Призвание вождя – это величие нации! Удел вождя – скромность! Профессия вождя – точное соотнесение обещаний с их выполнением! )(
Засекут там....также как леопарды скрытно перебросить через леса...поди не Арденны... А вот взятие Минска заставит просратся сидорных судаков...
И однажды во вторник, суер*верный мальчишка, Он спалил на бану и её, и себя. Вот за красным столом, отуманенный дымом, Водку пьёт прокурор за стаканом стакан. )(
В Харькове же получилось,через Изюмские леса. Зато нейтрализуется действия авиации. КАБы бросать некуда. Я уже готовлюсь.
Вони сруться взяти навіть ізольоване Придністров'я. З іншої сторони - коли на другий день сюдою свинособаки не пішли, то туман дещо розсіявся.
Кабы есть всегда куда бросать...особенно если их много... Один раз получилось, второй не факт... закон подлости... Давно можно было скачать аэрофото Люфтваффе...
Ну і даремно! Там по короткому плечу можна було би і до Гольца за міногами заїхати. І з того напрямку у тил, там точно ніхто не очікує. )
Отчасти виноваты все. И те из высших военных, которые "не хотели ответственность брать". И законодательная власть, которая долго "чесалась", не принимая необходимых юридических документов для ускорения подготовки страны к отражению готовящегося вторжения. И фюрер, который буквально накануне вторжения убаюкивал народ и говорил, что всё будет ровно и на майские праздники в харьковском лесопарке народ будет жарить шашлыки... Но тут он как в воду глядел . Народ и вправду "жарил", и даже не дожидаясь обещанных "майских". Шашлыки из колонн, через границы зашедших. И многое делалось тогда на голом энтузиазме и буквально героизме отдельных лиц и подразделений. Достаточно вспомнить Виталия Скакуна, морпеха, подорвавшего вместе с собой мост под Геническом, на выезде с Арабатской стрелки... На таких тогда всё и держалось, в первую неделю вторжения. И именно благодаря им, а не ермакам-арахамиям, не удался шабаш под названием "Киев за три дня". И всё высшее руководство, и страны, и армии, должно им до земли поклониться, за то что прикрыли их некомпетентность, трусость, нерешительность. А где то, может быть, и предательство.
Если не сделали этого сразу, в первые недели, то сейчас тем более ни к чему... Поэтому, наиболее реальный - это второй вариант, Вами озвученный. Больше ничего не остаётся. Во всяком случае, это шанс. Потому что другого шанса отстоять Украину уже больше никогда не будет... Да и Украины не будет как таковой. Ведь и ежу понятно, что перемирие (т.е. Вами озвученный первый вариант) - это всего лишь отложенная на короткий срок война. Но уже на более не выгодных для нас условиях и позициях, и с более подготовленным противником. А самое страшное - это накануне т.н. "перемирия" дать им возможность создать плацдармы за Днепром. Это будут плацдармы, с которых они через год-два стартанут на Днепр, Николаев и Одессу... "Перемирие" это ловушка. Это отложенная не надолго капитуляция.
Я вже втомився давати пораду критикам, для початку прочитати Конституцію! КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. СТАТТЯ 106. Президент України: ……. приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; ЗАКОН Про оборону України. Стаття 4. Відсіч збройній агресії проти України У разі збройної агресії проти України АБО ЗАГРОЗИ НАПАДУ на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Що означає виконання цих норм закону? 1. Мобілізація 200 тисяч резерву, створеного і тренованого в 2016-18 роках. Це - 40 бригад для надійного перекриття і Півдня і Півночі України. 2. Указ про застосування ЗСУ дав би військам право виходити на рубежі оборони. 3. Введення воєнного стану дало би ЗСУ право будувати фортифікації, мінувати мости та дороги.
За лічені кілька днів до вторгнення (можна було орієнтуватися на закінчення Олімпіади) вже пізно було читати Конституцію.... А могли б і пришвидшити. Але не пришвидшили. Адже ЗАГРОЗА НАПАДУ таки була. Тому країна встояла тільки завдяки діям військових, а не деяким політикам. Вважаю, згодом ми ще багато "цікавого" дізнаємося про той проміжок часу, перед вторгненням.
А я втомився дивуватися інфантилізму та плюгавості. Ви голосували проти бубіньки, а потім від нього щось хочете? А якщо вам щось в зімельській Україні не подобається, то ви боїтеся написати на нього хоча б заяву в поліцію про невиконання своїх обов'язків, не кажучи вже про Майдан чи ріхвірендум. Якась п'ятнашка.
