З огляду на мундири, це 1917 рік. На більшості вояків вже "карлсблузи" (введені десь в кінці 16 року, на початку 17-го), скоріш за все це перша половина 17 року - на жодному "штурмовику" ще нема УССусівського варіанту "карлсблузи", введеного в 17 році. Думаю, в кінці 17 року чи у 18 більшість усусів вже мали б бути в "своїх" кителях. Тут же лише двоє вояків одягнуті в схожі на "усусівські" кителі, але клапани кишень виглядають не як "усусівські".
Pid ostannim foto bula nadpys' sho tse USS i tam je dvoje zhyteliv sela .... Na zhal' ja za shvydko zakryv storinku i ne zapamiatav nadpysti
Макс, з цим фото повний прикол-відкрив "Галицьку Армію 1918-20 рр", атрибутовано весною 1919! На фото-штурмаки з пробоєвої чоти Гуцульського куреня. Це вже після кількох заборон носіння австрійських відзнак, і тоді, коли УГА перевдягали в россійську форму, яку з УНР поставляли!
Впечетлило! Но не современная ли это фантазия? Насколько я знаю, после февраля 17-го солдаты активно избавлялись от таких "символов проклятого самодержавия" как двуглавые орлы. Даже орлёные бляхи носили "вверх ногами". И с касок Адриана царские кокарды тоже снимали. И еще одно соображение. Если что солдат и хотел "модернизировать" царскую кокарду, то он, я уверен, спилил бы скипетр, державу и короны. При наличии "часу і натхнення" это не проблема. Кстати, кто-нибудь встречал подобные кокарды на фотографиях того времени? Со своей стороны могу предложить такое вот фото, точнее фрагмент фото. На фото, правда, не украинский солдат, а рядовой 146-го Царицынского пехотного полка. Но фото 17-го года, и на каске бойца хорошо виден след от "царской" кокарды.
За легендою, цей адріан один з тих, які були передані в УГА з УНР в рамках программи допомоги. Ідентифікований як оригінал. По орлу-для галичан двоголовий орел не був емблемою, яка б викликала надто негативні спогади, вони ж підданими АУ імперії були.
Все одно, для мене не зрозуміло, навіщо ліпити тризуба на орла. Орел легко знімається. І навіщо ностити чужу емблему? Хай навіть з приліпленим тризубом. І все ж, хтось бачів такі кокарди на тогочасних світлинах?
Та мало, який "естет" до такого додумався Нестатутні явища були і будуть в будь-якій армії. Вирішив, що з таким рукоблудством він гарніше виглядає. Фотофактів немає. Каска-не більше ніж "дембельська" творчість і так до неї й слід відноситись.
Ви праві, саморобні емблеми, знаки роздізнення і відзнаки були дуже поширені в українських формаціях. Особливо напівпартизанських і партизанських. Але Ви самі, не гірше мене знаєте, як легко фабрикуються такі експонати. Зі звичайної гансівської бляхи за один вечір можна зробити раритетну "упівську".
100% згоден. В принципі, автори книги по історії УГА, в якій цей касон надруковано, є на сусідньому форумі. Можна поцікавитись подробицями, чи проводилася експертиза і т.д. А те, що підробок по українській темі більше ніж оригіналів-то факт. Тому збираю репліки
Та капець 2-ге фото-з того самого циклу, і аж ніяк не 17-18 роки-знаки розрізнення за наказом 19-го. Всі, хто з зірками на петлицях використовують австрійські, щей розташовані не за статутом (розвернуті вліво)
Іменем Директорії Симон Петлюра 8 січня 1919 року, ствердив наказ Головної Управи Війська УНР (число 28) "Про уніформу для старшин, урядовців і козаків Армії Української Народньої Республіки з їх штабами, управліннями та інституціями". ЗВИЧАЙНА ПОХІДНА ФОРМА: 1. Шапка сірого барашку, зі шликом, обшитим брузументом та кокардою. 2. Жупан сивого сукна (зразка сірої дивізії), на стоячому комірі відзнаки рангів по посадах, кольорові петлиці по роду зброї, завдовшки 2 вершки і заввишки відносно до коміру, стрічки вширки 4-5 м/м; отаманські з двох сплетених старшинських завширшки біля 10 м/м. Шаравари з того сукна, що й жупан, але покрою «бридж». На комірі, рукавах жупана та по боках шараварів вшивається кант по роду зброї. Чоботи з довгими халявами, чорні. ПАРАДНА УНІФОРМА: 1. Шапка чорного барашку, з сукняною вставкою по кольору зброї, обшитою брузументом срібним, з білим султаном, з кокардою під ним — для усіх однакова. 2. Синій жупан історичний, обшитий срібним бузументом, на комірі, полах, знизу та на рукавах вугловаті клапани, які повинні бути кольорові по роду зброї, пояс із матерії по роду зброї. Шаравари козацькі широкі й у всіх червоні. Чоботи чорні, халяви до колін. ВІДМІНИ КОЛЬОРІВ ПО РОДУ ЗБРОЇ ТАКІ: Піхота — малиновий. Артилерія — червоний. Кіннота — жовтий. Інженерні й технічні частини — чорний. Штаби і всі головні управління — краповий. Санітарні інституції — цимоновий. Ветеринарні інституції — фіолетовий. Повітровий флот — чорний. Генеральний штаб — білий. Корпус військових топографів — синій. Ранги по посадах відзначаються на петлицях коміра стрічками й зірками згідно з додаваною таблицею з малюнками. РАНГИ ПО ПОСАДАХ: Для старшин хорунжий сотник курінний військовий старшина Полковник Бригадний отаман Дивізійний отаман Корпусний отаман Наказний отаман Для урядовців: адміністративний хорунжий адміністративний сотник адміністративний курінний Адміністративний Військовий Старшина адміністративний Полковник адміністративний Отаман адміністративний Отаман Управління адміністративний Отаман Головного Управління Для козаків: Ройовий Чотовий Бунчужний Армії наказую одягнутись одночасно, як козакам, так і старшинам і урядовцям. Підписали: В. о. Військового міністра Отаман Осецький Головний інтендант отаман Доньков
Уявляю свого прадіда в цій уніформі! Класно! Не дочекався! Хоча, за свідченнями моєї бабусі, збиралися вони наприкінці 20-х - початку 30-х і співали "Ще не вмерла Україна" та Червону калину (південь Чернігівщини, Прилуки). Мабуть чекали армію УНР.
1. Козак кінної сотні 3-го Гайдамацького полку, 1919р. 2. Командир сотні куреня ім. Устима Кармелюка. 3. Сотник кінної сотні полку гайдамаків Холодного Яру Іван Компанієць, 1920 р.
1-3. Таблиця з елементами уніформи та системою позначень за посадами, запровадженими наказами ч.74 та ч.105 наприкінці грудня 1917 - на початку січня 1918 р. 4. Старшина 1-го кінно-гайдамацького полку ім. К. Гордієнка, квітень 1918 р. Полтава, Шведська могила. 5. Сотник 1-ї Української козацької (Синьожупанної) дивізії під час параду на Софійській площі в Києві 24.03.1918 р. 6. Випускник Інструкторської школи старшин (з нагрудним знаком цього закладу), сотенний кінноти. Київ, Звіринець, Інструкторська школа старшин (у 1915-1917 рр. тут розташовувалося Олексіївське інженерне училище, нині - Військовий ліцей ім. І. Богуна). 7. Вояк 3-го Гайдамацького полку Окремої Запорізької дивізії, травень 1918 р. Юзівка (Донецьк), Свято-Преображенський собор. У квітні - травні 1918 р. полк брав активну участь у боротьбі з більшовиками в Донбасі. 8. Солдат полку ім. Івана Богуна (колишнього Київського полку георгіїівських кавалерів) з прапором своєї частини, січень 1918 р., Київ, вул. Володимирська, Центральна Рада. 9. Поручник 1-го Українського козацького полку ім. Б. Хмельницького. Осінь 1917 р., Київ, вул. Фундуклеївська (нині - бульвар Т.Шевченка), Колегія Павла Галагана (нині - Державний музей літератури України). 10. Вояк куреня чорних гайдамаків Гайдамацького коша Слобідської України, початок лютого 1918 р. Київ, Контрактова площа, Київська духовна академія (нині - НаУКМА). Курінь чорних гайдамаків було сформовано з юнаків (юнкерів) 2-ї Української військової школи.
1. Вояк куреня червоних гайдамаків Гайдамацького коша Слобідської України, поч. лютого 1918 р. Київ, казарми понтонерів, вул. Московська. 2. Осавул гетмана. 3. Войсковой старшина Лубенского Сердюкского конно-казачьего полка. 4. Офицер 1-го Сердюкского полка.
1. сотник 1-й Запорожской дивизии и старшая медсестра 1-й Запорожской артиллерийской бригады (1920 года). 2. бунчужный(фейтфебель) полка имени Богдана Хмельницкого (начало 1918 года) 3. рядовой 55-го пехотного «Народного освобождения» полка (весна 1919 года) и офицера конного полка сечевых стрельцов (период 1919 года). 4. сотник генерального штаба, состоящий адъютантом по армейской пехоте; юнкер унтер-офицерского звания 1-й Киевской военной школы; бунчужный (фейтфебель) авиации. 5. кавалерист конного дивизиона (период 1918 – 1919 г.). 6. юнкер житомирской юношеской школы (весна 1919 год); офицер 20-го Запорожского пехотного имени Ивана Мазепы полка (осень 1919 год). 7. сотник 4-го Сердюкского полка имени Ивана Богуна (бывшего Киевского полка Георгиевских кавалеров) (начало 1918 года). 8. рядовой 12-го куреня 2-й Волынской дивизии (лето-осень 1920 год); хорунжый 3-й Железной артиллерийской бригады (лето-осень 1920-й год). 9. полковник Синежупанной дивизии (апрель 1918 года); подполковник Серожупанной дивизии (лето 1918 года). 10. гайдамака Гайдамацкого коша Слободской Украины (январь 1918 года).
