Собрал сведения из разных источников (в основном книги и интэрнет) о зарплатах добровольцев и оформил их в электронную таблицу.
Для сравнения денежное довольствие Вермахта - http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Soldat/Besoldung.htm
Денежное довольствие добровольцев HiWi № 1. ПРИКАЗ № 8000 / 1942 «ПОЛОЖЕНИЕ ОБ ИСПОЛЬЗОВАНИИ МЕСТНЫХ ВСПОМОГАТЕЛЬНЫХ СИЛ НА ВОСТОКЕ» [...] 7. Денежное содержание. Добровольцы получают содержание по трем разрядам: 1–30 марок (375 рублей); 2–36 марок (450 рублей); 3–42 марки (525 рублей). Содержание по первому разряду могут получать все добровольцы, по второму — 20 %, по третьему — 10 % всего состава добровольцев. Каждый перевод во второй и третий разряд должен быть подтвержден письменным распоряжением командира батальона. [...] http://kuzhist.narod.ru/Predateli/Hiwi1/Hiwi.html Непонятен правда курс, по которому автор(?) статьи переве рейсмарки в рубли, т.к. он отличается от официального. Перепаковал архив добавив в него вышеуказанную информацию и денежное довольствие немецких солдат.
У овим околностима служба у редовима Руског корпуса је била релативно привлачна. Према подацима из 1942. редови и водници су добијали од 60 рајхсмарака месечно (пуна исплата са породичним додатком - 90РМ) до 75РМ (пуна исплата са породичним додатком - 105РМ), подофицири од 105РМ (пуна исплата са породичним додатком - 145РМ) до 145РМ (пуна исплата са породичним додатком - 210РМ), официри од 210РМ (пуна исплата са породичним додатком - 270РМ) до 340РМ (пуна исплата са породичним додатком - 430РМ), старији (од капетана до пуковника) официри од 400РМ (пуна исплата са породичним додатком - 520РМ) до 620РМ (пуна исплата са породичним додатком - 800 РМ. Обзиром на вештачки високи девизни однос (1РМ = 20 српских динара) овај ниво плата је био значајан. Например у Београду се могла да изнајми соба за 275 динара месечно. A 300 динар месечно је било доста за умерену исхрану једног човека (јаја, маст, проја, брашно, пасуљ, кафа, вино).
11.75 Reichsmark, or the equivalent of about US$4.70. A great deal of money in 1940. http://www.usmbooks.com/HJ-shoes.html 1 доллар = 2.5 марки. Это курс 40-го года или современный?
В газете "Новый путь" встретил объявление о наборе добровольцев в службу порядка. 5 рублей в день + 10 рублей дополнительно за каждый день командировки. 9.6.1942. Обновил таблицу.
не знаю як точно проходило нарахування, але зустрічав в архівних документах деяку інфу з цього приводу: напр., за загиблого українця унтер-офіцера шуцманшафту його дружина отримувала щомісячно 36 РМ, дитина - 7 РМ; за поляка шуцмана його дружина отримувала щомісячно 24 РМ, а троє дітей - по 5 РМ; за двох загиблих поляків шуцманів (рідних братів) їхні батьки отримали одноразово 150 РМ...
детальніша інформація по темі: "На кінець 1941 року, із збільшенням маси добровольців та із створенням перших охоронних команд з військовополонених, озброєні “гіві” почали отримувати певну платню, зазвичай від 13 до 17 райхсмарок. Їм присвоїли своєрідні звання, на зразок “стрілець “гіві» (Schutze (Hiwi)). У першій половині 1942 року платню почали збільшувати до 18–24 марок, а продуктовий пайок зрівняли з пайком німецького солдата. Нарешті, згідно серії наказів ОКВ та командування окремих з’єднань Вермахту, на середину 1942 року схема забезпечення “гіві” стабілізувалась у вигляді трьох категорій оплати (додаток 6 до наказу ОКХ № 8000/42). Першу категорію становила більша частина “добровільних помічників”, які отримували 30 рейхсмарок на місяць. Платня здебільшого видавалась окупаційними карбованцями, тобто звичайний “гіві” отримував 375 крб. Другу і третю категорію становили добровольці, що прослужили, відповідно, півроку та рік. Їх платня становила 36 рейхсмарок (450 крб.) для другої, та 42 рейхсмарок (525 крб.) для третьої категорій. Харчами “гіві” забезпечувались на рівні з німецькими солдатами. Тут варто відзначити, що при перерахунках армійські інтендантські служби начисляли гроші за більш реальним відношенням рейхсмарки до карбованця, тобто 1/12,5, тоді як офіційний курс окупаційної валюти було встановлено на рівні 1 РМ/10 крб. [...] Пільги для сімей “гіві” встановлені не були. Тільки з 1 червня 1943 року українці, як вояки “Східних військ”, отримали таке ж матеріальне забезпечення для сімей, як і німецькі солдати. [...] На відміну від “гіві”, охоронців одягали в стару уніформу Вермахту без знаків розпізнавання та ставили на рівні умови забезпечення з німецькими солдатами. Розмір заробітної платні коливався в межах 24–30 марок. Денний продовольчий пайок складався з 600–700 гр. хліба, 100 гр. м’яса, 0,5 кг картоплі, 200 гр. круп, 50 гр. масла, 30 гр. цукру, 100 гр. горілки і 4 цигарок. На відміну від “гіві”, охоронці мали право на відпустку і служили, здебільшого, неподалік від рідних місць. За посвідчення “гіва-мани” в складі охоронних частин мали своєрідні “виказні книжки” (Kennbuch), а охоронці таборів військовополонених — прості картонні посвідчення особи (Аusweis). [...] Перші вказівки щодо утримання службовців шуцманшафту надійшли в наказі РФ СС від 6 листопада 1941 р., і уточнювались протягом року. Згідно цього наказу, рядовий неодружений шуцман отримував 80 пфенігів на день, унтер-офіцер — 1,10 рейхсмарок, фельдфебель — 1,30 рейхсмарок, командир взводу — 1,50 рейхсмарок, командир роти — 2,30 рейхсмарок, командир батальйону — 3,30 рейхсмарок. Одружені солдати в тих же званнях отримували, відповідно, 1,80, 2,10, 2,80, 3,00, 3,80, 4,80 марки. Зарплатня виплачувалась подекадно, при чому шуцмани індивідуальної служби отримували плату відповідно до кількості виходів на роботу. Солдати шуцбатальйонів, у яких вибору в даному питанні не було, отримували в результаті 24/54 рейхсмарок на місяць. Платня виплачувалась або рейхсмарками, або, частіше, окупаційними карбованцями за офіційним курсом. Крім того, їм забезпечувалось триразове харчування, якість якого різнилася залежно від обставин. Найкраще забезпечувались частини, які брали участь у бойових діях — до їх раціону додавались горілка та шоколад. Для родин теж видавали продуктовий пайок щотижня. Коли постачання продуктів було неможливе з тих чи інших причин (рейди, перебування на віддалених постах, відрядження тощо), шуцманам додатково видавали по 60 пфенігів на день. Тільки у 1944 році, в період поразок німецьких військ по всьому фронту, система постачання порушилася і командування пішло на безпрецедентний крок — шуцманів перестали карати за мародерство, тобто вони отримали можливість до самозабезпечення. [...] З початку 1943 року із наростанням інтенсивності партизанської війни, зарплатню рядового солдата шуцбатальйону підняли до 37 марок, пропорційно збільшивши ставки і для вищих чинів. Як і раніше, одружені шуцмани отримували гроші на утримання сім’ї: додатково від 145 % платні для рядового, до 45 % для командира батальйону. Важливим матеріальним і психологічним стимулом для солдатів закритих частин “Шума” було соціальне забезпечення сімей шуцманів, що загинули чи постраждали на службі. Цей момент було обумовлено ще у додатку до наказу РФ СС від 6 листопада 1941 року. Згідно нього, сім’я вбитого неодруженого шуцмана отримувала від 40 рейхсмарок (якщо йому було менше 35 років) до 55 рейхсмарок (якщо йому було більше 35 років) щомісяця. Для одружених, ця ставка зростала до 70 рейхсмарок за відсутності дітей або до 80 рейхсмарок за їх наявності. Крім того, виплачувались надбавки на членів сім’ї: 48 рейхсмарок вдові і по 9,60 рейхсмарок на кожну дитину щомісяця. Сироти отримували по 16 рейхсмарок (плюс вказані 80 рейхсмарок) на місяць. Сума виплат зростала відповідно до чину шуцмана тобто за вбитого командира батальйону сім’я отримувала 160 рейхсмарок, плюс вдвічі більші, ніж для рядового, надбавки для вдови та дітей. За умов отримання каліцтва на службі, виплати перші три місяці здійснювались в розмірі останньої зарплати потерпілого, а потім зменшувались відповідно до рівня зниження працездатності. За цей час потерпілого безкоштовно лікували, після чого забезпечували навчання професії, якою той міг би займатись з отриманими фізичними вадами (годинникаря, шевця, кравця тощо). При потребі, шуцманам безкоштовно виготовляли протези втрачених кінцівок"... Дерейко І. Матеріальне заохочення як метод залучення українців до німецьких збройних сил (1941-1943 рр.)// Історія України: маловідомі імена, події, факти. Збірник статей. - К.: Інститут історії України НАН України, 2004. - Вип. 26. - С. 194-195, 196, 197-198, 199.
На ОБД обнаружил несколько трофейних папок с пенсионными делами на легионеров. Если кому интересно, могу виложить...
Конкретное место службы неуказано, таки да... Но... на первой странице Zugfuhrer.... На втрой Partisanenjager(истребитель партизан) Правда с ошибками написано...