками Нижанкович стали Конецпольські, після них Кміти, потім П'ясецькі.

Від 1872 р. через Нижанковичі прокладена важлива залізниця, що з'єднувала Львів з Будапештом,— так звана Перша угорсько-галицька залізниця. В місті збудовано залізничну станцію. У 1880 р. в Нижанковичах мешкає 1646 осіб, а в поблизькому поселенні Вигадів (згодом частина міста) 106 осіб. Серед них: 467 римо-католиків, 642 греко-католиків, 643 євреїв та інших. Того ж року місто знищує велика пожежа.

Нижанковичі й околиці були ареною боїв I Світової війни, а також Українсько-польської війни 1918—1919 років. Під час тої війни польські війська, що наступали на Нижанковичі, обійшли місто з південно-західного кінця і вийшли в район поблизького села Підмостичі, через що українське військо було змушене відступити на Добромиль. У боях за Нижанковичі з 11 по 16 грудня 1918 р. загинуло 13 польських вояків (кількість загиблих з українського боку невідома).

У місті 1921 р. мешкало 1865 осіб, з них 408 євреїв. Нижанковичі були осередком ґміни Львівського воєводства, але 1934 р. втратили міське право.

У міжвоєнних роках тут містилися адміністрація, місцевий суд, відділ поліції, аптека, семилітня школа. Працювали два водяні млини братів Якуба та Северина Смішкевичів, паровий млин Айзнера, він же був власником тартака, який експортував паркет до Європи; цегельня Бляуштайна виготовляла дахівку, а власник Жуковський — цементну дахівку, цимбрини, бетонні містки.

Разом з лікарем Клєнчофером працював український лікар Йойко. Українці мали м'ясні крамниці, ресторани, невелику торгівлю. Більшість торгівлі вели євреї. Взуттєвий магазин тримав чех Нерода. У Нижанковичах активно діяли «Просвіта», «Союз Українок». При Просвіті організовано кооператив (крамниця) та «Маслосоюз», працювала бібліотека, а також футбольна команда «Вігор». «Союз Українок», головою якого була дружина лікаря п. Ольга Йойко, на літній період організовував дитячі садочки, де з дітьми займалися українські студентки. При «Союзі Українок» також діяла молодіжна організація «Доріст». Щодня проводились заняття в українській 7-річній школі. З у 1939 р. директором був Візнюра, який приїхав до Нижанкович з України, учителем математики — Гавриш, німецької мови — Дубицький (у міжвоєннім періоді через полонізацію не міг вчити в Галичині, був учителем польської мови в Центральній Польщі).

Після Польської кампанії 1939 р. Нижанковичі опинились у частині Польщі, окупованій СРСР. Від 4 грудня 1939 року перебували у складі УРСР, в Дрогобицькій області. Після нападу Німеччини на СРСР місто перебувало під німецькою окупацією. Від 3 листопада 1941 р. Нижанковичі у складі Перемишльського повіту Краківського дистрикту Генеральної губернії. 31 липня 1944 р. місто зайняли радянські війська. Після II Світової війни Нижанковичі знову в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки — спочатку в Дрогобицькій області, пізніше у Львівській. З початку 1960-х років тут існував залізничний пункт перетину кордону для поїздів траси Перемишль — Загуж через СРСР. Після розпаду СРСР з 1991 р. Нижанковичі перебувають у складі України.

 

Хто з них Адамишин?
Це часом не 2-й в горі зліва?
Чи є якась інфа по ньому?

 

1944 р. (фото з однієї українофобської спільноти)

 

Невеличке село Тишиця знаходиться недалеко села Старий Добротвір. Відповідно Стародобротвірська сільська рада є органом місцевого самоврядуванням. Тишиця за кількістю населення є не одним з найбільших сіл Кам'янка-Бузького району, там проживає 306 осіб, але в селі є кілька визначних і старовинних пам'яток культури, якими можуть пишатись мешканці села.


От дістав фотографії з того села які зроблені 1941 році
Хто на світлинах не знаю (хоча буду старатись вияснити)!!!!

 

обалдеть

 

ще фото з цієї теми

 

Зверніть на нарукавні повязки які не особливо були "популярні" в ГГ( навідміну від РКУ
Можливо фото зроблено в осени 1941 перед тим як почалась використовуватись офіційно затверджена уніформа

 

интересно, а что за знамена?

 

Тернопільшина ,1941 р. - видно синьо-жовті петлички :


ще

 

вояки УНРА , яку створював Іван Климів -"Легенда". літо 1941 (не знайшов теми куди викласти , думаю враховуючи що більшість з них пізніше опинилася в поліції краще сюди )

 

Frundsberg
А ти ще менщі фотки не міг виставити?!!!
На них жеж нічого не можна розібрати....

 

О так ось вона яка повна ця світлина.Часто фрагмент цього фото (боєць що посередині) позначають як Бульбівську УНРА.

 

та не бульбівську, а так як написав Aйзенгавер
ще раз див. тут (пост № 119) - http://reibert.info/forum/showthread.php?t=67442&page=2

 

скоріш за все влітку 1941 р.
на фото, очевидно, поховання розстріляних НКВС в'язнів або щось на кшталт цього...

 

Я хіба стверджував,що УНРА саме Бульби? Я тому і написав що її іноді

і дуже часто.

 

ну, значить, "багато" розуміють ті, хто так робить
зрештою, до теми це фото має опосередковане відношення...

 

Можливо,але я думаю що це поховання ПСВ, українців в Австрійській армії або Воїнів Уга

 

якщо такий цвинтар є в Тишиці, то цілком можливо...

 

На мою думку його не має адже совети РУЙНУВАЛИ ВСІ цвинтарі,насипи і Хрести з Тризубами після 45-го року

Наприклад доля могили Моски (фото я вже викладав)
Хрест з Тризубом поклали на гріб як плиту і встановили нову просто з прізвищем