Вітаю товариство. Вночі мороз, вдень +14 - прискати мідяном чи не прискати - це є питання!? А фотошопік вам для гарного настрою!
Не зв’язуйся з тим, кому за п’ятдесят. Серйозно. Це не “просто інше покоління” — це люди, які реально вижили. Тверді, як учорашній хліб. Швидкі, як бабусин капець — той самий, що летів по траєкторії з хірургічною точністю. У п’ять років вони вміли визначати настрій мами “по звуку кришки каструлі”. У сім — уже мали ключ на шнурку на шиї й інструкцію без зайвих слів: **“Їжа в холодильнику. Розігрій і не нароби свинарника.” У дев’ять варили макарони молодшим. У десять знали, де перекрити воду, як вимкнути світло в щитку і як утекти від сусідського пса так, щоб ще й відро не впустити. Вони могли цілий день бути “десь” без телефону — і все було нормально. Маршрут був чіткий: гойдалки → поле → велосипед → “додому, як стемніє”. Коліна в кірках і шрамах — жива карта пригод. І вони вижили. Рани лікувалися слиною або листком подорожника. А якщо ти скиглив — відповідь була проста: “Не кровить — значить, дрібниці.” Їли хліб із цукром. Хліб з олією. Пили воду зі шланга у дворі — і з таким імунітетом, що сьогодні могли б лекції читати. Якщо була алергія — про неї просто ніхто не здогадувався. Вони знають, як вивести плями від трави, борщу, чорнила чи іржі, бо “з дому в брудному не виходять” — навіть якщо йдеш “просто на лавку”. А ще вони пережили цілу “доісторію”, яка сьогодні звучить, як міф: — радіо з величезними ручками, — телевізор чорно-білий, — платівки й програвач, — магнітофон і касети, — Walkman, диски… І тепер вони носять у кишені смартфон із тисячами треків, але досі сумують за тим звуком, коли касету перемотували “ручкою”. З правами “щойно отримав” вони могли перетнути пів країни на старій машині: без кондиціонера, без GPS, без бронювання. Тільки карта (складена сто разів), панірування в фользі й фраза: “Та спитаємо дорогу.” І завжди доїжджали. Без Google Translate. Досить було усмішки й двох слів “по-людськи”. Це останнє покоління, яке виросло: без інтернету, без павербанка, без паніки від 2% батареї. Вони пам’ятають телефон із диском у коридорі, зошит із рецептами від руки, дні народження, записані на календарі на кухні. Вони: — лагодять усе скотчем, скріпкою або прищіпкою, — мали один телеканал (потім два) — і не нудьгували, — “гортали” телефонний довідник, а не сповіщення, — і пропущений дзвінок означав лише: “Ти був у мене в голові.” Вони інші. У них ніби вбудований “азбест” для нервів: пережили холод, двір, дефіцит, черги, “якось буде”. Рефлекси — як у міських ніндзя. І ще — запасна м’ятна цукерка в кишені “про всяк випадок”. Не ставай проти п’ятдесятирічного чи шістдесятирічного. Він бачив більше, жив глибше й уміє мовчати так, що тобі стане соромно за свою істерику. Вони пережили дитинство без автокрісел, без шоломів, без крему від сонця. Школу без інтерактивних дошок і ноутбуків — із одним підручником у рюкзаку. Підлітковість без соцмереж, без фільтрів, без селфі. Їм не треба шукати відповіді онлайн — вони довіряють інстинкту. Бо в їхній голові “більше спогадів”, ніж у когось файлів у хмарі. І знаєш, що найстрашніше? Вони не “сильні” на показ. Вони просто звикли виживати. І якщо треба — навчать цього й тебе. (с)
Нема чого додати або заперечити - тільки забули ще дописати: вони ( це про нас) могли витирати сраку листям лопуха та купатися з дівчатами голяком!
навіяло: стара закинута високовольтна лінія...3-4м палка з гаком яким зачіпляли провід і натягували як тетиву лука до землі....не менше 4 тримають натягнутий провід а 5й лізе по спинам, палці і чіпляється за провід...по команді четверо відпускають провід і 5й летить вверх...головне втриматись вверху бо висота ну його нах...різкий удар і вже летиш до низу...тепер треба втриматись внизу...від тої лінії зараз залишилась лише 1 опора і коли проходжу мимо волосся встає на голові як дивлюсь на ту опору і згадую ту "гойдалку"...як ми вижили - ХЗ...
Нема чого додати або заперечити - тільки забули ще дописати: вони ( це про нас) могли витирати сраку листям лопуха та купатися з дівчатами голяком! Лопухом-оксамитовою сторінкою листа. Дівки цицькаті-хвакт Вода в ставку жовта. Крейдяні яри та кручі чімалі, але шию ніхто ни звернув.))
Сьогодні вліз під напругу - обладнання пробило на корпус ((( Діфафтомат не спрацював зараза. Не розумію якого біса. Стоїть після інвертора, інвертор в байпас траслює мережу на вихід. Шо я роблю не так?
стопе... 1) де була напруга? на якому корпусі? 2) диф стоїть після інвертора...фаза пробила на корпус...торкнувся корпусу і вдарило? там ноль після інвертора зєднаний з нульом мережі? корпус був заземлений? Перевір спрацювання дифа тест кнопкою і лампочкою: підключи чисто до мережі фазу і нуль на диф і підключи лампочку від холодильника 15 Вт між фазою після виходу і нулем на вході дифа
Вам, как самому смелому, задание! Напишите пользователю Torvic99, что за его оповещение требуют пояснение.