Знали б Ви, як я вас розумію.... ((((( Втрачати, або свідомо залишати справу чи захоплення всього життя. В кожного вона своя, індивідуальна. Іноді навіть хоббі могло бути такою справою. Я також пройшов через подібне.
Уже прочитала чотири пости про те, як народним депутатам таємно розсилали смс-ки, щоб депутати і їх виводки не зʼявлялись в урядовому кварталі в пʼятницю. Бо ж загроза ескалації. Давайте скажемо чесно, на пʼятачку, де рядочком стоять кілька урядових будівель — є досить щільна міська забудова. Театр Франка, де на сьогодні два солдаути. Де кияни, о боги, живуть постійно. Так само є купа бізнесів. Так само дитсадочки та школи. Знаю кількох дружин військовослужбовців, які возять туди дітей. Цікаво, їм такі смс приходили чи то щось преміальне? Банкова постійно міряє рейтинги і її постійно трясе від того, що є ще інституції та постаті — до яких є довіра в суспільстві. Їх виколупують з посад брудними методами, їх поливають брудом різні алкопітеки з прокурорським минулим, їх знімають з ефірів і затикають рота. Досвід світанку 24 лютого 2022 року навчив важливій істині. Не довіряти нинішнім високопосадовцям, особливо, якщо ті обіцяють, що на нас ніхто не нападе і ніякого загострення не буде. Дбати про безпеку самостійно — що повний аут і точно не в стилі Черчилля. На практиці якось вийшло, що жирнєйші фрукти із СБУ вивозили заздалегідь смарагди і діаманти. А хтось не встиг купити квиток життя на потяг із Маріуполя. Бо наслухався Арестовича і вірив, що це на два-три тижні. Коли американське посольство каже своїм дипломатам у Києві — піти в шелтер на день і взяти собі вихідний — це турбота про своїх. Якщо хтось не розуміє — можна освіжити емоції і знання фільмом «Операція «Арго». Дуже цікава стрічка про те, як бути в руках ворога. Знаєте, що бісить. Я 10 років працювала в Раді і знаю там кожну шпаринку. І повірте, лабіринти підземних ходів в урядовому кварталі такі безпечні, що там можна сміливо жити на випадок ядерного удару. Всі ці преміальні смс свідчать лише одне — нинішні еліти вважають громадян черню, якій можна не говорити правду. Про яку не варто піклуватись. Інакше, паніка. Тільки паніка чомусь зараз не в дніпрян, які пережили перший удар у світі міжконтинентальною ракетою. Не у Сумах та в Харкові, де кожна ніч — це квест на виживання. І аж ніяк не Одеса, де відрізання хвостів русского мира проходить через криваві тортури. Кілька днів тому моє око зачепили оновлені інструкції Швеції та Фінляндії, які пояснюють своїм громадянам як виживати під час війни. Цікаво, що минулі були не такі старі — 2018 року, але їх оновили з урахуванням українських досвідів. Так от держава прописала людям, що треба купити свічки, сірники, ліхтарики, мати готівку і каністру бензину. У буклетах прописали поради для батьків. І нагадали, як правильно та організовано евакуюватись та зупиняти кровотечу. Тобто навіть самі тупенькі знатимуть, що робити, якщо за вікном Армагедон. Уявіть, якби хтось дав подібні брошури українцям бодай у січні 2022, скільки б смертей вдалось уникнути. Але ні, нас кликали на шашлики і закликали не бігти за сірниками та гречкою. І окремо. Верховній Раді нема чим зайнятись в часи війни? Уже все проголосували? (с) А нема чого додати. Так і є. Zeмельські брешуть завжди, брешуть усі, та займаються підміною реальності фейковою штучною картинкою.
Тепер кацапи почали тиждень восхіщєнія ракетою Орєшнік. Не буде їх багато. Воно коштує на вагу золота. Це як в космос літати. Для пропаганди запустили.
Привітався)) Учора копав стовби та труби, демонтував опори, знімав дріт. Сіло сонечко, увімкнув на смартфоні концерт Metallica з симфонічним оркестром, та збирався починати вантажити автівку. Коли кацапідарські дружбани zeмельського почали скидати ПЛАБи на район. Коли вони падали за 20+ км, я працював, коли поприлітало за 2..3 км, та автівка почала стрибати по схилу, я все зачинив та втік. Завтра поїду продовжувати. А що робити. Пс. Ніщо не зупинить ідею, час якої настав)) Спойлер
Ну що хлопці, поховали сьогодні Олега. У місті було прощання, в залі для прощань. Безліч разів я проїздив повз, безліч разів бачив поруч автівки. За часів zeмельського м'ясника там час від часу бував аншлаг. Десятки автівок бачив припаркованих поруч, більшість з яких зазвичай вже військові. Ніколи не думав, що прощатимусь там з близьким мені приятелем. І от я тут. Багато людей прийшло прощатись. Більшість бачив вперше - вочевидь колеги. Зранку йшов дощ, небо безперервно плакало до самого вечора. Ховати Олега повезли на його родину - пмт Покровське. Я не дуже помилюсь, якщо скажу, що проводжали його чоловік з двісті. Багато було побратимів. Відспівував Олега поп мерзенною кацапідарською мовою, на що побратими зауважили - Олег сердиться, що його відспівують кацапською. - орки Олега вбили, орки і відспівують. Коли закривали труну, місцева божевільна кидалась до Олега, "передай привіт Серьожі". Військові ставали на коліно та схиляли голову. Трійко військових дали потрійний залп, вочевидь бойовими, та позбирали гільзи з багнюки. Побратими на пропозицію пообідати та пом'янути відповіли - ви що, у нас війна. Та швидко поїхали на пекельний схід. На прощанні люди казали, що боронити Україну був свідомий вибір Олега, який пішов добровільно у 2022 році на фронт. Україна втратила неймовірну людину. Нащадка Великого козацького роду. Пс. Знімаю дроти з виноградника, а перед очами - теплий осінній день 21 року, коли Олег з коханою приїздив туди та дегустував ягоди прямо з кущів. Займаюсь повсякденними справами, а перед очами літній вечір 24го, коли перший та єдиний раз приїхав до нас у гості з коханою. І ми пили чай та розмовляли про наші мрії, робили якісь плани на майбутнє. А тепер в нашому чаті Телеграма залишились мої повідомлення, які вже ніколи не будуть прочитані. Гинуть найкращі. Сказав командир Олега. Честь.
10 років тому у селі Великі Крушлинці на Вінничині випадково відкопали скляну пляшку із просом. Зерно пролежало у землі 80 років. Пляшку закопав під деревом Семен Побережняк. Чоловік сховав ту пляшку в кінці свого городу під коренем осики, коли у селян 1932-го року масово забирали усе зерно з обійстя. Навесні чоловік хотів посіяти це просо, щоб врятувати сім'ю від голоду. Та не зміг знайти зерно з-поміж інших дерев. Забув, куди сховав. До кінця віку жалкував. що не зробив мітки на дереві. Не пробачив собі, що тоді від голоду у нього померла донька Юстина і її троє дітей – дві дівчинки і хлопчик. Усі спухли з голоду. Відкопав пляшку його правнук у листопаді 2012 року. - В кінці городу пеньок осики мішав оранці. Почав його викорчовувати. Вдарив сокирою по кореню. Земля розпушилася і я побачив дно пляшки, - розповідав Роман Сорока. - Через скло помітив зерна проса. Таке чисте, ніби його щойно насипали. Зерна почорніли тільки в горловині. Дід мабуть щільно наштовхав його в пляшку. У той час мама стояла біля мене. Кажу: "Дивіться, знайшов золото!" А мама відказала, що ці зернятка колись були дорожчі за золото. Цим зерном можна було б половину городу засіяти. Ця пляшка із зерном зараз виставлена в краєзнавчому музеї Вінниці. Фото: Юрій Коваль
Вже 25% залишилося добровольців. Все слуги з кацапами спланували. Опозицію на фронтах ліквідовують , потім перемир'я , вибори і мирний договір. І ще подвійне громадянство узаконять. Потім продаж землі свіжим громадянам, а наріду традиційну дулю і велику подяку.
Пригадалось: На один колгосп переможець соцзмагання прислали три "Побєди". Ввечері у клюбі організували збори щоб визначити кому дістануться автівки. Першим слово взяв голова колгоспу: - Ну що шановні, автівок всього три, тож треба щоб вони дістались тим кому вони дійсно необхідні. От я приміром голова, перше лице так би мовити. Мені в район іздити потрібно, в область. Вік у мене вже поважний , на конях трястись вже важко, та і не солідно якось. Тож одна автівка мені. Вірно я думаю , громадо? - Вірно! Далі піднявся агроном: - А в мене то посівна , то уборочна, гектари , центнери і ще добіса всього... Скрізь треба встигнути , за всім доглянути ,а господарство наше , самі знаєте , чималеньке. Тож без автівки мені неможна. Правильно? - Правильно! Потім виступив бухгалтер: - А мені звіти в район возити , з району зарплатню вам усім. Без автівки мені як без рук. Правильно? - Правильно... Голос із зали : - А нам тоді що? Голова : - А вам , товарищи колгоспники, за вашу сумлінну працю ВЕЛИКА ПОДЯКА! Голос із зали: - А це що таке? Голос і іншого кутка: - Тю , куме, ти у коняки *** бачив? Так ото ще більше!
Привітався)) Приїхав на виноградник, обрізаю кущі, знімаю дроти та стовбчики. Холодно капець. Несамовито бахає фронт, вочевидь згідно пляну перемоги zeмельського, іноді сухі короткі вибухи лунають з тилу. Можливо якісь бпла. Пс. Хлопці з Харківщині, що у вас там? Довіряти zeмельським змі, це гірше ніж їсти лайно скаженого собаки.
дріт і стовпчики то зрозуміло...а обрізати навіщо? та да...багато тих хто вірив зеленому блазню поплатились за це життям... Дня парні. На тій неділі прийняв на роботу 4го електрика...4 дня стажировки і в бой...стажировка забрала ФОТ тож тепер щоб не перелімітювати години до обіду за електрика...тра мабуть нашити мішків для зарплати бо зараз роблю за чотирьох: - за завхоза якого скоротили рік тому... - за гол інженера який у відпустці... - за чергового електрика... - ну і за самого себе...
Все як зазвичай , нічого нового. Я так думаю що ноги ростуть звідси: На харківщині є Казача лопань і є Сотницький Казачок. В Сотницькому давно вже "сіряк" і постійна двіжуха з обох боків.
Коли з необрізаного щепленого куща скинути усі дроти, ламається нижче щеплення. Залишаю декілька буруньок у надії на лозу з майбутнього сезону. Якщо не обріжу - кущам гайки з гарантією.
все в рамках, нічого нового. щойно спілкувався в гаражі з учасником подій саме там, ніяких змін не було.
Вечора парні. 2 години і щит підключення генератора для медичного кабінету готовий. Логіка роботи: Ввідний автомат лінії (№1) подає напругу з етажного щитка на реле напруги (№2). При задовільних параметрах реле напруги подає напругу на Л1 перекидного перемикача (№5). З перекидного перемикача напруга йде в розподільчий щит медкабінету. При пропаданні напруги в лінії включають автомат (№3) дзвінка сигналізації (№4) напруги в лінії і перекидають перекидний перемикач (№5) на генератор. З генератора напруга через автоматичний вимикач генератора (№7) йде на Л2 перекидного перемикача (№5) а з перекидного перемикача напруга йде в розподільчий щит медкабінету. При наявності напруги з генератора світиться контрольна лампочка (№8) При появі напруги на вводі включається реле напруги і дзвенить дзвінок (№4). Вимикають дзвінок (№4) і перемикають перекидний перемикач (№5) на лінію. Глушать генератор. Всі маніпуляції зводяться до вмикання/вимикання дзвінка (№4) автоматом (№3) і перемикання перекидного перемикача (№5) - обоє або вверх або вниз. Схема повністю убезпечує перемикання на генератор і на лінію, + реле напруги захищає медкабінет від повишеної і пониженої напруги, + сигналізацію появи напруги в мережі і потреби заглушити генератор. Дифавтомат стоїть в етажному щитку перед цим щитком тож його не ставив. установка АВР з автоматичним переходом генератор/лінія принесла б більше шкоди ніж користі: при появі напруги в мережі АВР автоматично перемикався б а в цей час робиться дослідження серця чи кардіограма і збій...при ручному перемиканні перехід з генератра на лінію буде після дзвінка коли це не зашкодить діагностиці пацієнтів... ціна питання 1539грн + пару гривень на наконечники і провід на перемички для монтажу...
Дня парні. чортові кацапи і зелопідори! конайти в муках до сьомого коліна! щойно кум телефонував і питав що там у нас...а я нічого і не знав: сьогодні вночі біля нашого дому ( 9 поверхової гостінки) гепнувся шахед...нам повезло але неповезло людям чиї квартири виходять вікнами на другу сторону...наші вікна вистояли а от у людей в квартирах навпроти всі повилітали...і ще в домах поруч (5 поверхівки, приватний сектор)...
мені сьогодні розповіли: збили у нас шахеда над полем, бачили куди впав...поки приїхали - пусте місце падіння...домовиті вже утягнули сцука і сміх і гріх...
Злі язики кажуть, що тепер так усюди. Грубі гроші коштує електроніка, якщо встигнути до ППО та сусідів вхопити, то вважай на автівку назбирав.
