Это видимо от языковой изоляции Не было у Вас друзей среди Мадяр вот тут и общение вдруг с братьями по разуму. вообще Венгрия страна -загадка. Пиво вроде бы пьют, но какие то они унылые. У нас один был в полку из Хуста (?) ,или не помню. держался очень обособлено. Сказать по русски он мог но сочень большим искажением слов.
Стайки видел после занятий в школе милиции . Минут 10 ходьбы от моего дома была школа Милиции (ликвидировали ее уже)
У них гандель называется чарда. Да и быстро говорят хер разбереш. У нас молодой переводчик пришел,я уже дедом был, так русско украинский для него был не родной.
Ностальгия! Мы эти телевизоры собирали в общежитии и поляки у нас их массово покупали. Запчасти брали у несунов, которые их массово тащили с завода "Электрон". Поначалу все шло гладко, но людская жадность к халявским деньгам испортила весь бизнес. Вместо нормальных кинескопов стали ставить "левак", который был два раза дешевле, в результате телевизор работал только несколько часов и трубка сгорала, но этого хватало чтобы продать его лоху-поляку. Собранный для себя с корейским кинескопом, мой "Электрон" отработал пять лет без проблем, потом купил себе JVC, а его подарил знакомому...
В уголовном розыске, операми на земле, женщины не работают. Они не смогут там работать, ни морально, ни физически ни интеллектуально (не плане ума). Там мужчины не все выдерживают. Ты все время находишься на работе и думаешь о ней даже когда дома.
Не знаю. Зачем в ОКМДН опера? По закону они не могут заниматься оперативной деятельностью среди несовершеннолетних.
Даша моя родственница работала в отделе в УВД. Говорила я опер и в удовлетворении написано было оперативный уполномоченный.
Оба на Чи то и правда выборы на носе ? Про ковид уже начали Выезд мужчин 18-24 лет за границу разрешат в Украине | РБК Украина https://share.google/CL1S1Kcc3tt02KmAJ
Харківський ерзац: бронетрактор ХТЗ-16 Андрій Харук Дуже цікаве фото: трофейний ХТЗ-16 і група солдатів, але явно не вермахт. Словаки? Румуни? Мадяри? Як відомо, танк походить від гусеничного трактора. За час еволюції бойової машини вона досить далеко відійшла від свого пращура. Та все ж іноді траплялись спроби наблизити ці два класи техніки. Мова про бронетрактори – імпровізовані бойові машини на шасі тракторів. Великим їх ентузіастом був Тухачевський, хоча його ідеї в 1930-х роках не набули розвитку. А ось на початку німецько-радянської війни бронетрактори стали досить популярними в червоній армії. Терміновим виготовленням таких імпрвізацій совєти намагались хоч якось компенсувати величезні втрати танків в перші тижні війни. В кількох містах західної частини срср на початку війни напівкустарним способом виготовлялись бронетрактори з застосуванням цивільних шасі та озброєння, яке знайшлось під рукою. Найвідоміші з них – це одеські «НІ» («На іспуг»), але схожі машини виготовляли і в лєнінграді та кількох інших містах. Це все були імпровізації, однак у Харкові бронетрактори спромоглись виготовляти на промисловій основі. Мова про ХТЗ-16. Бронетрактор ХТЗ-16 – машина нетипова. Це єдиний випадок, коли бронетрактор не просто був збудований, але й пройшов полігонні випробування, а його виробництво регламентувалося постановами гасударствєнного камітєта оборони (ГКО). Принципово іншим був і підхід до проєктування – створювалася ця машина силами одразу двох профільних підприємств: НАТІ (Науковий автотракторний інститут) та ХТЗ (Харківський тракторний завод). НАТІ й ХТЗ були тісно пов’язані між собою за програмою спільної розробки тракторів. На ХТЗ здійснювався випуск сільськогосподарського трактора СХТЗ-НАТІ, назва якого прямо натякала на спільні інтереси. Не менш важливим було й те, що ХТЗ та НАТІ працювали над наступником швидкохідного трактора СТЗ-5, оскільки Сталінградський тракторний завод відверто завалив роботи з модернізації цієї машини. Цей факт мав велике значення, адже для створення бронетрактора «чисте» шасі СХТЗ-НАТІ не підходило. Швидкість цього трактора не перевищувала 8 км/год, а для бойової машини це взагалі було неприйнятно. Тому розробка НАТІ та ХТЗ являла собою шасі з агрегатами СХТЗ-НАТІ, але з суттєво кращими динамічними якостями. У цьому й полягала перевага проєкту. Якщо інші імпровізовані машини використовували готові шасі, то майбутній ХТЗ-16 отримував спеціальне шасі. Зрозуміло, що все одно ерзац, але принаймні змінений під нове завдання. У НАТІ роботи зі створення бронетрактора очолив В.Я. Слонімський, творець СХТЗ-НАТІ та СТЗ-5; він же вів роботи і зі створення наступника СТЗ-5. Одну з провідних ролей відігравав Є.Г. Попов, який разом зі Слонімським активно займався тракторною тематикою. Також у роботах брали участь А.М. Черепін і А.В. Сапожников. З боку ХТЗ роботи очолив головний конструктор М.С. Сидельников, згодом творець знаменитого ДТ-54 (в конструкції останнього використані деякі рішення від ХТЗ-16). Провідна роль у розробці ХТЗ-16 відійшла до НАТІ, де спершу підготували ескізний проєкт машини. При цьому орієнтувалися на встановлення озброєння танка Т-26 як найбільш поширеного й добре освоєного. Створення бронетрактора на базі СХТЗ-НАТІ розпочалось в найперші дні війни. Точна дата невідома, але 7 липня 1941 р. була відправлена телеграма з наркомату середнього машинобудування до головного автобронетанкового управління ркка з проханням видати першому відділу НАТІ дві установки озброєння від танка Т-26 (45-мм гармата, спарена з 7,62-мм кулеметом в масці) для встановлення на дослідні зразки бронетракторів, які створювались «за завданням тов. Малишева» (тобто, наркома середнього машинобудування). Постанова ГКО № 219сс від 20 липня 1941 р. затверджувала наданий НАТІ зразок бронованого трактора СХТЗ-НАТІ і встановлювала тактико-технічні вимоги до нього: - бронювання: лоб – 30 мм, борт – 13 мм, дах – 10 мм; - озброєння: 45-мм гармата (боєкомплект 75 снарядів), спарена з 7,62-мм кулеметом ДТ; - екіпаж: 3 чол.; - швидкість руху: по ґрунтовій дорозі – 18-20 км/год, по полю – до 10 км/год. Постанова передбачала випуск у ІІІ кварталі 1941 р. двох тисяч бронетракторів (50 у липні, 850 у серпні і 1100 у вересні). При цьому ХТЗ-16 позиціонувався як тимчасове рішення. Того ж дня, 20 липня, була підписана постанова ГКО № 222сс «Про виготовлення 10 тисяч легких танків». Відповідно до неї, на ХТЗ організовувалося виробництво малих танків Т-60, причому спершу в серію запускався бронетрактор, а далі танк. У випадку з Харковом це рішення було відверто помилковим. По-перше, Т-60 для заводу був абсолютно новою продукцією, без найменшої наступності з тракторами (базувався він не на тракторних, а на автомобільних агрегатах), ба більше — він ще навіть не існував в металі. По-друге, не зовсім зрозуміло, про що думали у верхах, коли на одне підприємство поклали одразу два типи бойових машин, які спочатку взагалі не мали нічого спільного. Керівництво фактично на порожньому місці створило конкурентну боротьбу. Ба більше — було очевидно, яку машину завод обере як пріоритетну. Тому не варто дивуватися тому, що відбувалося далі, і чому виробничий графік виглядав далеким від реальності. Первісно передбачалося, що вже в липні 1941 року буде здано 50 бронетракторів, але існував цілий ряд чинників, які заважали такій швидкості його освоєння. Головним стримувальним фактором, як би дивно це не звучало, був жорсткий контроль теми ХТЗ-16 згори. В Одесі трактори переробляли в «НІ» без жодних затверджених проєктів, у Харкові ж лише по шасі належало переробити 27 груп креслень. Згідно зі специфікацією, переробці підлягало 349 деталей. Крім того, додавалося ще 5 нових груп креслень: корпус (131 деталь), установка системи (50 деталей), оглядові прилади (96 деталей), укладки (55 деталей) і щитки (4 деталі). Разом ще 336 деталей. Над заводом дамокловим мечем висів запуск у серію Т-60, тому довелося займатися уніфікацією двох машин. Створення документації по Т-60 його розробник – завод № 37 – завершив лише 28 липня 1941 року, після чого почав розсилати на заводи. За таких умов якось наївно було очікувати дотримання строків. Водночас сам ХТЗ поставився до питання виробництва бронетракторів дуже серйозно. Станом на 18 серпня вже було 329 шасі, без гусениць і електрообладнання, але під кінець місяця кількість готових, у різному ступені, шасі ХТЗ-16 досягла 1037. Але — на той момент здали лише один дослідний зразок, який пройшов полігонні випробування. Збирали дослідний зразок у ситуації, коли доводилося імпровізувати. З цієї причини «повноцінним» його можна назвати лише умовно. Природно, що бойові характеристики машини виглядали значно гіршими за звичайний танк. Бойова маса ХТЗ-16 досягала 8,6 тонни. При форсованому двигуні потужністю 58 к.с. танк у ході випробувань розганявся до 17–18 км/год по шосе та 8–9 км/год по ґрунтовці. Під час ходових випробувань спостерігалося перегрівання силової установки, що було пов’язано з не надто вдалою системою охолодження. Втім, представники заводу відзначали, що частина випробувань проводилася в умовах складної місцевості, що впливало і на швидкість, і на тепловий режим. На тепловий режим також впливала спекотна погода. У ході випробувань, які проводилися з 12 по 28 серпня 1941 року, температура повітря коливалася в межах 20–28 градусів. За їх підсумками бронетрактор подолав 470 кілометрів. Комісія виявила 22 пункти недоліків, які вимагалося усунути на серійних машинах. Водночас особлива думка представників габту ркка чітко відображала, що «танкісти» думали про ХТЗ-16. Там вважали, що бронетрактор є не більш ніж тимчасовим заходом, а ХТЗ має у найкоротші строки освоїти випуск «повноцінних» танків, тобто Т-60. Відверто кажучи, те, що відбувалося навколо ХТЗ, можна охарактеризувати як «відірваність від реальності». По-перше, саме по собі рішення про організацію випуску абсолютно нових танків на заводі, який їх ніколи не виробляв, виглядало вкрай наївним. Особливо в умовах наближення фронту до Харкова. По-друге, проведення випробувань до 28 серпня, тоді як на фронті творилася катастрофа, – це відвертий саботаж. Нарешті, використання щодо Т-60 звороту «повноцінний танк» може викликати тільки посмішку. ХТЗ-16 був далеко не таким поганим, як його зобразили в звіті. Так, повноцінним танком його назвати важко, але й Т-60 був таким же тимчасовим заходом. Причому ХТЗ-16 хоча б мав 45-мм гармату (а не 20-мм, як на Т-60, яка, фактично була «перерослим» великокаліберним кулеметом) та броню завтовшки 30 мм, а не 20, як у Т-60. Не кажучи вже про те, що реальне виробництво Т-60 почалося лише у жовтні 1941 року. Те, що рішення одночасно випускати ХТЗ-16 і Т-60 у Харкові було стратегічною помилкою, добре ілюструє ситуація з виробництвом корпусів. Згідно з постановами ГКО, суміжниками по обох машинах мали бути Ворошиловградський та Ново-Краматорський заводи. Так ось, до 1 вересня 1941 року вони не надали жодного корпусу. Причина полягала у виробничих проблемах, тому перші 33 бронетрактори довелося виготовляти з корпусами з неброньованої сталі. А далі, коли виробництво вже налагодили, час невблаганно спливав. І саме тут рішення по двох типах машин зіграло ключову роль. Замість ХТЗ-16, який мав набагато простіший корпус, заводам довелося виготовляти корпуси і башти для двох типів танків, причому Т-60 був складнішим. Результат був цілком очікуваним. До 14 вересня 1941 року на території ХТЗ перебувало 1528 шасі, з них 717 без гусениць, 1334 без баків і 1304 без електрообладнання. Танків же здали 36 штук, з них з повноцінними корпусами лише 3. Всього ж ХТЗ зміг здати 142 бронетрактора. Таким чином, рішення наркомату середнього машинобудування і габту зіпсували випуск обох танків, при цьому з Москви до самого кінця тиснули на Харків, вимагаючи випускати Т-60, замість того, щоб організовувати випуск Т-60 там, де він не перетинався (або майже не перетинався) з іншими машинами. У підсумку ХТЗ здав всього сім Т-60. Таким чином, амбіції шабту ркка позбавили армію двох-трьох сотень «зайвих» бронетракторів, які ХТЗ міг здати, окрім згаданих 142 штук. Між випуском з заводу і отриманням матеріальної частини у військах проходив час. Т-16 (так у військах називали ХТЗ-16), першими отримала 12-та танкова бригада. Але це по документах: завод відзвітував, що здав 14 танків, а 23 вересня 1941 року бригада пише у бойовому донесенні, що їх ще не отримали. Лише з кінця місяця бронетрактори почали діяти у складі 12-ї бригади, беручи участь у боях за Красноград. Фактично ХТЗ-16 в бій пішли з самого кінця вересня, при цьому 8 машин потрапило до 14-ї танкової бригади, 1 — до 13-ї, 5 — до 7-ї. Найбільше ХТЗ-16 отримала, ймовірно, 133-тя танкова бригада. За документами, туди надійшло 36 машин цього типу, проте скільки потрапило реально — питання цікаве. Практика показує, що заводські відправки і реальність часто не збігаються. Ще один трофей. Цей екземпляр має огумовані опорні котки від трактора СТЗ-5 Пік застосування ХТЗ-16 припав на кінець вересня — листопад 1941 року. Звісно, найбільш масово ХТЗ-16 (Т-16) застосовували частини, що діяли в околицях Харкова. Відповідно, «ареал» використання бронетракторів обмежувався переважно Південно-Західним фронтом. Разом з тим, у історії ХТЗ-16 не все так просто. Наприклад, 133-тя танкова бригада, яка мала найбільшу кількість цих бойових машин, діяла у складі 13-ї армії, а пізніше — у складі 3-ї армії. Оперативно це теж ПЗФ, але північніше. Під час бойових дій бронетанкові частини армії періодично поповнювалися за рахунок один одного, що призвело до однієї плутанини. Згідно з «канонічною» версією, останні танки Т-18, вони ж МС-1, воювали у складі 150-ї танкової бригади. Але насправді це були Т-16. Вони з’явилися там після поповнення матеріальної частини, причому перший — ще наприкінці жовтня 1941 року. Підбитий ХТЗ-16, Харків Та сама машина вже після завершення боїв ХТЗ-16 продовжували перебувати у складі частин Південно-Західного фронту і у 1942 році. При цьому ілюзій щодо бойових якостей бронетракторів не було. Наприклад, та сама 150-та танкова бригада 28 січня 1942 року мала у своєму складі 2 бронетрактора. Рухаючись своїм ходом, вони відстали від підрозділів бригади і швидко зникли з донесень. Т-16 навесні 1942 року майже зникли з фронтових донесень, хоча деякі машини ще встигли поборотися під час невдалого контрнаступу під Харковом і оборонних боїв літа 1942 року. На цьому використання ХТЗ-16 як бойових машин закінчилося остаточно. Проте основна фаза застосування завершилася значно раніше — наприкінці 1941 року. Захоплені німцями у Харкові шасі ХТЗ-16 використовувались як тягачі. Сьогодні оригінальних ХТЗ-16 не збереглося. Існує кілька рам цих тракторів у приватних колекціях. Проте, скоріше за все, у минулому житті це були німецькі трактори, захоплені у Харкові. Очевидно гірший за звичайний танк, ХТЗ-16 був потрібен для заповнення кількісного пробілу. У габту ркка допустили помилку, ставлячи на якість. У випадку з ерзац-машинами це далеко не найправильніше рішення. В результаті ХТЗ-16 майже не вплинули на хід бойових дій. Якби їх виготовили хоча б чверть від запланованого, вони цілком могли створити противнику певні проблеми. Самохідна протитанкова гармата з не надто тонкою бронею все ж краще, ніж нічого...
