Раз такой "умный" то у вас свой есть? Или хватает смелости только чужих людей осуждать и критиковать. И сказано же, картинки в качестве примера, а я ни на что не претендую
Ну сдесь осуждаете только вы...при том постоянно омлет... Есть золотое правило: "Неспрашивайте и Вас необманут"(с) "На любопытной Варваре, большевики отдыхали"(с)
Этимология слова "кацап" произошла от бородатых, (также как "хохол" от чуба козаков) и их небыло, вот так то, наш род коммунистами не обременен
Нет у меня таких, не клейте меня к той семейке вашей, у меня более того даже дядь и тёть нет, мама единственная у бабушки. И Богдана никакого у меня нет. Вот у вас раздвоение личности идёт, сразу вы пишите клевещите незная что у меня как в семье что я на шее мамы и бабушки, а спустя час уже пытаетесь выдать за другого человека, но ни одно ни второе неправда, а в особенности второе. И давно пора закрыть эту тему, никакое отношения в к той сумасшедшей семейке не имею. А вот честь имею.
1. Тюркська гіпотеза («qasab / kasab» — м’ясник) Одна з найстаріших і найбільш поширених версій. Тюркське qasab / kasab означає «м’ясник». Слово могло вживатися кочовими тюрками (кримськими татарами, ногайцями) щодо московських військ за їхню жорстокість під час степових походів. Через українське та білоруське середовище термін міг поширитися як етнонім для московитів.
Калька «честь маю» в українській мові не є традиційною й звучить штучно. У живій українській комунікації вживають інші формули — залежно від контексту (військовий, офіційний, етикетний). 1. У військовому контексті Тут український стандарт — не «честь имею», а: «Служу українському народові!» «До служби!» / «До наказу!» 2. У формальних листах і зверненнях Замість «честь имею» використовують: «З повагою» «З шаною» «Висловлюю шану» «Маю честь звернутися…» (найближчий до смислу «честь имею», але книжний і офіційний) 3. У ввічливій розмові «Шануюся» / «Шаную вас» (діалектно, рідко) «Маю за честь» — урочисте, але природніше за кальку.
Є ще одна версія: За однією із версій, кацап походить від виразу «как цап». Виникнення цього виразу могло бути пов'язане з російською традицією носити довгі «цап'ячі», «окладисті» бороди. Етимологічний словник Фасмера вказує: «укр. прозвище великорусов (Гоголь и др.). С приставкой ка- от укр. цап „козел“, кацап-как цап (козел), как козел, бритому украинцу бородатый русский казался козлом»[1].
Все вірно, але всього чотири версії. Крім цих двох є ще: 3. Церковно-слов’янська версія («кацяпа» — сокира) У низці джерел згадують, що слово кацяпа могло означати сокиру; переносно воно могло застосовуватися до тих, хто володів нею — тобто знову ж таки до московських воїнів. Проблема: немає достатньо чітких текстових доказів, і значення «сокира» вважаться маргінальним. 4. Польська версія (ka-czap → «той, що носить чапку/шапку» Існує також гіпотеза походження від польських жаргонних форм, пов’язаних із характеристикою традиційного московського вбрання (переосмислення через слово «czapka» — шапка). Але ця версія має найслабше філологічне обґрунтування. Узагальнення Найприйнятнішими в академічному дискурсі вважаються тюркська гіпотеза та гіпотеза про «цапину бороду». Обидві мають культурно-історичне підґрунтя і добре пояснюють семантику слова як етнофолу. Але фонетичний перехід «коза-цап» → «кацап» не зовсім однозначний.
З Вашого дозволу підведу підсумок: Гарна/ий москалюка/кацапура/кацяпа/czapka/qasab / kasab - мертвий москалюка/кацапура/кацяпа/czapka/qasab /kasab...... Іншого я не сприймаю.
Это слово на данный момент устарело и не используется всякой гадостью типа моли которых только дифлофозом смешанным с газом травить нужно. Остальное меня не волнует от слова никак.
Выпейте валерьянку, и сходите к своему коке, вломитесь к нему в дом, просмотрите все его гаджеты чтобы понять что он никак не связан со мной, если мне не верите.
