Спілкуємось виключно Українською!

Можна ще черепушку штангелем заміряти - українець чи ні.

 

А 56 розмір це українець?
А який розмір у кайзера?

 

"А 56 розмір це українець?"
... якщо не відвідує московського патріархату ...

"А який розмір у кайзера?"
Трішки більший і він не відвідує московського патріархату ...

...

 

Це гарні новини!

 

До речі дуже показовий приклад для сучасної влади ...
Тим часом шанувальників золотих куполів та серйєнєвого туману менше не стало...
Бо далеко не етнічні українці показово та цинічно ігнорують (вже курва майже перед виборами) елементарні проекти...
Ось наприклад захований під кацапські ряси та ще добряче примотаний цисесами...

https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42381

Проект Закону про внесення змін до ст.155 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо підвищення відповідальності за порушення законодавства закладами торгівлі, громадського харчування та сфери послуг у сфері обмеження публічного використання музичного продукту держави-агресора.
Увага!
Включено до порядку денного:
3939-IX від 03.09.2024

 

підніму тему...з того що не чув/не знав:
1) андрути
2) гейзлик
3) кільоцм
4) маглівниця
5) штрайбан
6) торчинники
7) курмей:

 

щось тема затихла...підкину трішки:

 

Із свіженького...Київ...

 

Підніму тему:

 

І я докину трохи шортсів про іноземців та вивчення нашої мови чи традицій.


Два британці, перший одружений на українці, є ще, та вистачить і їх. Залипаю іноді в ютюбі на такі відео чи подібні

 

- Микола, чув як москалі називають наше пиво?
- Як?
- Пі-іво
- Повбивав би...:

 

"мі пра теплайю осень.."..

 

.

 

Для тих хто цікавиться розвитком української мови, мабуть в поміч цей хлоп і його канал
Не берусь судити наскільки він кваліфікований, (декілька роликів глянув, натрапив випадково) кому не лінь, можете підписатись та вивчати тему, пояснює з наукової точки зору, по різним літописам, нашим, новгородським , відмінності, спільне і тд.
Найвідоміші праці серед словв'яністів, це мабуть "Повість врем'яних літ", "Слово о полку Ігоревім", та новгородські грамоти( новгородці не вважали себе Руссю), як за поребриком стверджують.
Слово о полку Ігоревім слов'яністи не могли довго зрозуміти, там повно слів , значення яких не могли привв'язати до контексту і вигадували їм якісь значення, хто писав, коли писав, де писав, то хз, аж поки казахський вчений Сулейменов не написав книгу: "АЗ і Я", (тираж видалили при союзі, йому надавали по шапці, не посадили бо за нього заступились, а він притих).
В "повісті" повно тюркських слів, це якщо коротко, глибоко я тему не вивчав).

 

Коли іноземці запитують, чому так багато українців розмовляють російською мовою, наведіть частину історичних фактів, що показують хронологію русифікації та знищення української мови, культури і нації від 1708 до 1990 року . Хоча почалося це раніше.
1708 р., листопад – Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців – 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено.
1720 р. – Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими.
1721 р. – Указ Петра І про цензурування українських книжок.Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. – Указ царя Петра ІІ, який зобов’язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755,1766,1769,1775,1786 рр. – Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. – Інструкція Катерини ІІ князю О. В’яземському про посилення русифікації України,Смоленщини,Прибалтики та Фінляндії.
1769 р. – Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1786 р. – Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов’янських текстів. Наказ про обов’язковість російської мови в Київській академії.
1817 р. – Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 р. – Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1847 р., 5 квітня – Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І під найсуворіший нагляд,із забороною писати й малювати, що було рівнозначне ув’язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).1862 р. – Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р, 18 липня – Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П.Валуєва про заборону друкування книг українською мовою.
1869, 1886 рр. – Укази царської адміністрації про доплати чиновникам російського походження в Україні за успіхи в русифікації.
1876, 18 травня – Таємний Ємський указ Олександра ІІ про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. – Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1888 р. – Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р. – Заборона українських книжок для дітей.
1907 р. – Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. – Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні.
1914 р., березень – Заборонення царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т.Шевченка.
1914 р. -Указ Миколи ІІ про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1921-1923 рр. – голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1929 р. вересень – Арешт визначних діячів української науки, культури, й УАПЦ – за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки визволення України (СВУ) та Спілки Української молоді (СУМ).
1929-1930 рр. – Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 9 березня-19 квітня – Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури,УАПЦ – за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).
1932-33 р.р. – Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. – Погром українців на Кубані.
1934-41 рр. – Знищення архітектурно-культурних пам’яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1937 р., листопад – Масовий розстріл ув’язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого
перевороту).
1938 р., 24 квітня – Впровадження російської мови як обов’язкової в усіх школах України.
1939-1941 рр. – Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1947 р.,3 березня – Призначення Л.Кагановича першим секретарем ЦК КП (б) У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1949 р. – Чергова «чистка» в КП (б) У у зв’язку з рішеннями її 16-го зїзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22175 її членів).
1954 р. 23-24 березня – 18 з’їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Cибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952-1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис.осіб).
1957-61 рр. – Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1959 р.,15 жовтня – Убивство C.Бандери агентом КДБ Б.Сташинським.
1961 р., січень – Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Cпілки (Л.Лук яненко, І.Кандиба, С.Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу CРСР. Засудження Л.Лук’яненка до смертної кари.
1962 р. – Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р. – Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1965 р., серпень-вересень – Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П.Заливаха, С.Караванський, В.Мороз, М.Осадчий, А.Шевчук та ін.).
1969 р.,червень – Лист українських політичних в’язнів (М.Гориня, І.Кандиби, Л.Лук’яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв’язнів.
1972 р., січень-травень – Друга велика хвиля арештів інтелігенції в Україні.
1972 р., травень – Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.
1978 р., 11 листопада – Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітних школах республіки» (посилення русифікації).
1979 р., березень-жовтень – Нові арешти українських діячів в Україні: О.Бердника (6 березня), Ю.Бадзя (23 квітня), Ю.Литвина (6 серпня), М.Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув’язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня – Загадкове вбивство композитора В.Івасюка біля Львова.
1980-81 р. – Арешт українських політичних діячів С.Набоки, Л.Мілявського, Л.Лохвицької.
1983 р. – Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загально-освітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
1984 р. – Померли в таборах О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко.
1985 р., 4 вересня – У концтаборі помер поет В.Стус.
1989 р. – Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР.
1990 р., квітень – Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.(с)