Пятниця 13 те, дочекались таки снилась дівчина ... і партійна сходка на вибори таки значить одне здвох .
завітати то завітав але ж щоь поганенько ви мене зустріли. та і порядку я бачу геть немає. але то нічого, туди блищче до зими частіш буду відвідувати бо ви геть розпустилися усі тут.
так а де, так а шо. ніц небачу ані плєшки ані шкварочки, ані іншого. недоопрацьовуєте пане Бек, недоопрацьовуєте. геть вже навички втратили
так а я про шо , у нас божеський а у ваш тіко зайди : лишишся винен чтири і при памяті дай боже ще лишитись від такого %
Продовжую про вищезгадану шафу. Тобто, шафу-купе, яка свого часу у нас в родині получила назву ''народна стройка'' )). Ідея вже давно вітала у повітрі, дуже багато речей треба та одягу треба було десь розмістити, щоб не муляли очі. Спочатку ми з дружиною пішли хибним шляхом - купили в меблевому магазині готовий польський шаф-купе, поставили його в спальні. Трохи згодом, зрозуміли, що єдине цінне, що в ньому було, це величезне дзеркало, розміром на всю центральну дверь шафи , бо із своєю головною задачею "вмістити все і навіть більше '' ця шафа купе явно не справляється. Виявилася замалою. Ось тоді я і замислив будівництво того свого меблевого ''гуллівера'' . Місто для нього було тільки в гостинній , але не було самої ідеї, як зробити цю конструкцію одночасно велетенською і сверхміцною. Щоб вона не склалася як карткова хатинка під тягарем шуб, пальт, курток і іншого скарбу. А сховати в шафу хотілося дуже багато , щоб було в квартирі більше вільного простору при мінімумі меблів. І тут мені попала в око книга про мистецтво Японії. А саме, стаття про конструкцію їхніх відомих пагод. Виявилося, що в пагоді все тримається на єдиній центральній колоні, т.з. ''сімбасирі''. Часто для цієї колони японці використовували стволи багатовікових листвениць , у якіх просто обрубали гілки, залишаючи стовбур в землі: Я згадав, що в гаражі вже давно лежить без діла міцний сталевий швелер , із полицею десь 120...140 мм. ...., який і мав би стати А далі потрохи ідея стала обростати плоттю. Я прийшов до висновку, що права бокова і задня стінки шафи мені взагалі не потрібні. Їхню роль будуть виконувати дві перпендикулярно сходящі стіни. Потім встановив ''центральну колону', тобто швелер. Добре, що підлога з дошок - спочатку закріпив на підлозі дерев'яний брус, до якого знизу пришив швелер. Верх швелера жорстко закріпив завдяки дерев'яного бруса-стяжки із стіною. Одночасно ця стяжка виконуватиме роль центральної опори для ''даху'' шафи і від неї ж я кинув вниз систему центральних кріплень для величезних дерев'яних полиць, що сходяться до центральної колони двома ярусами від бокових стінок шафи (нагадую, що одна із бокових стінок це фактично кам'яна стіна). По итогу, мені пришлося повністю заказати лише меблеву плиту (16 мм) для лівої бокової стінки і дві плити шириною по 50 см для бокових стінок на лицевій стороні для облаштування додаткових перпендикулярних бокових полиць під складування постільної білизни, дрібного одягу та іншого. Розташування верхнього одягу в шафі зроблено у два яруси (в жодній покупній, навіть дуже великій шафі-купе ви такого не побачите! ) Самим коштовним елементом шафи стали вертикальні алюмінієві німецькі направляючі для розсувних дверей шафи, завдовжки на всю висоту шафи, одночасно вони є ручками для переміщення дверей. Їх я купив у магазині меблевої фурнітури. Там же я купив і турецький набір ,''ходову частину'' для облаштування пересування дверей в комплеті із верхньою і нижньою направляючими рейками. Розміри шафи купе по пам'яті такі: довжина: 4200 мм, висота: 2900, глибина - 800. Двері дуже легкі, недорогі, але вийшло дуже красиво і стильно. З цим ноу-хау поділюся вже з тими, хто вирішить колись будувати подібну шафу самотужки, не бажаючи сильно при цьому переплачувати. Вся начинка, тобто бокові і верхні продольні полиці - все це із підручного матеріалу - останки старої мебелі, а дошки, рейки и т.п. все це по тій такі говірці : ''не вынес с работы -украл у семьи". Все це скрито від ока під драпіруванням, або застелено спеціальним папіром. Короче, шафа вийшла дешево і сердито, навіть дуже сердито за свої гроші, що були потрачені. Самим дешевим елементом став ''дах '' шафи - кинув два листа ДВП на поперечні опори, навіть не закріпляв. Хто його бачить, той ''дах'' на висоті 2900 мм! По итогу всі довольні, по-перше дружина - і речі більше по хаті не валяються, і гостям не стидно шафу показати. І затрати вийшли зовсім невеликими. Бажаю надхнення домашнім майстрам і майстрам, що стали ними ''поневолє'' .
двоповерхову дообладнував з замовної, купив спеціальну систему, тягнеш за патичок, верхня поперечка з купою вішалок опускається на 90 град, в рівень з нижньою. До того в користуванні була шафа купе, італійська, на три широких двері, з верхньою системою підвіски, хотів знайти таку саму, не вийшло, а нижня гірше бо з часом 3 метрові двері таки гуляють під своєю вагою. Взагалі так якісно зробленого купе як готове італійське більше не бачив.
Прогресивне рішення! А в мене доступ до верхніх полиць і одягу, що висить на другому ярусі, забезпечувала невеличка драбина-стрем'янка, яка стояла просто у шафі, серед одягу, що висів на нижньому ярусі . Тобто, відкотив дверь, дістав стрем'янку... Звісно, це повне ретро, м'яко кажучи, але було так. Дверей було три, а підлога шафи була заодно і підлогою кімнати. Там, під нижнім ярусом із висячим верхнім одягом стояли валізи, коробки із деякими хатніми речами, пилосос і навіть стара (але все ще жива ) пральна машина. Між тим, немає ніякого захаращення, все проглядається, все майже під рукою. До чого не дотягнутися одразу, приходить на допомогу таж таки драбина.
