Glock 19 очима "власника")))

Вітаю шановне товариство! Вибачте, літер буде забагато.

Оскільки не бачу тут теми щодо цього агрегату, після довгих коливань вирішив створити. Впевнений, подібних девайсів зараз досить багато на руках як нагородних і в роботі. Тож обмін досвідом, думаю, не зашкодить.

Власне, потрапив мені до рук Глок 19 п’ятої генерації. Американського виробництва (в інтернетах деякі пишуть, що порівняно з австріяком американське походження дає плюс 80 левелів до всіх характеристик, але лише десь потім, після 200 тисяч настрілу, то колись, сподіваюсь, скажу чи не брешуть. Поки що, скільки не порівнював, крім напису на затворі, різниці не побачив).

Зразу зауважу – ні модель, ні виробника не обирав (хотілося Зіг Завра, на край – ЧЗ75 Шедов, а якщо вже Глок, то хоча б 17, але не склалося, не привезли тобто). Викликали на склад, звірили номер, видали, змусили розписатися в журналі. Все. Тягай і не загуби.
На жаль, після перегляду асортименту зброярських сайтів стало зрозуміло, що в мене ще й НЕ MOS (хто не в темі – то коли є штатне місце для встановлення коліматору на затвор) та НЕ FTO (це щоб на навушниках економити й різні збочені приблуди на кінець цівки накручувати). Тобто маємо тимчасово голий пістолет.

 

Використовується вже майже рік. Настріл на сьогодні більше двох тисяч, хоч і різними, однак заводськими.

Що можу сказати. Після радянських і вітчизняних зразків, які тривалий час були/бували в мене в руках – я певний час не розумів, що то таке і з якого боку до нього підходити.

Порівняно з ПМ – громіздке, квадратне, в руці лежить не так як звик, та й тоненький пластик наводив на дурні думки (типу чи не трісне як впаде і чи не подряпається)...

Порівняно з АПС – легший і компактніший, але все одно незвичний, не та естетика.

Порівняно з Марголіним – якась плювачка, яка нікуди не попадає, як не вицілюй.

Порівняно з Фортом – легший, дещо схожі прицільні, але все одно щось не так.

Якщо детальніше про вицілювання, то першим розчаруванням (а також додатковим букетом комплексів і ганьби перед свідками, що банькували за подіями на рубежі), став тестовий відстріл.

Перші 200 патронів (разом із залишками моєї стрілецької репутації й матюками) полетіли повз лист А4, наліплений на стандартну зелену ПМівську мішень, що стирчала на 25-ти метрах. Розкидало пристойно, на всю ту зелену пляму, а дещо (та й немало) далеко за її межі. З тієї ганьби навіть намагався висунути версію, що ствол бракований, але… молоде поповнення не дало збрехати й ту версію швидко спростувало, продемонструвавши все, що в них повбивали молоді ж інструктори. Коротше пістолет стріляти може. Я – НІ.

З коментарів присутніх виніс один урок на все життя – якщо в тебе є американський пристрій – читай інструкцію перед тим як його з упаковки виймати.

Що ж, робити нічого – прочитав. Виявляється, в тих папірцях, що були в заводському кейсі (дали й такий), купа корисного. Там, якщо навіть не розбирати тих американських літер, а лиш подивитися комікси, все сказано про спеціальні прийоми тримання, охоплення руків’я, а також дуже детально намальовано якою частиною пальця тиснути на гачок.

ОК, тиждень відпрацювання утримання руків’я, накладання пальця на спуск, власне спуску, три порвані кистьові еспандери – і знову на рубіж. Результат так собі. Краще, але не те. Вже впевнено вкладаємось зелену на 25 метрів, але купки, як зі старенького ПМ, ще нема.

Скажу для тих, хто зауважить, що з пістолетів на 25 метрів уже не стріляють. Це я десь чув. Але мене вчили досить давно і представники старої школи й більшу частину життя я виходив саме на 25 проти зеленої «корови». Тому важливо хоча б повторити той результат, якого досягав із ПМ та Марголіна, не кажучи про Стєчкіна. На 7 – 15 метрів потім можна й перевчитися. І ще, пострілявши з ПМ понад 20 років, можу впевнено сказати, що це доволі непогана машинка (звичайно, з багатьма зауваженнями), особливо якщо до неї трішки докласти руки й придбати на цьому форумі додатковий ЗіП для тюнінгу. Можете кидатися чим завгодно, але спершу в особисті напишіть, що ви зі своїм ПМ зробили, аби він почав стріляти.

Тож до теми. Відкриваємо Інтернет. Багато читаємо. Дивимося відео. Спілкуємося з досвідченими операторами Глоків. Приймаємо рішення про необхідність першого тюнінгу (благо поки що пиляти нічого не потрібно).

Як наслідок – заміна конектора спускової тяги на облегшений. Рідний стояв на 2,5 кг, докупив і встановив на 2 кг. Хоч і хотілося на 1,6 або 1,3 кг. Але бувалі відмовили, кажуть небезпечно. Та й треба вже тоді влазити глибше й міняти блок бойової пружини. Тому тимчасово відклали це питання. Але й ті 500 грамів своє зробили. Результат суттєво покращився. 25 метрів якось подолали. Якщо по-старому рахувати, то у вправі ПМ-1 із гріхом набрав із Глока 65 (паралельно з ПМ – 78, з Марголіна не скажу, бо ніхто не повірить).

Здавалося б на цьому все, тренуйся й відточуй якісь нові вправи, але… Все ніяк не давали мені спокою ті недолугі прицільні пристрої, що встановили на Глока на заводі. Не моє, хоч убий. Дуже вже крупні, та й хід мушки в межах цілика якийсь величенький, на відміну від того ж нашого Форта. Чи то через радикально чорний колір пластику, чи ще через що, не знаю. Але не моє. Треба щось робити.

Бачив, багато хлопців, яким так само чомусь не подобаються штатні прицільні Глока, вирішили для себе це питання встановленням продукції фірми Тругло. Дешево, сердито й результат пристойний. Але мені це не підійшло. Виключно через індивідуальні особливості зору. Сліпий я, до речі.

Робити нічого. Читаємо/дивимося Інтернет і помічаємо, що в більшості зарубіжних шутер-влогерів на їхньому залізяччі стоять якісь електронні приблуди, себто коліматори. Що ж, і ми за них не гірші. Повагавшись і зваживши всі за й проти, був придбаний коліматор Зіг-Завр Ромео 1.

Чому він? 1. Фірма себе добре зарекомендувала на бойових. 2. У вільному доступі є штатне кріплення для цього прицілу саме під Глок. 3. Потім його можна на що завгодно приліпити, хоч би й на гладку. Тому, щоб не пиляти напильником універсальний маунт для коліматора (є й такі, але потребують додаткової підгонки під конкретний приціл), вирішив узяти все разом. Поки що не пошкодував.

Що ми маємо? Впевнене повне псування стандартної мішені на 25 метрів у районі від поділки 8 до центру з одного магазину в 15 патронів. І це в максимально стислий час. А також, виключно для перевірки контролю зброї, – вихід на рубіж у 50 метрів для «умовно залікової» стрільби та на 100 й більше метрів для розважальної (повторюся – я знаю, що так ніхто не стріляє, але ж хочеться).

Висновки: 1. Ставити коліматор на пістолет придумав далеко не дурень. 2. Треба було з цього починати знайомство з Глоком.

Мінуси: 1. Необхідно додатково підлаштовуватися під особливості прицілу. Оскільки в мене НЕ MOS версія (писав про це вище), то за рахунок кріплення приціл сидить досить високо. При вихопленні його з кобури й наведенні на ціль інтуїтивно шукаєш прицільні дещо нижче, тож треба опускати пістолет щоб побачити точку, а це вимагає додаткового часу. Більшість досвідчених стрільців цього не сприймають і відверто плюються. Недосвідчені просто плутають точку з бліком на лінзі й стріляють куди завгодно. 2. Неможливість використання паралельно з коліматором відкритих прицільних, як на MOS версіях, під які продаються спеціальні високі мушки й цілики. 3. Погіршення ергономіки зброї, складнощі при носінні й витягуванні з кобури (чіпляється зі одяг).

 

Не вихваляючись, скажу, що після переходу на коліматор мішені досить швидко набридли. Тож відбувся перехід на гонги 12 см. Дистанція варіюється залежно від настрою і вправи, коливається від 10 до 30 метрів. І все було б добре, якби не увійшла в голову дурна думка якось побороти віддачу задля більш впевненого переносу точки прицілювання після пострілу (американського ютуба передивився, не інакше).

Оскільки в мене НЕ FTO версія, то поставити на різьбу якийсь, хоч і гниленький, глушник – неможливо. Привезти той, що кріпиться за планку пікатіні на нижній передній частині рамки – ніхто не береться, та й ціна ще та. Так само не світять мені й більшість компенсаторів, що є у відкритому доступі, оскільки вони вимагають кріплення на різьбу.

Аж тут на днях випадково натрапив на таку штуку як Strike Industries Mass Driver Compensator. Недовго думаючи, взяв. Встановив. Спробував. Те, що треба. І саме головне – не вимагає ніякого пиляння, підгонки та тієї клятої різьби, якої нема.

За відчуттями – віддача м’якшою не стала. Але підкид ствола суттєво зменшився. Суб’єктивно відсотків на 30. При жорсткому утриманні, думаю, можна досягти й більш відчутного результату. Але точніше скажу згодом, бо зміг лише випробувати, без вдумливого відстрілу.

Із плюсів – 1. Зміна зовнішнього вигляду, тепер скидається на Глок 17, якого я й хотів. 2. Власне асист при пострілі по декількох рознесених мішенях. 3. Легке (2 хвилини) встановлення без різьби, спеціального інструменту й зміни технічних характеристик, за що начальство може дати по голові. Мінуси – 1. Закопченість труби й затвору в районі зрізу ствола. 2. Можливість пошкодження покриття затвору в місці його прилягання до ДГК (поки нічого не видно, але час покаже).

 

Власне на цьому поки все. Постарався максимально стисло викласти досвід, набутий майже за рік використання пістолету. Якщо буде інтерес у шанованої громади, завжди відповім на будь-які запитання й поділюся досвідом. Є ще багато планів щодо подальшої модернізації, в т.ч. й за рахунок придбання різної кастомної цікавні, тому, в кого є досвід подібного роду дій – діліться ним. Сподіваюсь ніхто не заснув це читаючи.

 

Опыт интересный, с рядом выводов согласен на все 100 я с глоками работал меньше но имел возможность сравнить только что выданный в стоке с наградным глоком инструктора одного подразделения где от родного Глока мало что осталось реально земля и небо и тюнинг усм просто жизненно необходим бо в стоке Глок противная хрень, хотя опять же такие ощущения возникают так как я привык работать с ПМ,АПС, форт 14 и что то новое всегда непривычно

 

Я и на арки ворчу до сих пор так как ар попадает в руки раз в месяц на полигоне а с АК и пкм каждый день на задаче

 

постав спуск Глок Перфекшен)) в Ібісі лежать 4+ т грн.
Прицільні хоч трітієві стоять, чи пластикове очко з перевернутою літерою П?

ПС: збільшені кнопки скиду магазину не став - я вже зняв, коли двічі мало не проєбав магазин))) це зручно в тирі і спорті,а не тягати щодня на броніку, чи за поясом, або і кишені чи в машині.

 

По стандарту там пластиковое говно стоит

 

нєє, видали версію Ген4 - там в базі 3 магазини і трітій на сталевих прицільних. Виробництво США.

 

збільшена кнопка скиду для спорту однозначно
якщо короткі пальці ,можна замінити затворну затримку на збільшену .на ту,що з напливом ,оригінальну.
декому подобаєтья магвелл .
для роботи пораджу заглушку с кільцем для шнура в руківʼя. нічого не важить ,глина в окопах і всякий бруд не попадає,коштує оригінал 300грн. а при необхідності можно і шнур причепити
щоб не псувати стіплінгом пластик, обклеіти клейкою наждачкою (або купити готовий набір), хват зміниться кординально. або хокейна ізолента, це також цікавіше ніж голий пластик

 

доречі
заміна задньої пластини затвора на кастомну (а ще й зроблену за власним дізайном) дуже радує око ))

усм глок перформанс класний і надійний,але може бути трохи вибаглівіший до чистоти і змащування ніж стандарт. мається на увазі настріл в декілька тисяч без чистки
якщо усм стандарт,корисно зробити поліровку його частин.

алюмінієві збільшуючи пʼяти магазина на війну не ставив би. заводської пружини малувато ,на затримку не стає і коли в магазин попаде бруд ,можуть зʼявитися проблеми с подачей набоя

 

Заглушка з кільцем на шнурок стоїть.
Усм замінив, то влучати став краще суттєво, бо рідний був як на арці для нєгрів))
Магвел - понти для заїжжіх лохів - якщо вночі у пб і пм не промазував магазином, то в глок точно нормально залітає.

 

Можливо комусь стане в нагоді порада щодо чищення.
Знаю, що Глок не рекомендують чистити часто чи з використанням якоїсь особливої хімії, але особисто люблю щоб блищало. Таке вже виховання.
Сам для швидкого чищення, крім рідного глоківського йоршика, використовую паперові стоматологічні валики. Штука дешева, легка й дає пристойний результат. Перший валик у масло, пропускаємо через ствол, чухаємо йоршиком та прогнаняємо нові валики, поки не перестануть бруднитися. Все.
Для 9 мм. діаметр дуже підходящий, але так само їх можна використовувати для стволів 7,62, попередньо розрізавщи навпіл, бо тяжко йдуть. Пачки вистачає на рік і більше, залежно від гігієнічних звичок стрільця та розміру арсеналу.

 

час від часу звичайною оливою і бронзовим йоржиком, потім рушники паперові... ці рушники чистять все- від важкого (ВК кулемети і АГСи) до пістолету замість обтирочного паперу

 

можна й рушники, але валики вже в розмір йдуть, в полі економія часу. вставив, протис і викинув

 

це окремо купувати ,а рулони великі все одно є - універсальність

 

Чи є реальна користь від даного девайсу? Чи хтось мав досвід використання?

 

Мав на увазі ось це: https://www.lasermax.com/product/green-guide-rod-laser-for-glock-2/

 

в три рази дешевше поставити той же олайт з лазером. зрозуміти чи потрібен той лазер,а якщо не потрібен ,то ліхтарик точно зайвим не буде. і можна на карабін переставити

з ПНБ цікаво з лазером. хоча там більше у нагоді став би інфрачервоний....

 

Зараз набіжать члени секти святого патча, і почнуть писати що ви єретик.

 

За 45000+ пострілів мій 34й чистився разів 5. Нормально (повністю) - ні одного. Як стріляв на 100 м, так і стріляє.
Можете «забити» на досконалу чистку.

 

Вітаю!
Що на відео встановлено, та як це може вплинути на надійність?
Маю службовий та не службовий г17, хочу спуск легше)))

 

Ставте перфоманс і не шукайте альтернативу

 

Що таке перфомаенс?