Іван Йосипович Іванець (9 січня 1893р, Новосілки-Гостинні Самбірського району Львівської області — 10 березня 1946р, Солікамськ, Пермська область, Росія) — український художник, редактор, видавець, фотограф. Зять скульптора Михайла Паращука.
Олена (Ярина, Ірена, Єрина) Атанасіївна Кузь. Народилася 8 червня(за старим стилем 27 травня) 1894 року. Кадет-аспірант кінного відділу УСС.
Панахида на могилах Січових Стрільців. В центрі о. Авксентій Бойчук та єп. Григорій Хомишин, о. Іван Горняткевич, за ними зліва-направо: 1. о. Іван Гордієвський, 2. невідомий, 3. д-н Симеон Лукач, 4. о. Іван Фіґоль. Станиславівський цвинтар. 1919р.
Королевская армия Баварии никогда не была на Бережанщине, а воевала на Западном Фронте, где Гитлер и получил отравление газами. и униформа не очень то похожа. https://de.wikipedia.org/wiki/Datei:Nuernberg_Ansichtskarte_069.jpg
Серед вояків Українського Січового Стрілецтва було близько десяти пресових видань: «Новініяда», «Самохотник», «Бомба», «Самопал», «Вісник Пресової Квартири», «Усусу», «Тифусна Одноднівка», «Червона Калина». Розходились вони «у полї», тобто по окопах між солдатами. Найбільшою популярністю користувалася «Новініяда» Романа Купчинського», що в одному примірнику переходила з рук в руки. «Новінїяду» можна сміливо назвати початком стрілецької преси. Попри важкі бої та втрати, особливою популярністю користувався гумористичний часопис «Самохотник». Неперевершений гумор, здебільшого жартівливі поеми, перероблені пісні, доповнювався чудовими карикатурами, виконаними Осипом Куриласом.
Могила Українського Січового Стрільця Осипа Назаркевича в м. Ярославі. Памятник зведений пожертвами ярославчан. Покійний народився у 1892 р. в Ярославі. Брав участь у всіх бойових діях починаючи з 1914р. по 1920р. Помер від сухоти у 1923р.
Хорунжий УСС Степан Сміх. Родом з Гнильча, повіт Підгайці. Закінчив гімназію у Коломиї. У 1915р. вступив до Легіону Українських Січових Стрільців. 3 листопада 1915р., у чотириденній битві з російськими військами в Семиківцях на Тернопільщині був важко поранений. Після лікування в Мукачеві його призначили вістуном, а потім — десятником до польової пошти у Пісочній. У цей час він склав іспит на вишкіл у Коші УСС, де був підвищений у званні до хорунжого. Навесні 1919р. добровільно пішов з сотнею на фронт під Львів. Як командант чети Першої бригади УСС воював в районі Городка і брав участь у наступі на Судову Вишню. 17.03.1919р. був важко поранений в обидві ноги. Помер 14 квітня від ран в Станіславівській лікарні. Поховали його 16.04.1919р. Поховання було знищено у 60-х роках разом з іншими могилами героїв УГА. На могилі з надгробним хрестом був напис: “Хорунжий Степан Сміх 14/4, 1919”.
Шумський Осип (1896, с. Боднарів Станіславського пов., нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — ?). Старший десятник сотні Романа Дудинського. Гімназист. 4 травня 1915р. поранений у битві на г. Маківці кулею "дум-дум" у ліву руку (втратив два пальці). З 01.11.1918 р. вступив до лав УГА. Урядовець Українських державних залізниць на станції у Боднарові. Після війни обіймав різні посади - був директором Українського кооперативного банку в Станиславові, Членом наглядової ради Окружного Союзу Кооперативів у Станиславові, Скарбничим Філії краєвого господарського т-ва "Сільський господар" у Станиславові. Помер 11.05.1939р. в Угринові Долішньому неподалік Станиславова.
Вістун УСС Стах Космина родом з села Черче, Рогатинського повіту. Був помічником сотенного писаря в кінності УСС. Був дуже багатий господар у своєму селі. 24.12.1936р. був вбитий в рідному селі при загадкових обставинах.
Підстаршинський курс УСС з "віцефельдфебелем" Гаєком біля залізничної станції Миколаїв над Дністром. 1916р.
Упорядковані стрілецькі могили полеглих вояків на відтинку групи Угнів, в с. Вербиця. Люди з села несуть вінки до могил. 1933 р.
Description Sotnyk Y. Budzynovskyi with his staff of his sotnia of the Ukrainian Legion (Ukrainian Sich Riflemen) Date circa 1915 Source Postcard published by the Central Staff of the Ukrainian Legion in Vienna. Author T. Moiseovych