ламбо також туди, хоч не на Ф. Взагалі все, чого не можливо купити з причини ніщебродства капость, фігня, одоробало, жере багато, стеля в замку висока, осадка яхти в океані глибока, обслуга суперджета дорогувата, дворецький зараза "мадам кліко" платиновим кав'яром закусює і париком служниці занюхує. Біда за бідов.
на розумних людях мала би триматись цивілізація. Не зрослось, крім розумних правильних слів нічого більше.
Пиздець що коїться у Харкові ((((( З жахом очікую коли дійде наша черга. Дякаю zeленому підару за наше спокійне життя.
Може колись так було. А може й ні. Бо є така думка. "історія єта журнал регістрації ідіотізма, гєноціда і прєступленій человєчєства"
От людина. Наскільки глибоко зазирнула в майбутнє. Пс. Але були і ті, хто сприйняв мої слова серйозно: Хамас. (с)
Говорю сейчас со своими друзьями в Израиле. Двое вызваны, как резервисты, и общаются со мной уже с базы. И Димыч меня спрашивает: - Слушай,эти обезьяны в гаражах собирают тысячи ракет. А у вас же есть Укроборонпром. Почему он не собирает ракеты промышленным путем и в больших количествах? - Наверное потому, что у Укроборонпрома нет подходящих гаражей и обезьян для сборки ракет. Но вопрос в десятку.(с)
Араби, як би були дурними, не вигнали б хрестоносців і не завоювали б Близьк ий схід і Північну Африку.
Була колись... І не забуваймо про те що ракета з БНР до Харкова долає відстань за три хвилини... Ось це головний фактор , а начальство то вже справа десята.
Привітався))) Знайшов декілька цікавих тез. - локшина з вух перетворюється на лайно в голові. - рожеві окуляри б'ються склом усередину. Отакої. У місті усе як завжди, напруга спала давно, коли прильоти арти відійшли за межу чутності. Місто живе майже мирним життям, як би не блокпости та сирени, було б і без "майже".
Привіт газгени! вигрібаємо бите скло від суботніх кацапських підарунків...дякуємо зелопідару і кацапам!..шоб тому ігроку на роялі щодня таке на голову сипалось -допоки воно не здохне:
Поки була чудова погода, трохи погуляли з коханою у лісі. Намагались нагодувати вивірок. Та де там. Мене не покидала думка, що вони балувані до нестями,пригадуючи як на пляцдармі 12 років тому, вивірка що скажена виривала огризки яблук з рук. А тут навіть і не дивиться, підходить лише за горіхами. Трохи пізніше я побачив розгадку)))) Добре що є такі дівчинки, як Даша Л.