Так,це бумажний онанізм з сублимацією в манію. А треба ходити в тіатр,книжки розумні читати,та сповідать три стадії духа. Бо як у Ніцше написано,- якщо довго дивитися в калабаню,калабаня починає дивитись на тебе)
Колись я це зрозумів що став пустий лише оболонка. Так і почав вивчати психіатрію. І моє життя наладилося. Пам'ятаю як мене хаяли плюшкіни що я барига і як можна речі не зберігати, а лише гроші мене цікавлять і я продаю це все. Так на те і треба мені гроші щоб в театри ходити, на книжки, для підтримки свого зовнішнього вигляду і ТД, а не квартиру у склад перетворювати. Колись один мені скинув відео якогось колекціонера взяли наче в раші. А в квартирі там писец. Інший є на ютубі багатий рашист плюшкін. Грошей кури не клюють, а зуби вставити не може
Знакомый зав отделения Одесского областного медицинского центра психического здоровья (по старому просто дурка) на Канатной, 27 (бывшая Свердлова) как-то отметил, что психические заболевания передаются воздушно-капельным путём. И про не обследованных, наверняка, все знают. А у них есть шутка: кто первый одел халат - тот и доктор.
Знав такого..ходив реально в зашмарканих шмотках,штани 5 років одні і тіж.. жер в синагозі,бо сам жид. Як здох то в хаті барахла купа і грошей купа. Баби не мав бо жалко грошей. Тобто жив і для себе було шкода. То поживилися чужі..тій таке
Погоджуюся з твердженням, що предмети і гроші повинні працювати на людину. Ти маєш використовувати їх з максимальною користю для себе і оточуючих, дещо поліпшувати умови життя та збагачувати свій духовний внутрішній світ. І так, до цього висновку треба прийти самому чи за допомогою розумних порад сторонніх осіб. Не кожному то дається, а точніше, не всякий захоче.
Було це у ніч на 29 вересня 2023 року. Ну тобто снився сам сон, а передісторія до нього наступна. Мій хороший товариш жив у сусідньому селі. Любив жити-гуляти (не пив, не курив) і заробити гроші чи не з усього, до чого прикладав руки. Та прийшов час (і ТЦК) і з весни 23-го року він пішов до війська. Попав у частину, яка вела запеклі бої біля Бахмута. Воював до осені з перемінним успіхом, був місяць вдома після перелому ніг. Коли я сказав йому про наш аукціон, завалений різним барахлом і не тільки, він почав брати з собою на позиції картату сумку і виносити всілякі трофеї. Нормально ми торгували тоді місяців 2-3. Аж раптом 30.09.2023 року пообіді телефонує мені його батько і каже, мов не відправляй йому на карту гроші, бо Саша пропав без вісти. І дійсно, 28 числа в ніч він мені відписався в тєлєгу, що пішов на завдання і кілька днів вже був не на зв'язку. Таке гнітюче відчуття було після батькового дзвінка, нічого хорошого не чекалося якось. І тоді я згадую про свій вчорашній неприємний і незрозумілий сон, коли ще нічого не знав. Спав погано, крутився, але це не новина. Бородянський район, подвір'я бабусі, яка була евакуйована з-під Чорнобиля у 1986-му. Я начебто захожу у двір через відкриту хвіртку, як робив це багато разів наяву. Невеличкі парканчики обабіч бетонованої доріжки, що веде через городики до мурованого ганку і входу в будинок. Півколом біля сходинок стоять якісь незнайомі люди, пристойно вдягнені та суворі обличчям. - Ну заходь, прощайся, - каже хтось із них. Я поволі піднімаюся сходами і захожу в хату, вже розуміючи, що когось ховають. У кімнатах все саме так, як воно колись і було. Йду в найбільшу, там де справді прощалися з дідом, а потім і бабою. Там сидять, схиливши голови коло труни, дві мої бабусі, а виявляється, що ховаєм прабабусю (всі давно покійні). Підійшовши ближче для прощання, я бачу в труні під білою напівпрозорою накидкою щось незрозуміле, ніби якийсь безформенний шмат м'яса, якийсь кусок здорового бройлера, чи що... Поклав на нього руку, попрощався з бабою в думках, а через накидку відчув, що той "бройлер" холодний-холодний... Наче в мареві розвернувся і пішов на вихід. А як вийшов на ганок до людей, в мене раптом промайнула думка: "Стоп, ми ж бабу нормальною ховали, хіба я не пам'ятаю? А чого ж вона тоді така?" Все, більше нічого не згадаю. У військовій частині тоді сказали, що не повернувся із СП ще з одним хлопцем після мінометного обстрілу, третій, що йшов позаду, прийшов назад поранений. Він бачив як вони упали. Тіл потім ніхто не знайшов, а може й не шукав сильно, бо там така срака настала, що і не до того було. Не снився Сашко майже нікому протягом цього часу, одиничні випадки. Батькам екстрасенси сказали, що живий, поранений, у полоні, не скоро повернеться і треба вам буде багато грошей. Мені якось згадався разок епізодично, а це ось в середині грудня сниться коротко, що наче зустрічаю його у себе в селищі біля шкільного стадіончику для мініфутболу. Кажу: - Саня, це ти? Ти живий? А він посміхається і відповідає: - Ну, як бачиш! І справді, об'явився товариш невдовзі. Зателефонував його батько, і сказав, що знайшли його серед тіл загиблих, які кацапи повернули по обміну ще в лютому 25-го. Співпало 4 ДНК експертизи. Самі кістки майже і зітліла форма, весь в осколках, 2 турнікети на ногах. Хлопцю, що загинув разом з ним, відірвало ноги, його теж повернули. Так ось і думаю, що він через сутки дав мені зрозуміти за допомогою сну і померлих родичів, що сталося непоправне. Чого мені? Ну можливо, справи в нас були незакінчені, аукціон і т.п., та і як він колись казав, що я відрізняюся від інших друзів, наче більш людяніший та чесний типу. Не скажу однозначно, скоріше відчуваю це все.
Третій рік як звільнивсь, ввечері випиваю бренді до півлітри, в надії не бачити снів, не чути голосів...
Доброго! Питання до ТС, безсоння чи как? Що тобі наснилося, друже? Или отчёт о сновидениях будет не каждый день?
Вірю... а тепер без алкоголю три місяці..і спатимете.. інакше з алкоголем ще кілька років,і або тюрьма або суіцид..це вже як вам зручніше буде.
Стіни стискають? Було таке відчуття? А ще пустоти? Було,можете й неказати. А ще від поту ліжко мокре ніби піввідра хто виляв...
У вас ще є шанс пережити це без алкоголю та іншого непотребу. Усі страхи потрібно зустрічати трезвим. Тож одумайтесь поки не пізно. Алкоголь для здорових людей!!!