Одного разу Геннадій Миколайович одружився на жінці. Ну, як водиться, купив трохи вина і тортика. Такий огидний торт, мушу сказати. Багато вершків і ніяких закусок взагалі. Геннадій Миколайович нахмурився, коли купив, але все одно купив. "Краще б ковбасу... » - подумав він і уважно дивився на полиці з горілкою. Тим не менш, він перевищив своє цілком адекватне бажання і поводив себе недоречно: купив вино Жінку звали Алевтина Михайлівна. Вона була старою дівчиною і, мабуть, сучкою. Але іншої жінки у Геннадія Миколаєвича не було. Ось і взяв свій дурний торт - "Скоріше б ковбаски... " - а вино - "Яка огида! » - і поїхав на тролейбусну зупинку. Довго не було тролейбуса, і Геннадій Миколайович почав повільно сердитися. Була осінь, і був невеликий дощ. Парасольки не було, а Геннадій Миколайович замерз і ретельно промочив. "Я бажаю горілки.... «» - подумав він, дивлячись на торт з ненавистю. "І ковбаски... » - шлунок одразу відновився. "Що мене кудись рухає? » - Геннадій Миколайович роздумував ... Тролейбуса не було, а дощ ставав сильнішим. 'Я зараз захворію... » - Геннадій Миколайович знову торкнувся торта. На зупинці нікого не було, а він став дуже хвилюватися... - Як давно ви стоїте? - позаду мене поширював молодий молодіжний голос. Геннадій Миколайович розвернувся і побачив пару. Дуже молодий чоловік і дівчина. - Давно, - буркнув він назад і відвернувся. - А тролейбуса не було? - вони знову питали за моєю спиною. - Чому б мені тут стояти? - Геннадій Миколайович знову обернувся і моргнув очима. - Вибачте, - трохи заплутався юнак. Дощ піднімається. За моєю спиною чутно шепіт. Геннадій Миколайович нахилив вуха і почав підслуховувати. "Хочу торт", - сказала дівчина. - Ну, его, крему забагато, зіпсуєш фігуру... - Тобто, на вашу думку, я товста?! - Ноти образу були почуті голосом дівчини. - Ні, звичайно ні! - Молодий чоловік почав її заспокоювати. - Чому я не можу мати торт? - Ну і де тепер мені твій торт взяти? - В магазині, де ще? - дівчина виглядає ображеною. - Ну і навіщо нам торт? - Хлопчик намагався відірватися з дороги. - Нам погано разом? - Вам шкода для мене тортик? - Дівчина ледь не заплакала . Геннадій Миколайович з ненавистю дивився на проклятий торт. Йому було соромно, що у нього є торт, а вони ні. "Мабуть, у молодої леді просто немає грошей", - подумав він. Коли він озирнувся, то побачив, що дівчина дивиться в інший бік, а хлопець шарився в кишенях, дістаючи тупі купюри. Аж раптом Алевтина Михайлівна встала перед тапочками босими ногами, довгим кольоровим халатом і двома котиками, яким набридло весь час ставити Геннадія Миколайовича у взуття. Чомусь згадалися її слова про те, що незайманість - головне багатство кожної жінки... Потиснув плечима, чи від холоду, чи від зору, і підійшов до хлопця. - Вперед! - Він коротко сказав, дав йому торт в руки і, повернувшись, рішуче пішов. Відбираючись досить далеко, він почув, як дівчина кричала за ним: - Дякую! "Я захворію", - знову подумав він, зайшовши в тепло магазину. Покупців не було, а благодатна продавчиня посміхнулася йому. - Ви знову за гарматами? - Що?! - Геннадій Миколайович встав перед нею, ніби останній дурень. - Ніякого торта! Пляшка горілки і паличка ковбаси! Двоє закоханих були абсолютно щасливі, цілуючись у теплій темряві під'їзду та обіймаючи один одного тортом. Алевтина Михайлівна гладила своїх котів і думала, що всі чоловіки - собаки. Дівочність - головне багатство кожної жінки. Геннадій Миколайович пив горілку, кусив ковбасу і мріяв абсолютно задоволений проведеним вечором.
Розбився літак , спаслись на острові троє, пілот , бортінжинер і радіст .Короч радіст дивиться в бінокль а на сусідньому острові голі жінки гуляють .Він в воду і поплив , бортінжинер плот почав робить, пілот ліг , руки під голову і на сонечко...Бортінжинер ..А чого лежиш , пливем туди !... пілот ..А нафіга , самі припливуть
