Від 50 та більше

Давні даки в новіші часи таки звались волохами.

 

Волохи одні з нащадків даків

 

А ще ми забули за білих хорватів, вони теж тусували тут

 

Та ніби були ще й чорні. Білі пішли на Балкани, чорні - залишились.

 

Вітаю товариство. Вночі мороз, вдень +14 - прискати мідяном чи не прискати - це є питання!?
А фотошопік вам для гарного настрою!

 

Кросівоє)))

Привітався)))

 

Не зв’язуйся з тим, кому за п’ятдесят. Серйозно.
Це не “просто інше покоління” — це люди, які реально вижили.
Тверді, як учорашній хліб.
Швидкі, як бабусин капець — той самий, що летів по траєкторії з хірургічною точністю.

У п’ять років вони вміли визначати настрій мами “по звуку кришки каструлі”.
У сім — уже мали ключ на шнурку на шиї й інструкцію без зайвих слів:
**“Їжа в холодильнику. Розігрій і не нароби свинарника.”

У дев’ять варили макарони молодшим.
У десять знали, де перекрити воду, як вимкнути світло в щитку і як утекти від сусідського пса так, щоб ще й відро не впустити.
Вони могли цілий день бути “десь” без телефону — і все було нормально.
Маршрут був чіткий: гойдалки → поле → велосипед → “додому, як стемніє”.
Коліна в кірках і шрамах — жива карта пригод.
І вони вижили.
Рани лікувалися слиною або листком подорожника.
А якщо ти скиглив — відповідь була проста: “Не кровить — значить, дрібниці.”

Їли хліб із цукром. Хліб з олією.
Пили воду зі шланга у дворі — і з таким імунітетом, що сьогодні могли б лекції читати.
Якщо була алергія — про неї просто ніхто не здогадувався.
Вони знають, як вивести плями від трави, борщу, чорнила чи іржі,
бо “з дому в брудному не виходять” — навіть якщо йдеш “просто на лавку”.
А ще вони пережили цілу “доісторію”, яка сьогодні звучить, як міф:
— радіо з величезними ручками,
— телевізор чорно-білий,
— платівки й програвач,
— магнітофон і касети,
— Walkman, диски…

І тепер вони носять у кишені смартфон із тисячами треків, але досі сумують за тим звуком, коли касету перемотували “ручкою”.
З правами “щойно отримав” вони могли перетнути пів країни на старій машині:
без кондиціонера, без GPS, без бронювання.
Тільки карта (складена сто разів), панірування в фользі й фраза: “Та спитаємо дорогу.”
І завжди доїжджали.
Без Google Translate.
Досить було усмішки й двох слів “по-людськи”.

Це останнє покоління, яке виросло:
без інтернету, без павербанка, без паніки від 2% батареї.
Вони пам’ятають телефон із диском у коридорі, зошит із рецептами від руки, дні народження, записані на календарі на кухні.

Вони:
— лагодять усе скотчем, скріпкою або прищіпкою,
— мали один телеканал (потім два) — і не нудьгували,
— “гортали” телефонний довідник, а не сповіщення,
— і пропущений дзвінок означав лише: “Ти був у мене в голові.”

Вони інші.
У них ніби вбудований “азбест” для нервів: пережили холод, двір, дефіцит, черги, “якось буде”.
Рефлекси — як у міських ніндзя.
І ще — запасна м’ятна цукерка в кишені “про всяк випадок”.

Не ставай проти п’ятдесятирічного чи шістдесятирічного.
Він бачив більше, жив глибше й уміє мовчати так, що тобі стане соромно за свою істерику.
Вони пережили дитинство без автокрісел, без шоломів, без крему від сонця.
Школу без інтерактивних дошок і ноутбуків — із одним підручником у рюкзаку.
Підлітковість без соцмереж, без фільтрів, без селфі.
Їм не треба шукати відповіді онлайн — вони довіряють інстинкту.
Бо в їхній голові “більше спогадів”, ніж у когось файлів у хмарі.
І знаєш, що найстрашніше?
Вони не “сильні” на показ.
Вони просто звикли виживати.
І якщо треба — навчать цього й тебе.
(с)

 

Нема чого додати або заперечити - тільки забули ще дописати: вони ( це про нас) могли витирати сраку листям лопуха та купатися з дівчатами голяком!

 

В затопленому кар'єрі з червоною водою))

 

навіяло:
стара закинута високовольтна лінія...3-4м палка з гаком яким зачіпляли провід і натягували як тетиву лука до землі....не менше 4 тримають натягнутий провід а 5й лізе по спинам, палці і чіпляється за провід...по команді четверо відпускають провід і 5й летить вверх...головне втриматись вверху бо висота ну його нах...різкий удар і вже летиш до низу...тепер треба втриматись внизу...від тої лінії зараз залишилась лише 1 опора і коли проходжу мимо волосся встає на голові як дивлюсь на ту опору і згадую ту "гойдалку"...як ми вижили - ХЗ...

 

Нема чого додати або заперечити - тільки забули ще дописати: вони ( це про нас) могли витирати сраку листям лопуха та купатися з дівчатами голяком!

Лопухом-оксамитовою сторінкою листа.
Дівки цицькаті-хвакт
Вода в ставку жовта.
Крейдяні яри та кручі чімалі, але шию ніхто ни звернув.))

 

Ra таки працює :

 

В нас також тепло та сонечко)))
Кааапець як чешуться профіля під панелі))

 

Нічого собі))))

 

Сьогодні вліз під напругу - обладнання пробило на корпус (((

Діфафтомат не спрацював зараза.
Не розумію якого біса.

Стоїть після інвертора, інвертор в байпас траслює мережу на вихід.

Шо я роблю не так?

 

Torvic99, поясните своё оповещение.

 

Схералі?

 

Вы адвокат дьявола? Ну тогда вы поясните.

 

Схералі?

 

Дня парні

 

стопе...
1) де була напруга? на якому корпусі?
2) диф стоїть після інвертора...фаза пробила на корпус...торкнувся корпусу і вдарило? там ноль після інвертора зєднаний з нульом мережі? корпус був заземлений?
Перевір спрацювання дифа тест кнопкою і лампочкою:
підключи чисто до мережі фазу і нуль на диф і підключи лампочку від холодильника 15 Вт між фазою після виходу і нулем на вході дифа

 

А вас спрашивали? Назвался груздём - полезай в лукошко.

 

Вам, как самому смелому, задание! Напишите пользователю Torvic99, что за его оповещение требуют пояснение.