Покоління 50+ - останні справжні сталеві нерви. Не чіпай людей після п’ятдесяти. Серйозно. Це не просто покоління - це окрема форма виживання. Міцні, як тижневий хліб, і швидкі, як бабусині капці, що летять у твій бік із точністю бумеранга. До п'яти років вони вже читали настрій матері по звуку каструлі на плиті. У сім - мали ключ на шнурку та інструкцію: «Обід у холодильнику, розігрій, але не спали». У дев'ять - варили борщ без рецепта, у десять - знали, як закрутити кран і втекти від сусідського пса з відром на голові. Літо? З ранку до ночі на вулиці. Без телефонів. Замість вай-фаю - точний маршрут: турнік, річка, кришки від пляшок, і додому в темряві з колінами, схожими на карту бойових дій. І якось вижили. Коліна латали слиною й листком подорожника. А як боліло - то чули: «Не відірвалося - значить, не болить». Їли хліб із цукром, пили воду з садового шланга - з таким мікробіомом, якому позаздрив би будь-який йогурт. Алергії не мали. А якщо й мали - то мовчали. Знають п’ятнадцять способів виведення плям від трави, мастила, крові, болота й чорнила - бо треба було прийти додому «чистим». І це ще не все. Вони пройшли крізь: – транзисторне радіо, – чорно-білий телевізор, – програвач для вінілів, – магнітофони з котушками і касетами, – CD-диски й дискмени, а тепер - тримають тисячі пісень у кишені… й сумують за тріском касети, перемотаної олівцем. А отримавши водійське посвідчення, їхали на таврії через усю країну - без готелів, кондиціонера й GPS. Лише дорожній атлас, де вся Україна - на двох сторінках. І доїжджали. Без Google Translate. З усмішкою. І бутербродом з яйцем у багажнику. Це останнє покоління, що пам’ятає світ без інтернету, без зв’язку, без постійної тривоги за заряд батареї. Вони знають різницю між стаціонарним телефоном і тим, що висів на шнурі в коридорі. У них були зошити з рецептами, а не додатки. А про дні народження пам’ятали самі. Або... не приходили. Це люди, які: – ремонтують усе ізоляційною стрічкою, скріпкою і плоскогубцями, – мали один канал по телевізору - і не нудьгували, – знали, що «гортати» - це не стрічку, а телефонний довідник, – і вірили: якщо не береш слухавку - значить, живий, перетелефонуєш. Вони - інші. Вони мають емоційний азбест, імунітет з епохи дефіциту й рефлекси, відточені на турніку. Останні справжні ніндзя буденності. Не чіпай п’ятдесятирічного. Він бачив більше, прожив глибше і має в кишені м’ятні цукерки, старші за твою дитину. Він пережив дитинство без автокрісла, без шолома і без сонцезахисного крему. Школу - без ноутбука. Молодість - без скролінгу. І не шукає відповідей у Google - бо має інстинкт. І попри все - в нього більше спогадів, ніж у тебе - фотографій у хмарі. Автор невідомий,але я дуже з ним згодна! (с)
За те поміркувати про те «как бороздят косміческіє кораблі простори всєленной» легко))) Вибачте за саинопсячу.
А вся справа в дешевому дофаміні. В наші часи здебільшого дофамін був важкий та трудний)))) Привітався)))
Прийомка/знак якості))) На ділянці забив кілки, натянув мотузку. Під мотузку насипаю перегній та метарізін. Коти ходять вздовж мотузки, труться хвостами об мотузку. Тролейбуси, не інакше)))
На правому знімку — фейк: уламки радянського винищувача МіГ-21 з намальованою ізраїльською зіркою. На лівому знімку — уже правдиво збитий Іраном ізраїльський НЛО.
Спойлер З метою підірвати обороноздатність України російські агенти розпочали наклепницьку кампанію () проти солдата запасу Сергія Стерненка, який, з його слів, з першого дня повномасштабного вторгнення воює в найгарячіших точках (), визволяв Київщину в складі спецпідрозділу СБУ й служив артилеристом у 72 окремій механізованій бригаді (). Щоправда, військовослужбовці 72 бригади стверджують, що Стерненка вони бачили тільки в Ютубі, але кому ми віримо – брехунам з 72 бригади, чи цій святій людині, яка навіть зняла відеосюжет про свою службу в артилерії ( Так ось, зловмисники поширили наклеп, що сліпий артилерист Стерненко, насправді, є мультимільйонером завдяки довірливим громадянам, які переказують йому гроші «на ЗСУ». Зокрема, за останні 2,5 роки Стерненко вивів зі своїх криптогаманців, на які збирав допомогу українській армії, понад одного мільйона доларів США: на один гаманець у кріптобіржі Binance було виведено 1,015 млн. USDT, на інший – 350,75 тис. USDT. В українській валюті інвалід Стерненко також не належить до числа незахищених – у декларації про майновий стан він зазначив отримання в 2022 році доходу в сумі 18,68 млн. грн, у 2023 – 25,93 млн. грн. Ну, припустимо. І що тут такого? Ну, вивів інвалід гроші з рахунків, на які збирав пожертви. А на які кошти йому жити – на пенсію по інвалідності? Це ж тільки прокурори мають нахабство отримувати і пенсію, і зарплатню, а незрячі активісти, які служать артилеристами, на пенсію не проживуть, їм треба хоча б мільйон доларів на рік. А ще негідники пишуть, що Стерненко разом зі своєю співмешканкою Наталією Усатенко придбав у 2023 році два автомобілі VOLKSWAGEN TIGUAN. На ім’я Стерненка автомобіль був зареєстрований 11.01.2023 (вартість за договором купівлі-продажу – 0,95 млн. грн, середня ринкова вартість – 1,3 млн. грн), на Усатенко такий же ж автомобіль був зареєстрований 20.12.2023 за ціною всього-на-всього 70 тис. грн, що значно нижче ринкової вартості. Зразу скажу, це – брехня. Подумайте самі, навіщо автомобіль незрячому, який був звільнений від військової служби через сліпоту? Також я ніколи не повірю, що Стерненко обманув державу й недоплатив податки з вартості придбаного авто. Подивіться в сліпі очі Сергія В’ячеславовича – хіба ця людина може брехати чи, тим більше, не сплачувати податки? А той факт, що батько Стерненка в липні 2024 року купив 4,5 га землі в Білгород-Дністровському районі Одеської області, я пояснюю дуже просто: його син економив на сніданках і відкладав гроші з пенсії, щоби допомогти батькові. Бо ніяких інших офіційних доходів, окрім пенсії, Сергій Стерненко не має з 16 вересня 2021 року, коли він був знятий з обліку в Одеському РУП №1 ГУ НП в Одеській області як особа, що займається збутом наркотиків.
Спойлер Пишуть, що простий нарід Ірану аплодує ударам Ізраілю по керівництву. Схоже це інтернаціональне)))
