ДОТ № 131 - історія брехні

Цицькін (спльовує). Там не бува такого, діду, казки це дідуся Панаса.(с)

Ви ще напишiть про те що:
Ви «ревiли» гуртом стару туристичну пiсню про «Семьон Мехайлович Будьоный скакав на рыжом скакуне»(с) i як «штаны мокреть уж стали и плакать не было уж сил»….

 

Чудові світлини, пане Андрій, такі ракурси 131-го вперше... а це Вам за звитягу та старання вже з мого хвоторужжа!

 

Пане Олександр, саме про ці світлини велась розмова... нашої зустрічі в той день.
... 99.ID Soldaten Lkw in Stellung Kriminitsche vor KIEW

 

а це зовсім поряд... на південний-захід... через горбок... Glewacha, südlich Kiew, Ukraine, 07.08.1941



Зліва на той час... наслідки перших десятиліть БОЛОТНОГО комуністичного раю під хато-норою з очеретяним дахом поцвівшим мохом...
молода сільська рабиня без трусів, але з настирною думкою від жируючого сільпарткому про можливе життя в зовсім недалекому майбутньому...
когди ми усех єксплуататорів в расход... как контру в ями... когда нігери по всій планєцє начнуць досита жраць рєпу с овсом...
а не буржуянськіє членоподобние банани.

 

... zerstörter russischer Bunker... це не киурщина, але як приклад розпаковки споруди при спробі гарнізону тупо відсидітися за товщею залізо-бетону.
І як тут не згадати славетний 205-й «УМАНЬСЬКИЙ» гарнізон, який кровопивцям нічим особливим не докучав, а тихенько сидів в очікуванні «асвабаждєнія».

 

Дякую за можливість організувати зйомку сюжету на цю тему!

Розглядаємо справжню історію ДОТу №131 Київського укріпрайону, який десятиліттями подавався як символ героїчного опору в обороні Києва 1941 року.
Проте сучасні дослідження та архівні джерела спростовують радянську версію подій.
Як і багато інших «героїчних» епізодів, історія 131 ДОТу виявляється типовим прикладом радянської пропаганди.
Зокрема, відсутність слідів інтенсивних боїв на споруді та суперечливі свідчення очевидців викликають питання щодо реального ходу подій.

 

На фото різні споруди. Справа можливо ДОТ ЛеУР. Треба фото з більшим розміром для індентифікації. А справа вже Полоцьк або КИУР. Це явно споруда будівництва 1929 року.

 

... 88 Flak Artillerie Geschütz in Feuerstellung vor Kiew in der Ukraine 1941, а чого 88-ма стояла саме в цьому місці?
Зенітники захищали брід та переправу в районі 130-го, яка була занадто важливою для підрозділів 95-ї ПД після 4 серпня 41-го...
а ствол гармати догори - для відбиття повітряних атак більшовицьких «крис» з 36-ї АД, які щоденно роями налітали з півночі.

 

Всупереч євкодімово-ясніцьких та про-блажейських байок про надуте «херойство» 8-го БРО КиУР дослухаємось до зведення саперів 95-ї піхотної дивізії від 2 серпня 1941 року:

«… Передпілля шириною 500 метрів на захід від дороги до села Кременище сильно заболочене, помітні великі водойми.
Ділянка передпілля шириною 500-600 метрів на схід від дороги до села Кременище дуже волога та плавка.
Пішохід занурюється в ґрунт на 15-20 см, а ближче до струмка – ще більше.

Рослинність – очерет та чагарник людського зросту, частково придатний для спорудження гаті.
При наближенні до струмка спочатку неприцільний кулеметний вогонь, потім на заболоченій ділянці місцевості нас без проблем помітили
та обклали прицільним кулеметним та мінометним вогнем».

ВИСНОВОК... які шеренгові атаки п,яних автоматників могли бути на цій ділянці фронту в ті часи... бо вони були тільки в химерних уявах прокомуністичних свідків...
які навішували локшину вам на вуха на протязі післявоєнних часів.



Die Dorfbewohner waren aufgeregt und warteten auf das Ende der Kämpfe um Bunker Nr. 9.., um irgendwann einmal dem Kommissar davon zu erzählen – Kremenysche, 4.8.41.

 

Ось десь саме про такий журнал було згадано тут... #134

 

З розвідувального повідомлення штабу 95-ї піхотної дивізії від 2-3.8.41 р. про місця переходу через річку Вета на схід від с. Кременище:

«… На ділянці 280-го піхотного полку немає рухомих протитанкових загороджень.
У двох місцях є лише незліченні котушки дроту товщиною 6-8 мм (діаметр), однак вони навряд чи можуть розглядатися як протитанкові загородження.
На ділянці 280-го піхотного полку є три переправи через річку Вета:
a). біля бункера 99 ширина броду близько 40 м, ширина річки 3 м. Брід для танків прохідний в будь-яку погоду без попередньої підготовки.
б). біля бункера 98 ширина броду близько 10 м, знаходяться зарості тонкого чагарнику до 40 м. Необхідно переходити вбрід.
Брід для танків навряд чи прохідний без попередньої підготовки.
в). між бункерами 97 і 96 прямо біля лівої межі ділянки 280-го піхотного полку ширина броду 3 м. Ширина болота, яке потрібно переходити вбрід близько 80-100 м.
Брід прохідний тільки в суху погоду, як зараз, і тільки після підготовки.
Вся інша місцевість захищена від проходу танків болотом.
У районі бункера 98 стоїть вантажівка більшовиків, яка завантажена мінами і детонаторами.
Приблизно в 300 м на захід від бункера 97, трохи північніше протитанкового загородження, виявлено броньований сталевий купол».
Але чомусь на схемі "купол" відмічений червоним квадратом лівіше від № 97 (№ 135).... а так все збігається з описом.

За переклад німецького ПИСАНОГО тексту донесення з вдячністю Олександру КРЕЩАНОВУ, з яким, та зовсім недавно... 4 місяці тому, ми разом збирали павутину
в іржаво-сирій тиші прохолоди "бронебьованого сталевого куполу" № 131!

 

А хтожбечки має можливість та хист розібратися в цих рукописних корокульних письменах кровопивців... було б цікаво дізнатися про переклад цього хволіату.
Що цікаво... донесення від 23.8.41 р. з точненнями від 24.7.41 р., скоріш за все цю інформацію дітовбивці черпали від полонених та перебіжчиків більшовиків.

 

Саме отакі ПАНЦЕРПАЛЬКИ були запеньдьорені попереду іржавого ПЕНЬКА № 131, бо північний заболочений берег р. Вета на давав можливості більшовикам вирити повноцінний протитанковий рів...
простіше та скоріше по часу розбудови - надовби зі стовбурів обпаленої деревини.
Але в Кременищі, попереду 131-го була лише однорядність "пальок", яка виглядала не такою щільною, як на приведеній німецькій світлині.