Это был прекрасный товарищ, открытой и щедрой души человек. Знал его с 2015 года, познакомились в святогорском Лагере. Его душа теперь навечно там.
Здравствуйте! Никто не знает как у Schanz дела? А то последняя активность у него тут 28 июня 2025 года.
Доброго времени суток, уважаемые камрады! Да, верно, давненько не заходил. Закрутила жизнь, навалились проблемы и болячки, старость подбирается незаметно Но всё равно, каждый день вспоминаю наши прошлые времена, походы по Лагерю, камрадов с которыми встречался воочию и виртуально. Несмотря ни на что, надеюсь на лучшее. Территориально я далеко от родных мест, как писал уже ранее, выехали в центральную Украину. Но наше Святогорье осталось в душе и памяти навсегда. Может ещё придется там побывать когда нибудь... Хотя, умом понимаю, что в обозримом будущем это вряд-ли. Да и лет осталось уже не так много, как раз на это самое ближайшее "обозримое будущее", и то, если повезёт. Уходят года, самые зрелые и активные. Сколько было планов, сколько недоиследованных мест... Но, стараюсь не расслабляться, лопату из рук по мере сил не выпускаю, копательских навыков стараюсь не утрачивать. Стараюсь быть поближе к земле Заделался плантатором, сезон начинается . Пока вот так: А дальше - по сезону. Стараюсь занять голову и руки, чтобы не лезла чернота в думы. Держитесь, парни! Помню всех. Желаю Удачи, Здоровья и Божьей помощи всем в нужный момент!
Искренне рад Вашему появлению и хотя и не совсем как пишете здоровы,но живым и в надеждах!!! Всего наилучшего и конечно обязателтьно попасть домой,тц\уда где все мысли и воспоминания!!!!!
Приветствую, камрады! Очень рад, что тема немного ожила! Хоть и не совсем про святогорский Лагерь сейчас говорим из-за его недоступности, но всё же здОрово, что помним друг друга и не теряем надежды. Даст Бог, доживём до лучших времён. Что же ещё остаётся! А пока, как говорится, "...храним частицу тепла, и верим, что всё впереди...". Каким бы фантастическим и невероятным это "всё впереди" ни выглядело сейчас. Я прямо ожил и воспрянул духом, когда увидел сколько знакомых лиц заглянуло сегодня на огонек нашей темы! Чеснок был посажен в ноябре прошлого года. Удобрения самые типовые - перед посадкой перекопал немного перепревшего коровьего навоза и самую малость древесной золы от дров лиственных пород. И обязательно по весне осторожное легкое рыхление грунта в междурядьях и между отдельными растениями - чеснок и лук любят чтобы к корням проникал кислород воздуха. Наверное, это главный "секрет", почему листья выглядят бодро и почти без желтизны. На соседнем со мной участке тоже чеснок растет, но там НИ РАЗУ почву на грядке не рыхлили после зимы - листья выглядят с заметной желтизной. Но рыхление нужно делать очень осторожно, особенно для чеснока, чтобы не повредить корней, они у него практически не подлежат регенерации. Потому рыхлить надо не глубоко, на глубину 3-4 см между отдельными растениями и на 4-6 см в междурядьях. Лучше всего какой нибудь ручной инструмент, типа тризуба. Хоть долго и кропотливо, но зато точно ничего не повредит. А на втором фото это укроп, тоже был посажен в ноябре. Сейчас потеплело и он стал активнее рости. Удачи всем!!!
Может не совсем по теме разговор получился, но уж так вышло, и не наша в том вина, что Лагерь сейчас оказался вне доступа. Думаю, модераторы поймут правильно. Сейчас одна из главных задач - поддерживать друг друга морально. И ждать. Надеяться и ждать.
Дякую , завдяки цим фото начебто і сам знову там побував. Одночасне відчуття тепла і суму, яке торкнулося до серця... Як же давно все це було... І чи буде ще? Поки що нажаль невідомо. Взагалі немає уяви, яка версія майбутнього в нашому житті може бути реалізована. І головне - коли це відбудеться. Передбачити нічого не можна, бо це події екзістенційного характеру, які можуть тривати десятиліттями. Хочеться бути оптимістом. Хоча б намагатися. Але як там що, дякую за ці спогади.
Доброго дня! Так, дійсно, народ тут теж щось копає. Я відстежую місцеві звіти копарів на Райберті. Звісно, ''двіж'' не такий активний, як то було в наших краях або в тих таки харків'ян до війни, але щось також шукають. А щодо скіфських стріл, то тут мабуть чемпіоном з великим відривом буде Харківська область, судячи по регулярним фото-звітам харківських камрадів . Таке враження, що саме в тих краях сріл було випущено більше, ніж куль у 1942-43 роках з обох воюючих сторін В місцині де саме я мешкаю зараз, копарський двіж майже відсутній. Знав особисто лише одного реально практикуючого тут копаря, але і він зараз не в справах, оскільки вже півтора роки як його призвали до війська. Я провів дослідження щодо історичних подій саме тут, знайшов в інтернеті точні документально підтверджені данні по боях, як відбулися на початку серпня 1941 року зовсім неподалік звідси. Буквально 7-8 км. Навіть провів попередню візуальну рекогносціровку на місцях, де саме могли проходити рубіжи оборони. Є там цікаві місця, по яких можна походити. Яке не яке, але реальне діло, може щось зачепиться за котушку А більше нічого цікавого поблизу здається і немає. Той копач, про я кого я щойно згадував, знаходив тут здебільшого радянську мелочівку до і після реформи 1961 р. Кудись поїхати пошукати подалі можливості в мене нема. Да, тут не Святогір'я, нажаль.... Зараз поки що через стан здоров'я - є певні проблеми із хребтом, тому через це поїздки на велосипеді зараз поки що неможливі. Поки що відклав пошуки по місцях тих боїв 1941 го до кращих часів. Можливо восени, якщо все буде добре і лікарі дозволять користуватися велосипедом. А пішки туди все ж таки далеченько. Хоча, руки до копу давно чешуться, творчий свербіж не аби який! Вже п'ятий рік як не брав в руки прибор. Так можна і робочі навички втратити. Сподіваюся на осінь, було б здоров'я. Самому цікаво.
Так, Лагерь у вас, камради, був залікове місце! Мої улюблені умови пошуку: низька і висока молода сосна, легкий рельєф, багато локацій та безліч кольорових сигналів. Монети на будь-який смак. Воєнщина. Дуже жалко, що війна загадила таке чудове місце, там ще на роки пошуків і знахідок було. Будемо сподіватися на краще і що хтось із вас, товариші, там ще досить продуктивно покопається)) Schanz, Ваші історії з дитинства завжди повні дитячих емоцій та легко читаються. Не хворійте, бережіть себе і по можливості повертайтеся у копарське ремесло. Удачі!
Саме так, дійсно місцина ця була дивовижна. Буквально 2-3 квадратних кілометра, а знахідок вистачало всім бажаючим, як то було сказано у класиків : "...и никто не уходил обиженный". В мабуть дійсно там би ще вистачило знахідок для нових поколінь копарів У кожного була своя ниша - монети, військова фурнітура, старовинні скляні вироби, різні інші цікаві артефакти. Навіть просто були любителі шукати металобрухт щоб його потім здати. Років десять тому назад я копав піщаний відвал, що нагорнули бульдозери ще в 70-ті роки, і знайшов покручений важкий швелер , метра під три. Ну що було з ним робити . Не додому ж його тягти Довелося важко попрацювати, щоб відтягнути його подальше, щоб не "палити контору", бо в тому відвалі крім лому було також багато всіляких цікавинок. Ну, наприклад, практично поруч з тим швелером несподівано пішли гільзи -мосінки і холості патрони з бумажними пижами часів РІА виробництва петербургського ПЗ 1893 - 1902 років, ще із "вдавленими" клеймами на донцях . От і прийшлося відтягувати того швелера куди подалі, бо шукачі брухту згребли б все підряд, і швелер, і раритетні гільзи.... Звісно, що наступного тижня того швелера вже там і слідів не залишилося. Мабуть на плечах винесли , бо легкова машина була б безсила, враховуючи його довжину. Хіба що з багажником на даху, пам'ятаєте, були такі багажники в радянську епоху? А взагалі то, я більше за все цікавився гільзами всіх часів і народів, збирав і реставрував їх на клейма. Зібрав дуже пристойну іх колекцію в Лагері. Робив також деякі макети навчальних набоїв початку минулого століття. Металеві їх частини знаходив в Лагері, а дерев'яні елементи робив самотужки. От дещо з цих реставрованих макетів: A от монетами я цікавився не дуже. Звісно, радів коли їх знаходив, але без великого фанатизму. Інша справа раритетні гільзи! Це була моя тема. Доречі, велика подяка камрадам Nikita66, magadan і Skif-67, в моєї колекції був внесок і від них. Нажаль, камрад Skif-67 майже рік тому залишив цей світ. Світла Йому пам'ять і царства на небесах... Великої душі була ця людина. Дуже дякую, шановний камрад за ці слова. Дійсно, захоплення цим Лагерем я получив ще у дитинстві і проніс його майже через все життя. Цікаво, як склалася доля всіх тих камрадів з часів дитинства і юності, з якими ми тоді починали свою копарську справу. Багато років я сподівався, що хтось з них зареєструється в цій темі на Райберті, але нажаль, очікування були марними.... Звісно, хочеться сподіватися на краще, на те, що вдасться ще колись повернутися додому і побувати в тих місцях знову, але це поки що не залежить від наших бажань. Хоча надія залишається завжди. Доброго здоров'я і вам, камради!
