14-й БРО КиУР - ДОТ № 101

Однiм словом: @@ызда Мригам. Добре, що хоч деякi камради застали свого часу iх - отими «старими» Мригами. А зараз вони вже майже перетворились на «елiтний райончик». Причому, пересiчному громадянину там нiчого не свiтить - в планi отримать земельну дiлянку, але в той же час, лiс там меньшае, парканiв бiльшае, а тим хто за парканами - сцяти на КiУР. Бо для них - це просто «дачка». Про ставлення до корiних Мрижан можна й не писати далi - iх просто виживають.
Звичайний дiалог мiж чоловiком та жiнкою новоспечених багатiiв Мрижан - Вася, ти бачив яка в нього халупа? До нас прийiдуть крутi i необхiднi люди, а у нас за парканом «бомжатня», пiди купи в них iх дiлянку! Причому «бомжатнею» вони називають нормальний двiр, без алкашiв, нарикiв, циган. Просто будинок одноповерховий, або паркан не в той колiр пофарбований, або паркан не з цегли того кольору шо подобаеться оцим новоспеченим. А те шо людина там виросла, все «корiння» ii там - то нових багатiiв не @бе. I починаються «качелi».
Ну , про це вже , в запальному, писав камрад ИЗбывших.

 

Колії вузькоколійки, ще залишилися лежать під землею в одному місці, дожили до нашого часу.На озері ближче до колій, ще рік назад сидів карасиків тягав. В кінці хутора по лісній дорозі по праву сторону дуби велетні, нажаль потрохи по одному доживають

 

Переглянув відео... розумію, що людина намагалася зробити хоть щось на мізері доступної інформації, але... зйомка на 3 з 5, інформаційна озвучка... краще промовчати, або легка 1.
Загальне враження, як для людини новоприбувшого мегаполісцянина-простолюдина... цей перегляд, мабуть, має бути цікавим та пізнавальним.
Вузьколійок, особливо від вул. Конча-засПИНЬСЬКОЇ (тьфу - гидотна назва, яку самовільно присобачили від комісії кмда) до Мригів, дуже багато,
На березі озера Шапарня - залишки фундаменту від маєтку, який непосильною працею збудував колишній міністр мікола білоконь... маєток сам знищив коли тікав на північ.

 

Район центральної просіки між № 102 та № 104, здається, пару з цих коняк довелось випадково "переслідопитити" ще в 70-ті.
По підковах... це були бітюги (?), які тягали в 195-му АП 105-мм гаубиці... щось дуже схоже на це.

 

В свій час фото було підписано як Kiew 1941 Romankoff... незнаю, чи правдоподібно, але місце схоже... хутір Романків (хутор Романков по рус.) який можливо було бачити ще на початку 80-х...
це північно-східна частина хутора по дорозі на с. Козине.
Можливо, це процес переміщення тилових підрозділів 95-ї піхотної дивізії до лінії КиУР та 14-го БРО.

 

Ліва (східна) стіна та амбразура ДОТа № 105... подуркували трохи в кінці 90-х.
Але ви знаєте... хоча б в такому вигляді залишилася згадка про ті вже далекі часи, коли всього було... БАГАТО і воно ще... не мало ніякої ціни.

 

105-й за свою історію бачив дуже багато чого, але... таку кількість "шапок" (в асортименті) він побачив вперше... та мабуть, і в останне.

 

Це 14-й БРО початку 90-х... все це, а точніше його дрібна частинка, "слідопитилась" здебільшого прутами (щупами),
а трохи згодом армійським металошукачем ІМП (швабра)... задовбувались все копати.
Колись, за один тільки вихід на "Голосуху", домашніх ключів вилізло до півкіла починаючи ще з дореволюційних...
але не рахуючи військовий ферум та особливо зелені "33"-ті.
Діти з цих світлин зараз вже мають своїх дорослих дітей... час пролітає, але його можливо спинити, якщо у вас під рукою є фотоапарат.

 

Ох моя психіка травмувалась, тепер не засну від такої кількості шльомів

 

Бувало, що 14-й БРО і такі козацькі речі зрідка відригує... бо вздовж русла річки Вета ще з похмурих давен гомо сапіенси мамонтів на випас ганяли.
З півдня України, вздовж Дніпра, через Стугну вздовж Вети... через Мриги, та вже й Київ недалече.

 

Зовсім несподівано молода поросль "пошукарів" виявила на теренах 14-го БРО це макаронське ізделіє... страшне за своєю формою... але якого, в принципі тут не повинно було б бути...
бо пролежало, це страшко, в глибині земляних укріплень часів боїв 41-го на киурщині... ці позиції захопили німці та якись час їх використовували для відбиття контратак більшовиків.
Підрозділи 95-ї ПД - австрійці, яких переважно озброїли чеською стрілецькою зброєю, а все інше - фатерляндське.
Виникло припущення, що цією лопатою могли користуватися військовополонені австрійці, які в 1918 році збудували основну частину майбутніх "киурівських" укріплень.
Можливо, лопату кинули, або загубили полонені... а потім, якимсь чином, вона знову потрапила комусь в руки та була знову кинута на місці нинішньої знахідки... сліду від держака не було... можливо, зламали.
Але колір цієї лопати... здається, схожий на фельдграу... раніше, тут завжди знаходили тільки німецькі саперки двох типів... а це якась незрозуміла приблуда.



Лопата WW1 WW2 - лопата, що постачалася солдатам Королівської італійської армії під час двох світових воєн.
Металеве лезо з двома прорізами, справжня причина їхнього створення невідома
(різні думки кажуть, що їх було зроблено для відводу води під час використання або проходження ремінця для блокування чи точки кріплення).
Ручка виготовлялась з дерева, довжиною приблизно 50 см.

 

Загальна довжина такої лопатки 60 см. Перші випуски мали на черенку розмітку,як на швацькому метрі.
Отвори на лопатці використовувалися для запуску ремінця для переносу, на нього ще вішалася " жаба" штик-ножа. В інтернеті є фото такого " наборчику"

 

Раніше на теренах киурівщини, на місцях бойових дій по 41-му, традиційно знаходили саперні лопатки... два чи три види царських у більшовиків... та два чи три види у кровопивців!
А це щось новеньке... з рарітетного та ще в дуже гарному стані збереження для такого терміну перебування в грунті на глибині по-коліна... правда, в сухому пісочку.

 

Підгрунтя 14-го БРО не перестає дивувати своїми відрижками рарітетних речей... і ось в районі південніше німецької 105- мм батареї "ЧОРТ",
пошукісти, з пилу жару, виявили доволі рідкісну знахідку, яка дивує.
Хтось з відступаючих лав більшовиків загону Матикіна, або приєднаних до нього підроздів, згубив цю доволі зустрічаючу річ на ті часи або... добровільно її позбувся,
бо цей знак прикручувався на одежу за допомогою гайки.
Процес рознагородження "господар" знаку міг відбутися тільки 8 серпня 41-го, бо до цієї дати він нею хизувався... як ветеран тих подій.



В полон "господар" знаку потрапити не міг, бо кровопивці таку яскраву виблискуючу цяцьку легко могли б забрати в особисту колекцію, бо дітовбивці на початку війни цим страждали.

 

Не кажи... ГОП - ДОКИ НЕ ПЕРЕСКОЧИВ.
Виявляється, що гайка була закрученою, та крім того ще на штирь була одягнута шкіряна вставка...
яка передбачала більш щільне притискання позначки до гімнастерки... та не давала вазі металу протирати тканину.
ОТЖЕ - знак навмисно скинули... в той час у "господаря" щось тремтіло в сраці... в передчуттях якогось неминучого лиха для організму.
"... Я такой как все" - простой рядовой, которого заставили... явище хамелеона при загрозі життєдіяльності.

 

Як вияснилося, до тепер... зі слів пошукіста, по залишках матерії, між закруткою, шкіряною заставкою та позначкою,... це була,
більш всього, особа яка відносилась до комсоставу більшовиків.
А зараз, не впетраю про цей предмет... як гільза від револьвера, але схоже на щось від навешшя вибухового пристрою.
Пане РОСТ, ви можете знайти цю відповідь... хоча вона могла знаходись навіть в дупі диявола...

 

Ваше фото нагадуе денце гiльзи вiд револьверного набою .44 Henry(бокового бою).

 

Зовсім випадково набрів ось на цей документ завдячуючи ТОРу, про який навіть не мав уяви,
хоча в свій час довго збирав інформацію про бойовий шлях зведеного загону генерала Матикіна.
Загін був сформований на початку десятих чисел липня 41-го в районі Дарниці (Шовкобуд), а вже 15.7.41 вирушив на фронт.



До росформування загін провоював лише 26 днів, але продовжував звучати в зведеннях штабів ПЗФ ще до середини серпня 41-го.
Як мовилось неодноразово раніше... ВСЬОМУ СВІЙ ЧАС.
Вулиця генерала Матикіна проіснувала в Голосієвському районі Києва 33 роки (1989-2022).

 

Ліворуч - вказівка штабу ПЗФ від 15.7.41 р.,
а праворуч зворот саме цього аркуша - де випадково був виявлений запис про склад всіх підрозділів зведеного загону генерала Матикіна саме на 15.7.41 р.

 

Оперативна мапа штабу ПЗФ станом на 20.7.41 р., де чітко видно наслідки невдалого контрудару 26-ї арміїї в напрямку Біла Церква... загін Матикіна дійшов лише до району с. Фастівець.



А далі... оточення з втратами відступу з Фастів... відхід з боями на північ... Васильків, Бугаївка... згодом події в районі Ходосівка-Лісники... перехід в 14-й БРО... та розформування 5.8.41 р..
Але ще три дні, після 5.8.41 р., залишки загону та підпорядковані йому частини намагалися здержувати імітований німецький наступ підрозділів 278-го ПП 95-ї ПД.
По залишках "феруму" тих днів, які збереглися до наших 70-х, це були лише легкі точкові зіткнення "місцевого" значення...
це навіть не можна порівняти по запеклості зіткнень сторін на даху північніше 205-го та на "висоті вітряків" на захід від Пирогів.

 

АЛЕ ЧОМУ НЕ ВДАВСЯ НАСТУП 26-Ї АРМІЇ В НАПРЯМКУ БІЛА ЦЕРКВА... на це знаходимо доскональну відповідь...

Запись в рабочем дневнике бывшего начальника генерального штаба сухопутных войск Вермахта (ОКХ), генерал-полковника Франца ГАЛЬДЕРА («ВОЕННЫЙ ДНЕВНИК», 2001 г.):
« 18 июля 1941 года – 27-й день войны:
... Перехвачена радиограмма штаба 26-й русской армии, в которой говорится, что на завтра намечено наступление 4 стрелковых и 2 кавалерийских дивизий противника из района южнее Кыева».

.... « 19 июля 1941 года – 28-й день войны:
Обстановка на фронте: Группа армий «Юг»: Действия командования группы армий «Юг» скованы ожиданием предстоящего наступления 26-й русской армии,
что было установлено из перехваченного по радио приказа противника.
Согласно этому приказу, в наступлении должны участвовать два корпуса в составе шести стрелковых и двух кавалерийских дивизий.
Три из этих дивизий, по-видимому, переброшены из Литвы, остальные (6-й стрелковый корпус) с начала войны действовали на Украине.
Плохая погода, удерживающаяся в течение продолжительного времени, сильно замедляет передвижение войск группы армий «Юг».
Кроме того, ожидающееся наступление крупных сил противника, возможно, замедлит или сделает совершенно невозможным нанесение охватывающего удара 1-й танковой группой.
... Воздушная разведка не дала никаких существенных результатов вследствие продолжавшейся плохой погоды».

 

Район 14-го БРО станом на 13.07.41 р. на робочій мапі опервідділу штабу Піденно-Західного фронту... і ось маємо РОТУ 795-го СП.

 

Ще одне з підтверджень того, що сотні тисяч кубів землі в 14-му БРО перемахали лопатами не спітнілі та "патріотично" налаштовані мешканці столиці в липні 41-го,
а це зробили сотні, а то і тисячі, полонених військових підданих оцього дядька, який був в той час професійним імпеятором, за 23 роки до буремних подій на теренах киурщини...
про цей факт раніше розтлумачив та просвітив шановний пан Володарський.
"Спітнілі" та "патріотичні" киянці тільки вирили перед 1-ю лінією БРО... протитанковий рів та ще так звану лінію "ополонок" в районі 105-го... треба ще згадати про...
шматок протитанкового рову на південний-захід від 107-го, де більшовики чомусь очікували танковий удар з вязкої трясовини Мригівського болота... тоді стратегія така була.
Післявоєнна пропаганда та свідчення старих військарів нафантазували про такий очманілий патріотичний порив "трусорвання" простих киян перед наступом кровопивців,
який зовсім не відповідає історичній дійсності.

 

Район "12" відмітки 121.8 - бомбардувальник СБ, ідентифікован за фрагментом бронеспинки пілота- упав на "брюхо" і походу взорвався. "Брюхо" синьої фарби з понівіченою розсипною стрічкою від ШКАС на глибині 30-40 см, фрагменти плексігласа, рукоять ШКАС, покручена, знайдена за 20 метрів. Осколки алюмініевого фюзеляжу зеленого кольору розлітілись по окопам навкруги... В деяких були отвори вінтовочного калібру. Ще валялась "труба" каркасу руля поворота ( чи висоти?) вже не пам'ятаю, досить велика, з фрагментами алюмінеєвої обшивки. А, ще була знайдена шкала настройки з радіоприймача, покручена.. Гарний ліс. Був