Уважно читайте,мозги горять,там блок на мікросхемах. Я про електроніку писав Колись дочці подарували,довго жила,часом пісяла мені на груди.
привіт газгени! виноградиком бавитесь? а я в тещі бетонними плиточками 400х400х50мм..вже руки гудуть...і це лише 2й день..штук 40 вклав з 160 шт... у виробника 48грн/шт...мало не навпроти на базі де теж роблять такі - 76грн/шт...в магазині 56грн - сіра і 66 грн.червона...але за 30 км від мене і 60 км від тещі...і тут хазяін запропонував по 40 грн/шт вибраковку: десь чуть скол (пару см), десь чуть різний тон сірого, десь чуть немов царапнута в кутку (наче щось попало в форму )...вже майже домовились по 40 грн/шт і тут я видав що то тещі...ну раз тещі - то забирай всю за 6 000грн..це по 37.5 грн вийшло...забрав майже всю вибраковку..5шт залишилось
Вітаю. Поки що ще не теща... - я запросила вас "настроїти" піаніно, а не трахати мою дочку !!! - але ж вона також виглядала надзвичайно "розстроєною"...
Spoiler Для історії. Початок березня 2022. Одне з небагатьох фото із станції Зачатівка Волноваського району, стою на позиції за РПК у касці командира взводу, який загинув днем перед тим. Силам 503-го батальйону та нашої роти 140-го окремого батальйону морської піхоти вдалося тиждень у абсолютній меншості стримувати наступ 3-4 росіянських бтгрів, які пройшли кілька сіл на північ від Маріуполя і наміряшися захопити Волноваху та решту Донеччини і Запорізької області. Дні, коли ми бачили зі спостережних постів на дорогах, елеватора, з посадок у біноклі та з небагатьох наявних коптерів колони з 20, 30, 40, 50 танків, які рухалися по польових дорогах на нас. Ми їх бачили і розуміли, що в нас на руках крім автоматів лише гранатомети, нлави, рпг та мухи, кілька брдмів та бехи, АГС і дашка наших товаришів з іншого підрозділу. Ніхто не думав тікати. Першого наступу, коли загинув у контактному бою з колоною наш командир взводу Антон Гевак, навіть вдалося затрофеїти кілька кацапських бех. А були ми в абсолютній меншості порівняно з окупантами. Щодня були поранені серед наших і цивільних. Таліб втратив ногу, Міхалич і Старий досі не одужали від поранень, чимало зникло безвісти під час наступу танків (вони або загинули, або в полоні), я ніколи не забуду заплакану молрлу матір з немовлям і пораненим сином років 12 в нашому єдиному ротному течику на купі наших наплічників і сухпаів, яких Кіт вивозив бігом у найближчий госпіталь і якій я сказала ні в якому разі сюди не повертатися. Але ніхто не залишав позиції. Всі просто стояли і відстрілювалися, бо розуміли, що треба їх затримати, поки підтягнуть мобілізованих та резерви. Батальйон і рота іншого батальйону морпіхів проти 4-х бтгрів окупантів. Коли вела нині загиблого, а тоді ще живого Влада з простреленою кулею щокою на відхід до наступного села після цього тижня, дві речі, які він мені крізь рот з бинтами говорив - це наші загиблі побратими і «дай води», то єдине що його хвилювало, він надто не переймався за своє життя, як і більшість нас у ті дні. Упродовж наступних років повномасштабки сталося ще багато боїв, поранень та іншого. Але у Зачатівці за ті дні, а також упродовж довгого відходу полем до наступного села після цього тижня, я залишила добру половину себе. Бо це було перше зіткнення нерівними силами. Наша рота мінуснулася мабуть на половину. Там сталися події, про які мені хочеться забути і про які я не зможу написати. Це один із багатьох епізодів оборони, щедро политої кров’ю, про який буде забуто. Забуто усіма. Забуто цивільними, які тоді були далеко та переживали свій інший жах, начальством, яке чуло лише доповіді постфактум і перекази, бо зв’язку на було, командири приймали рішення на місці, забуто та знецінено всіма, хто там не був. Така природа воєн. Уцілілого солдата на такій війні як ця - завжди звинуватять у тому, що недостатньо воював раз не загинув. І це треба прийняти. Що все глобально буде забуто і нехай. Головне, що ми знаємо, як це було. Коли вчора вночі по телефону з Іван Костенко довго відтворювали пазл тих боїв з оптики двох наших батальйонів, дійшли, що виграли для держави час на тиждень. Мене мучить совість, що я залишилася жива, а наш командир взводу та інші побратими - ні. Нагадую собі, що якщо пощастило не зловити кулю чи осколок, то треба жити аби берегти пам‘ять про них. Мститися за них. Хоча звичайно чим ще у програші виживші перед загиблими - так це у тому, що їм доведеться побачити сором забуття і знецінення. Про таке якраз кажуть: і живі заздритимуть мертвим. Але то таке. Головне - що ми знаємо, як це було. І вдруге таким вже ворог не здивує. А забуття, знецінення - це в природі речей. Жінок-солдатів знецінять ще й у пару раз більше як чоловіків. Нікому нічого не доводити. Якщо треба пояснювати, то пояснювати не треба. (с)
Третій пішов. Itasca. З одного боку читав що сорт ранній. З іншого боку хрюгави збирають на Кубані його 12..15 вересня. Може я трохи поспішив? Цукристість 27 brix. На сухе не вибродить. Буде напівсухе. Пс. Остаточно перетворююсь на крота.
Спіймав кота, ходив по селу, пропонував почухати за вушком за сто долярів. Спочатку сказали що вони не Блінкен, та навіть не zeленський. Потім намагались побити. Втік. Щось тут не те з цим селом.
Дякаю, дуже дякаю zeленому підару за припинення виробництва систем ППО у 20.. 21 роках. Доречі кацапідари вже вкотре гатять ракетами, намагаються поцілити потужності того самого ПО Іскра, яке старанно знищував zeленський та посібники. Ось і сьогодні тільки но зайшов у будинок о 6й ранку, як вгепало, що двері всередині будинку хто відчинився, хто зачинився....
Якщо ви не знали, то градуси для вимірювання кутів вигадали просто так і вони не мають ніякого математичного обґрунтування. Є легенда, що у Древньому Вавилоні хтось вирішив, що рік складається з 360 діб. Тому коло 1 року поділили на 360 кроків. З латинської gradus - крок. Вважалось, що коли проходить одна доба, то Сонце робить один крок. Пізніше стало зрозуміло, що рік має більше діб. Але коло залишилось розділене на 360. А могло ж бути і 250 або 400. Ну просто так хтось вигадав. Мабуть авторитетна людина у ті часи. Та сама херня з хвилинами, секундами. У тому самому Вавилоні 60 мало релігійне значення. Їх пантеон складався з 60 богів. От вони і вирішили, що тепер все навколо теж має складатися з 60 частин. Година з 60 хвилин. Хвилина з 60 секунд. І ніякого математичного або природного обґрунтування цьому немає. Так і живемо. З однієї сторони приймаємо інтернет через супутники, а з іншої засікаємо час кратний кількості богів невідомої нам культури. (с)
у нас і відлік років від придуманої точки, поділили на до ери та після. В іншої половини світу інші відліки. Але кількість діб в році однакова, тут нічого не придумаєш. Через всіляких головорізів і злодіїв в історії ми втратили значно більше знань ніж зараз маємо.
вже забув подробиці, французи під час своєї революції мутили з мірами. Типу десятинних місяців, годин і т.п.
Це реально було б круто! Я відчуваю, що хвилин у годині повинно бути 100. А їх тільки 60 ((( Є відчуття, що хтось насадив 40%. Spoiler
Шостий пішов. Aromella. Перший врожай. Смак ягід вражає. Питання тільки у тому, яку кількість Petite Pearl перещепити на Aromella. Отакої.
А от цукру на набрав. Переміряв сьогодні цукрістісь соку. Aromella =18 Brix Yarіlo = 24 Brix Itasca =27 Brix. Продовжимо спостерігати.
