Здравствуйте Уважаемые камрады! Пожалуйста! Подскажите книги для чтения, про Донецкую обл. 1941-1945 г.г.(Мемуары немецких, советских солдат. Письма. Рассказы ветеранов. , может карты имеются, аэрофотосъёмка и т.д. ). Благодарю! Всем Мира и Добра! (покупку - не предлагать!).
Гайнц Гудеріан — у книзі Воспоминания солдата описував наступ групи армій «Південь», бої за Донбас 1941–1943 років, зокрема район Сталіно (тепер Донецьк). Ервін Бартман — у мемуарах про Східний фронт згадував бої на півдні України та Донбасі. Ганс Беккер — у книзі про війну й полон описував кампанії Вермахту в Україні, включно зі східними районами. Георг фон Конрат — писав про операції на Східному фронті, зокрема південь СРСР і Україну. Еріх фон Манштейн — у мемуарах Втрачені перемоги детально описував битви за Донбас, Маріуполь, Сталіно та відступ німців у 1943 році. Курт Мейєр — згадував бої біля Горлівки й на Міус-фронті.
https://reibert.info/threads/knigi-z-istoriji-i-ne-tilki.1560063/ Є Москаленко,(біблія чорного археолога),і Штеменко
Мемуари Кирило Москаленко вважаються одними з найдетальніших серед радянських воєначальників про бої на півдні СРСР — зокрема Харківщину, Донбас, Дон, Сталінград і Курську дугу. Москаленко командував не дивізією, а арміями й танковими угрупованнями, тому описує не лише «окопний» рівень, а й: роботу штабів, взаємодію фронтів, рішення Ставки, конфлікти між генералами, логістику й проблеми управління. Він дуже детально описує катастрофу 1942 року: відступ через Донбас, бої біля Сіверського Дінця, прориви німців до Дону, хаос після Харківської операції. Для радянських мемуарів у нього незвично багато оперативних деталей: номери корпусів і дивізій, маршрути ударів, помилки командування, проблеми зі зв’язком, нестача пального й артилерії. Він активно використовував документи штабів і архіви, а не лише пам’ять. Це прямо підкреслювалося в анотаціях до видань. Москаленко був учасником майже всіх ключових битв південного напрямку. Він пережив і катастрофи 1941–42, і наступ 1943–45 — тобто показує обидві сторони війни. На відміну від багатьох радянських маршалів, він не лише вихваляє «геніальність Ставки», а інколи прямо описує плутанину, помилки й паніку. Він був родом із Донбасу, тому регіон у його текстах не «далекий театр війни», а особисто знайома місцевість.
Сергій Штеменко описував бойові дії на Донбасі, але не як окрему «історію Донбасу», а в межах ширших операцій Південно-Західного напрямку та наступів Червоної армії 1941–1943 років. Його головна праця — мемуари «Генеральний штаб у роки війни» («Генеральный штаб в годы войны»). Що саме там є про Донбас: бої за Донбас 1941 року; відступ Червоної армії; німецький наступ на Донбас і Кавказ; операції 1943 року після Курської битви; звільнення Донбасу; робота Генштабу щодо Південного та Південно-Західного фронтів. Але важливий нюанс: Штеменко був не фронтовим командиром на Донбасі, а штабним офіцером Генштабу. Тому стиль у нього: дуже оперативно-стратегічний; багато про плани, директиви, координацію фронтів; менше «окопної» конкретики чи особистих вражень солдатів. Тобто він детально описує: як ухвалювали рішення; чому проводили ті чи інші операції; як взаємодіяли фронти; оцінки Ставки та Генштабу. Для саме боїв за Донбас у WWII історики зазвичай вважають кориснішими: мемуари фронтових командувачів; документи фронтів; роботи про Донбаську наступальну операцію 1943 року.