у нас столової не було, щось типу буфету з томатним соком і зірочками або рогаликами, все разом здавалось дуже смачно, ціна якщо не помиляюсь 21 копійка. Був частенько варіант бігати в їдальню за 200 метрів, де брався гарнір якийсь, за 7-10 коп, бо з котлетою то страшні гроші коштувало, здається 50 коп. І то таки було дорого, не знаю щоб у когось на обід крім натури, якогось бутера чи яблука було більше 20 коп. Як і не дуже розумію скнарість деяких батьків, вдвох працюючих на толковому заводі, заробляючих від 300 рублів разом, часто більше, дехто їздив в всілякі Іраки шахти будувати, ракетні, елеватори, як нам казали, тратилось меньше 10 на хату, решта куди? Навіть винайняти житло коштувало до 20, хоча було не офіційно. Ціни на їжу також були не великі. Мені би на день вистачило карбованця на всі можливі оргії типу кіно, морозива, якихось каруселів. Це вже потім на вихідний виділялось, щоб позбавитись надійно.
З першого клясу отримував 10 копійок, окрім яблука та бутерброда. Вистачало на катлету з хлібом або на шмат пісочника . З другого клясу по четвертий утримання збільшили до 15 копійок, з четвертого по восьмий спершу 25, потім 35 копійок. Десь з шостого клясу у кішені почали накопичуватись суми, достатні для купівлі мороженого, молочний коктейлів, сітра а подалі і цигарок. Якщо тре було на кіно, просто казав та отримував відповідну суму.
Хочу згадати про тодішній рекет. У нас, малих, віджимали бабло старші, в школі постійно, у мене кілька разів забирали бутерброди. І я віддавав, боявся, щоб не набили. Але одного разу, у класі 5му, може 6му,я вже не пам'ятаю, один старшак смикнув мене за галстук, піонерський звісно, за те що у мене не було копійок... Як я його їбурив... Бив так ніби від цього залежить життя планети. Я пам'ятаю як мене вже з нього відтягували, за штани))) За галстук... За то що зачіпив піонерський галстук
А коли не було смоли з дерев,то жували замазку для вікон,іноді додавали до неї цукор. Пля,яке ж чудове дитинство. Сину розповідаю,у нього очі на лоб. Син довго не міг зрозуміти,як це не було туалетного папіру
в мене школа була маленька, як і клас, по 25-28 дітей і по одному класу, ніколи ні в кого нічого не забиралось. Щось могли стирити, типу красивої ручки. Могли десь трохи почубитись, дівчата між собою також.
Ооо, бійка дівок то було шоу. Ніхто не рознімав, бо то була тєма доволі рідка і дууууже прикольна)))))
Коли я був малим старші хлопці намовтли в зимку стальну трубу лизнути на слабо.Довго плакав,доків тьотя із першого поверху не винесла горнятко з теплою водою.
У нас зимой в Монголии обычно было -40 так что даже мокрой рукой желательно было металла не касаться.Кстати на всю жизнь приучило без шапки не ходить в холод.
Обычно весной когда наверное Байкал таял и еще тогда налетали песчаные бури так как снега было мало.Помню раз накрыло на улице так пятиэтажку свою на ощупь нашел,зашел в подъезд смотрю не мой,пошел по стене к своему. Да и мороз тоже сильно не ощущался так как климат сухой.
Ясно, было ветрено в степи монгольской. Говорят мясо солёное под седлом что держут чтоб потом пропиталось вкусное у монгол. Пробовали?
Не помню первый раз мы в пустыни Гоби жили фактически среди монгол,а второй раз уже в Улан-Баторе там жили уже в внутри гарнизона и с местными почти не пересекались а в центре военные и спецы жили в своем микрорайоне.Отец по службе постоянно с местными контактировал и особенно с их пограничниками.