А шалаші, халабуди, на землі, і на деревах! "Штабом" називали свої будівництва. Там вчилися курити, давали клятви у вірній дружбі, іноді навіть кололи пальці голкою з акації, клялися "на крові", малишня боялася, значить у загін не брали
робив, до лампади, рве спиці швидко. Хоча рік з чимось відкатався, час від часу міняючи. І вихлопна була саморобна, з аерозольного балончика, тільки коліно рідне.
Згадав цікаву історію.Кожне літо діду як інваліду і ветерану давали путівки на море на нього,бабулю теж вєтєрана,та сопровождающого .Сопровождающим був я.Так от щоб не тікав сам на море,бабуля жахала що американці припливають на підводних човнах ,та крадуть совьєтскіх дітей.Потім робья з них шпіонів та засилають у СРСР.То я потайки тікав та чекав субмаріну.Хотів ящік пєчєнья та діжку варення.)))
А кто читал на машинке напечатанное произведение "Баня".И у кого были карты,которые продавали глухонемые в поездах.
Стояв я раз на шухері... У 8 класі через ремонтні роботи нас перевели навчатися у вільну квартиру в "будинку вчителів". Там був темний коридорчик, у якому хлопці робили шмон дівчатам на предмет наявності різного роду "виступів". Того разу перерва була довгою - вже майже всі однокласниці пройшли "таможню", залишалася одна з найбільшими... Мені випала черга стояти на шухері, щоб як вона зайде, закрити за нею двері, ну і заодно пильнувати вулицю, якою метрів 200 йшли вчителі з основної школи. Однокласниця все не йшла, зате на урок поспішав історик... Я вирішив, що нічого йому не станеться і запустивши в коридор подав сигнал "брати". Вейз мір як кричав історик... і як помагали йому верещати хлопці - щось не те видно намацали Років через 20 хтось мене таки здав і дідуган при зустрічі сказав своє "фе"...
А цікаво,хтось чорта визивав?Ну хоча би піковую даму.Ми із другом наслухались жахітть,та начитались Гоголя....Пішли ночью на перехрестя біля цвинтаря,позичив у друга тата цигарок та годинник,свічки взяли з цвинтаря.А князь тіней так і не з'явився.Халепа.Шо цікаво друг-Алік хотів попросити вічне життя,загинув під Іловайском.Підвів нас чорт,отакоєвот.
Я помню вызывали духов. Нужна была черная книга, брали историю для 6 класса (средних веков). Перевязывали ее тесьмой. Ножницы. Свеча. В общем она должна была по памяти шевелится. Больше не помню, что и как. Но видно вызвали и аватарка у меня какая положено. И цвет любимый черный.
Ми свій штаб в підвалі спалили, через не вимкнений вентилятор, згоріло ще три підвали стрьом був десь з місяць... Сусіди ж бачили хто заходить і виходить...
Мінськ складаний, теж робочий до цих пір, знаходиться у баті. Той метал може запросто переїхати весь китайський пластик.
Підручник історії за 6 клас, якщо українською мовою, був селадоновий, зеленуватий з темними контурними малюнками на обкладинці.
