Читал документы исследования. Там и фото прилогалось. Я думаю можно верить если оставили этот шлем в немного измененном виде до 90 х
Ну два немца вторушных, третий походу югослав вторушный...? Кстати при неправильном хронении им амбец с капсулями....проверенро...а вот стальные даже копанные могут сработать...
И кирзовые сапоги....Экономия....Гольц бы сказал, шо у немцев было М35 и М42 (кажется так). М35 лучше (легированные стали) М42 равноценная. Учитывая качество производства военное, (были трещины на броне Т34), то....
P 249 Finower Industriewerk G.m.b.H, Finow 1940 P 491 Metallwerk Wandhofen G.m.b.H., Schwerte/Ruhr 1939
Та отож. И что то я с курями ни одного пулемета на видио и фото не видил. А обязательно бы выложили похвастаться.
Кстати не все хвастаются....есть в верном деле караюшей штурмовой тройке специалисты по дистанционному воздействию на сидаров рашизма, вот у них есть интересные гаджеты и аппараты, которые они непоказывают, ну то понятно, но там думою есть что посмотреть...
у солдата зовсім інша психологія, йому потрібно вижити, поїсти і відпочити.... меньше за все розглядають клейма, хоча і в більшості доглядають за зброєю....понаросказують тут за профіт і гроші
итд...це мабуть mg42 за 10к за океан....як КО, через пошту, і ще добавлю, про підриваючи, там два, не однакові, різні WaffenAmt
Это когда фронт движется и заруба. С мертвых спросу нет. Или Вы думаете, что если солдат полюбил свое оружие, то его пожурят и дадут новый? Помню знакомым воякам отправлял копаные дырявые котелки и фляги, чтобы они сдали вместо потерянных..... Это сейчас с продолжением войны немного подвижка пошла с упрощением списания утерянного и уничтоженного военного имущества
Гетьман Станіслав Яблоновський, який обороняв Львів від татарської орди у лютому 1695 року, у парадному обладунку Ось цей вельможа, якого ви бачите на гравюрі і який похований в самісінькому центрі Львова в єзуїтському костелі, був останнім, хто близько 300 років тому обороняв наше місто від татарських орд. . Сьогодні - 17 травня перенесіться у своїй уяві у вже далекий 1695 рік, коли татарська орда кількістю до 12 тисяч вершників, підійшла під мури нашого Львова і востаннє спробувала оволодіти містом. . Судіть самі: 9 лютого татарський авангард під проводом хана Шенбаз-Гірея рушив з-під Золочева і вже в четвер 10 лютого був під мурами нашого міста, яке змогло виставити для оборони заледве близько трьох тисяч бійців. . Спочатку татари хотіли в звичний для них (з попередніх рейдів) спосіб увірватися до Львова через Галицьке передмістя (приблизно район теперішньої площі Митної). Але, трапився казус: у підльвівському селі Тарасівка спійманий татарами підстароста під тортурами сказав, що оборонців Львова вп’ятеро (!) більше. І, тому татари вирушили на штурм Львова іншим шляхом: попід Кайзервальд і Старе Знесіння на краківське передмістя, перегрупувавши сюди свою кінноту із сусідніх сіл - Ляшок Мурованих і Сорок. А, перед тим, татари випалили дощенту Збоїска, Кривчиці, Підголоско і Замарстинів. . Отож, головний бій татарам гетьман Станіслав Яблоновський спробував було дати в районі теперішньої вулиці Богдана Хмельницького, Замарстинівської і проспекту Чорновола, але за кілька годин після надзвичайно виснажливого і кровопролитного бою, змушений був відвести свої хоругви ближче до Середмістя. . А, от тоді й почалося найцікавіше: як пише очевидець тих подій "...натовпи міщан і селян з ціпами та косами, які вискакували з усіх кутків уповільнили вже, ніби, безперешкодне просування татар до центру міста... в районі Старого Ринку татари потрапили у вузенькі вулички... Тоді в місті брали все, що потрапляло під руку і вискакуючи через Краківську браму вступали у бій. Бойовище тоді точилося під самими мурами костелу святої Марії Сніжної". Але, усе краківське передмістя палало... . Того дня - 11 лютого головною помилкою татар стало те, що вони дали себе втягнути у вуличні бої, де татарські кіннотники не маючи змоги розвернутися у звичну для себе лаву, були майже безпорадні. Погодьтеся, важко прицілитися з лука, коли тобі в голову з вікна летить вазонок з алоє або ж відро з помиями... Тому, о четвертій годині по обіді зваживши на колосальні втрати, татарські хани почали відводити рештки своїх військ із львівського передмістя. . Гетьман Яблоновський, який у ці дні вів свого щоденника, записав тоді, що на вулицях Львова тоді загинуло більше тисячі татар. Самі ж татари попідбирали деякі з тих трупів і знесли їх до найближчої православної церкви і там їх разом з церквою й спалили. А решту трупів, які вже не вміщалися у тій церкві, позносили до чотирьох сусідніх хат і вже там спалили. З нашого боку - пише гетьман Яблоновський, було близько сотні вбитими і до пів-сотні раненими. . Українських міщан, які загинули того дня у боях з татарами, поховали на православному цвинтарі Богоявленської церкви (в районі теперішнього перехрестя вулиць князя Романа і вулиці Франка), а католиків - біля костелу святої Марії Сніжної, де відбувалася запекла битва за Краківську браму. А, от татар, які ще лишилися лежати на львівських вулицях, поховали в кількох могилах на передмісті (на мою думку це нинішнє перехрестя вулиць Гуцульської і Кривоноса). . Вже з настанням світанку татарська орда рушила на Дороговиж під Львовом як пишуть "...у зв’язку із наближенням урагану". . ... А, далі доля ніби покинула тих татар назавше. Посудіть самі: із Дороговижа вони рушили до Жидачева, Галича і Тисмениці, спалюючи по дорозі все - за словами очевидця - що потрапляло їм на очі. Навіть в ясир наших людей тоді не брали, бо не мали чим харчувати. Але в ті дні в Галичині вдарив такий лютий мороз, що як пишуть "...на морозі гинули татарські коні і десятками гинули поранені татари". І, врешті, 20 лютого вже за Снятином те, що ще залишилося від татарської орди, але вже майже без коней, переправилося через Прут і вийшло за межі нашого краю у напрямку Степу. . ... Отаким запам’ятали львів’яни місяць лютий 1695 року, коли нога останнього татарина покинула нашу землю...
