Беззмінний вартовий

http://www.proza.ru/2010/04/23/143 источник
Как думаете правда или вымысел ??? всё таки 9 лет в подземелье .
Как по мне то похоже на пропаганду.

 

Мое мнение, вымысел.

 

Сухари и тушенка не спасут. Умер бы от цинги. Ослеп от темноты.

И головой должен был поехать.

Агитка.

 

я то ж подумал что агитация , но получается солдат то был царской российской армии. Получается несрастуха , зачем советам рекламировать солдата царской армии.

 

Давненько слышал подобную историю, может и эту, но в ней при выводе солдата на свет тот ослеп.

 

Вымысел.

 

Этот факт имел место только не в Бресте а в Осовце.( Может ошибаюсь). Нам ( украинской да и российской армии) очень далеко до Русской Императорской армии.

 

Вымысел это, или нет, но этот Человек достоин высочайшего уважения!

 

Бориса Полевого читали?

 

Про Маресьева? Так он же не 9 лет по лесу шел.

Цинга от морального духа не зависит.

 

ИМХО правда.
Эту историю встречал в
очень многих источниках.
Интересно, что нигде нет информации
о дальнейшей судьбе этого человека.


С уважением GINDENBURG.

 

темнота и сырость бы его доконали...
думаю пропаганда

 

Согласен + в расказе солдат смазывал патроны жиром из консерв
Несмотря на то что везде в армии запрещено смазывать патроны потому что бпосле смазки они не стреляют

 

Кстати я слышал похожую историю:
Через 10 лет после окончания Великой Отечественной где то недалеко от Калининграда наткнулись на немецкий склад ну и нашли там 2 немцев которые охраняли склад сначала у них был свет от генератора потом они делали из обмундирования факелы но потом света у них уже небыло говорят когда их вывели на поверхность днём то они ослепли интересно правда ли это?

 

В восьмидесятых годах читал об этом случае в каком-то журнале, но там упоминалось об этом вскользь, в качестве примера того, что человек, долго пребывающий в полной темноте, слепнет.

 

Про ослепление - весьма вероятно, хотя возможно что зрение бы восстановилось, только надо было ходить с темно-серой повязкой несколько недель.

Но правдой (как и про обсуждаемого часового) быть не может по другой причине: авитаминоз. Сухари и тушенка не содержат необходимых витаминов, в частности С.

Проблема упоминается в серьезных источниках про Ленинград и Тобрук. Калории худо-бедно были, а некоторых витаминов не было.

 

Бред!!!!9ть лет в пещере и из развлечений ловля крыс да поедание припасов,я б на его месте ноги поляку целовал бы только за то шо он голосом человеческим заговорил,а он - стой! кто идёт?)))

 

Читал в Огоньке (конец 50-начало 60)Писал этот рассказ Смирнов(изледователь западных крепостей на территории СССР)

 

http://militera.lib.ru/prose/russian/smirnov2/01.html

 

Мне кажется красивая легенда

 

Я удивляюсь как они не написали что все 9лет он ещё и с места не сходил и что бы не заснуть стрелял себе в в ноги

 

Почитайте будь ласка схожу ситуацію про Перемишлсбкі форти, правда там не чатовий були два полонені офіцери, один з яких ще був живим...

«Живий привид»

Авторитетний австрійський дослідник Франц Форстнер у монографії «Твердиня Перемишль» знайомить із легендами, що пов’язані з фортами. Найвідоміша з них стосується форту ХІІІ Сан Рідо в Болєстрашицях. Однак мешканці села Поповичі розповідають аналогічну історію в контексті тутешнього форту.

Після закінчення Першої світової війни Польща не потребувала фортифікованого Перемишля і відновлення знищених війною укріплень. Військового значення ця фортеця більше не мала. Знищені форти вирішили розібрати. Мешканці швидко розтягували матеріали для власних потреб. Під час тих демонтажів часто знаходили зброю, амуніцію, банки консервів, зотлілі мундири. У 1923 році у форті ХІІІ Сан Рідо сталося сенсаційне відкриття. Під час розбирання в партері форту відкопали залізні двері, яких на плані не було. Майстер, що наглядав за роботами, наказав їх підняти, а сам, запаливши цигарку, сів на траві неподалік. За хвилину почувся скрегіт дверей, які вирвали з завіс. Робітники, які демонтували двері, сказали, що за ними є сходи вниз, один із робітників з ліхтарем із цікавістю почав спускатися під землю. За хвилю робітники почули сильний крик і кинулись до отвору на допомогу колезі, який міг впасти у приховану пастку, але побачили його на порозі. Він був страшенно переляканий і на межі психічного розладу. За хвилю робітники самі почали спускатись під землю. Йдучи сходами вниз, вони добралися до довгого коридору з шеренгами дверей з обох боків. За дверима були низькі комірки з бетонними стінами, з яких віяло пусткою. Відкриваючи двері по порядку, дійшли до широкої зали в кінці коридору, з криницею. Звідти у протилежні боки відходили два менші коридори. В казематах лежали сувої зіржавілого колючого дроту, частини гармат, рештки провіанту, обмундирування і постелі, по тому всьому бігали щурі. Коли майстер зайшов до одного з приміщень бічного каземату, то остовпів: у кривавому світлі ліхтаря серед бочок і скринь стояв привид — напівгола людина-кістяк, обросла сплутаним волоссям. На звуки, що долинали з поза дверей, де перебували інші робітники, привид реагував, затикаючи вуха і видаючи хрипкі зойки. Майстер прийшов до тями й гукнув інших робітників, але коли ті побачили примару, то кинулись до виходу. Нагорі люди заспокоїлись і викликали поліцію. Офіцер прибув під вечір разом із суддею і за 15 хвилин нещасного монстра витягли на світ. Чоловік ледь тримався на ногах, не міг сказати жодного слова, видавав лише незрозумілі звуки. Його відвезли у лікарню, де він помер тієї ж ночі. В сусідньому приміщенні, де знайшли нещасного, виявили скелет іншої людини.

Розслідування мало встановити, ким були ці люди. Було виявлено, що до цих приміщень вів тільки один вхід — через розкопані двері, які були засипані внаслідок підриву форту 22 березня 1915 року. На момент вибуху у форті знаходилось двоє полонених росіян, про яких попросту забули. Завдяки тому, що в казематі був доступ до запасів води та провіанту, одному з в’язнів вдалося вижити і через вісім років його видобули на поверхню. Серед мотлоху знайшли коробку з-під консервів, у якій знаходився ніж, олівець і зошит з фотографією, на якій частково проглядався напис російською мовою «...береже Бог і моя любов... усюди і назавжди твоя — 27.07.1914». Після вивчення зошита, який виявився книгою тилового австрійського підофіцера, встановили, що записи робив один із ув’язнених під землею полонених російських офіцерів. Уривки тих записів було надруковано в книзі Яна Рожанського «Tajemnice Przemyskiej Twierdzy» («Таємниці Фортеці Перемишль»).

 

За 9 рокiв можна було штиком прокопати вихiд на поверхню. I навiть до самоi Москви))

 

Також задумувався над цим питанням.
Але коли побачив на власні очі товщину
мурів фортифікацій періоду ПСВ - зрозумів,
що тупо вручну не реально...


З повагою GINDENBURG.

 

Ваша правда.....хіба мати от такі знаряддя праці