От 50ти и выше )))

ще може знадобитись ударна хрестова викрутка для болта кріплення диска або дрель щоб висверлити його шляпку..

 

це по книжці....а в житті бувають воріанти

 

не буває, відкручувати так, треба подовжувач, закручувати ні, достатньо довгого шестигранника.

 

помагає спочатку гепнути бородком по шляпі.

 

Так любий Тайвань можна брати топтул форсе джонсвей та ін, бо не завжди є якась позиція у топтула то можна взяти іншого тайванця

 

так вони одного цінового діапазону і якості. Форсе гірше. Навіть по виконанню. У топтула є все і ще трохи, окремо.

 

Щось я шукав колись у топтула не було купив джонсвей

 

Оце буде якраз дрочиво. Не треба

 

Дякую!
Придбав смазку для направляючих супорта, залишилась у ланосі, яку саме зараз не скажу. Усе інше почекає. Ланос вже вижрав більше запланованого ліміту, враховуючи заміну 4х колес.

Тож заміню так, далі подивимось.

 

і це одна з самих дешевих в обслуговуванні машин..маю на увазі ціну запчастин/роботу...

 

Власник віддав її
За 3..5 діб до закінчення страховки, з вбитою резиною, з лопнутими пружинами позаду, вбитими гальмами спереду та пустим баком.
Тож дуже багато чого навалилось спочатку.

 

Докатав до ручки і віддав...так буває...нічо, оживите коника...

 

Саме таке враження.

 

Пружини беріть посилені, там товщина витка однакова і більш з ними проблем не буде

 

Я посиленi(поляцькi) мiняв двiчi...

 

ламаються бочки не через різну товщину дроту а через різний діаметр витка, бо то все працює не рівномірно. Плюс таких пружин в змінній характеристиці при навантаженні, вони дозволяють зберігати комфорт при різному.
Але не розраховані на 200 кг в багажнику і 700 в салоні. Колись на великих опелях, типу Омеги в універсалі ставили з заводу або доставляли підкачувані амортизатори, в багажнику був золотник, для компенсації. В таких же мерсах була гідравліка, тільки позаду, там автоматично вирівнювався кузов. Як завжди наших колгоспників по мірі зносу системи лякала ціна по 300 баксів на сторону, ліпили звичайні.

 

Це точно. Я вже більше 20 років користуюся шестигранниками для ремонту велосипедів. Було їх вже безліч, і хвалені радянські (гівно ще те) і різні закордонні. Рік тому купив нормальні, і з того часу забув про злизанні болти, та постійні покупки нових ключів. Andrmax рулить! Ще норм King Tony…

 

у кінг тона здається ті ключі хром молібден, має бути написано, а то єдиний нормальний сплав для такого типу інструменту. Краще тільки чеські.

 

китайці на своїх порошкових теж люблять писать хром-молібден

 

порошок то не найгірше, деякі сплави інакше не зробиш. Тільки зпікання.

 

Позвал вечером кошку покормить,смотрю топает ежик потом пришла возмущенная кошка отжала назад свою законную вечерю,но ежик все равно вернулся и все доел.Вот такая у меня сегодня была передача в мире животных.

 

Сашко Лірник

Пишу тільки те, що знаю особисто.
Це не вигадка. Є прізвища і дійових осіб знаю особисто.

Спойлер

Десь в 17 році до мене звернувся депутат із проханням провести серію концертів – зустрічей для дітей у своєму окрузі. Округ в основному сільський, а поважні артисти по селах не їздять. Їм треба стадіони і великі зали. А де воно в невеличкому селі? А для мене саме те що треба. Жанр казки камерний і аудиторія в 30–60 чоловік найкраще підходить для моїх виступів. Та і діти в селі не гірші від міських, і теж хочуть радості і цікавинок.
Депутат виділив мікроавтобус, водія і свого помічника. І ми за пару місяців об'їздили майже всі села. Виступи проводились зазвичай у школах. Це мабуть був мій найкращий тур. Діти були щасливі. Ну і я теж.
Депутат був цікавий чоловік. У нього свій аграрний бізнес. І він, що називається, вкладався у свій округ своїми власними грошима. Як колись Семиренко, що видав Кобзар і допомагав Шевченку, чи Терещенко, який будував сільські школи. Ну щось таке.
Наголошую – не залученням державних коштів, а своїми власними.
Привозив лікарів в села, купив кілька маршруток, щоб людей возити щодня до міста. Безкоштовно.
Наголошую.
Люди звикли, що щодня безкоштовний автобус. Цікаво, що безкоштовні автобуси не подобались перевізникам, бо позбавляли їх прибутків. Тому той невеличкий автопарк якось вночі спалили. Депутат покректав і купив нові автобуси і найняв охорону.
І продовжив свою діяльність.
Телефон депутата і помічника знали всі, і зверталися зі своїми проблемами. Чим могли, тим допомагали.
Був випадок, коли захворіла дитина, батьки подзвонили і депутат вночі примчав своїм авто і доправив на операцію, яку сам і оплатив (знаю із розповіді причетної людини).
І нарешті знедолений і втомлений народ дочекався виборів 19 року.
Почалася вакханалія «слуг».
Лозунги ви всі пам‘ятаєте.
Геть продажних бариг і кровопивць! Всю владу «слугам народу». Нарешті трударі отримають своє і ніхто вже не буде обкрадати і наживатися на людських мозолях!
Прямо більшовицький переворот в кращих традиціях.
Взагалі більшовицька ідеологія дуже проста і заснована на примітивному популізмі. Багатий – значить поганий, а бідний – хороший і високоморальний.
Це легко заходить «простому населенню». Зараз нарешті «будемо панувати».
От і в цьому окрузі «неначе люди подуріли» і обрали якогось «слугу», якого ніхто не знав і не бачив. Не знаю, чи колишній фотограф, чи шо. Та і ніхто не знав. Головне – «слуга» і «геть проклятих бариг».
Та ви всі пам‘ятаєте той виборчий шал і вал «служкових перемог» по всій Україні.
Цікаво, що агітував за «нове обличчя» чоловік, сина якого врятував «старий» депутат. Ну я б не зміг так. Хоча б із почуття вдячності, чи шо. Ну та це справа совісті.
Так от – вибори. І переміг, прогнозовано, «слуга» із великим відривом.
Ура! Наша взяла! Нарешті дочекалися!
А, тепер уже колишній депутат, що називається отримав ногою під зад. Ну що ж. Треба жити далі. Повернувся до свого бізнесу.
Ну і згорнув усі «депутатські проекти».
І от якось зранку радісні переможці прийшли на звичну безкоштовну маршрутку. А її нема. Зате платні перевізники є.
І лікарів ніхто вже не привозить і проблеми не вирішує….
І почалися обурені дзвінки помічнику колишнього депутата – «шо за херня?! Де наша безкоштовна маршрутка?!»
Хм. У вас тепер новий «забезпечувач» є. До нього звертайтеся. Ну і звичайні маршрутки є.
– Який такий новий?! Ми його не бачили і не бачимо! Давайте нам нашу безкоштовну!
Не знаю чи правильно було скасовувати ті маршрутки. Але то приватні гроші.
Мова про інше.
Абсолютно бездумне стадо, яке зрубало під собою гілку, повівшись на красіві відосіки і дешевий популізм.
І абсолютна відсутність мізків і розуміння причинно-наслідкових зв‘язків.
Ну і виплекане совком поняття, що «всі нам винні». А ви? Комусь винні?

 

Привітався.)))))

Поки у коханої видався тиждень відпустки, вирішив звозити її поплюхатись у воду.

Їздили на кар'єри поруч з містом, але місцеві опзж/слуги урода заборонили купатись там та встановили пластик на чергування та відлякування.

Тож вирішили заправити літачка та двинути у Єлизаветівку. Wize нарахував 132 км в єдин кінець, посадив кохану за педалі а сам прикинувся штурманом басовим.



До майже межі Кам'янського вона доїхала сама, чим встановила свій персональний рекорд по пробігу та часу "не вилізаючи з за керма". А далі сів я та доїхав крапалик що залишився.

Зробив декілька спроб доїхати до води на авто, усі зручні під'їзди закриті парканами, там побудована пляжна інфраструктура та гучно грає їбланська музика. Такий варіант не дуже влаштовував, тож зробили ще спробу пошукати бесхозний під'їзд, але знову вперлись у паркан. Прийняли рішення спитати у господаря шлагбаума вартість проїзду /паркування. 200 грн. Ну ок, я сплатив і ми заїхали.



Був четвер, народу там було не те щоб яблоку ніде впасти, але було таки чимало. Черга у перевдівачку була скажена, тож перевділись у авто. Пішли трохи праворуч, на територію іншого кішлака та знайшли там поруч з водою чудне місце у затінку дерев.
Перше враження від води у людини, яка у морі ся не плюхала купу років - брррр, яка холодина. Але. Пляж піщаний, вода приємна та чиста, гріх було ся не вкупати. Тож плюхав з насолодою.
Поки ми ся гріли на березі, поруч проплив змій завдовжки майже метр, ща вухами якого ми побачили жовти плями, тож рівень алярму понизили, але намагались всеж контролювати взаємне положення щоб зненацька не знайти того змія у себе в штанях.
А змій тим часом під берегом завзято полював за жабенятами та вполював таку лягуху, що до кінця дня намагався насунути ся на неї. На заході сонця єдна лапа все ще стирчала з пащі змія. Ну що поробиш, життя, воно таке.

Поруч з нами у дерев'яному напівбудинку корпоративно гула компанія бесхозних дівок, штук до 8.
Ці істоти гучно слухали дегенеративну руськойазичну музику, перемежаючи її з дебільною музикою, також руськойазичною. Я все чекав, коли ці істоти ввімкнуть лєпса, і він таки ввімкнувся, але вони швидко перемкнули пісєньку на іншу.
Побажав їм залишитись бесхозними.

У підсумку, трохи обгорів, трохи на плюхався, обом усе сподобалось, та опів на сьому потроху рушили додому.
Я вважав, що Запоріжжя це смердюча дира. Вважав до того часу, поки не поїздив по Кам'янському. Це просто якийсь жах. Обирай сморід на любий смак.
Доречі озеро знаходиться поруч з Кам'янським, але повітря там відчувається як чисте та приємне, місцями навіть пахне лісом. А от саме місто отруєне викидами совкових мерзенних промислових монстрів.

На зворотньому шляху літачок вирішив трохи познущатись з нас, та на трасі почав класти у бік стрілку наявності пального.
Ніколи я ще не їхав на авто, в якого стрілка перейшла нуль.
Враження - чудові.

У підсумку.
Вода - чудова.
Пляж - нормальний.
Повітря - чисте.



У порівнянні з морем зразка 2020 року, та хай тому всратому морю грець. З тими цінами, смердючими водоростями, брудною склизькою водою.

 

Кацапідари обшмаляли місто. Виють сирени автівок, піднімається стовбур дима, все як домовились в Омані.

 

Колись треба було їхати за місто, у баку - літрів 10, залив ще 15. Стрілка показала більше половини, все добре. Проїхав кілометрів 10 по місту - і на моїх очах стрілка датчика палива пішла стрімко до "0". Вже гадав, що побачу у дзеркало заднього виду тонку доріжку палива на дорозі. А нє, то датчик палива вийшов з ладу. Десь рік так і проїздив - прикидаючи пройдений шлях та залите паливо.)))))