Вот с братом и надо было разговаривать про Херсон , а не тут . За бан успеем . А пока блокировка в теме за не уважительное и оскорбительное отношение к форумчанам .
Вважаєш це вибачення буде щирим? Що у тверезого в голові, то у п'яного на язиці. Просто потрібно пам'ятати хто він справжній.
Я встиг весною 1990, хоча й так спізнився - військомат з 1986 по 1988 думав, чи не обійдуться без мене ВСО. Тому памятаю, як збунтувались литовці після проголошення Литвою незалежності.
Так тогда мой призыв разбежался еще потому что всех решили в внутренние войска отправить и это причем львовских.
Я служил в Украине . Отдельный дивизион арт разведки . Как самого не заменимого отпустили под елочку . Домой ехать 6 часов на автобусе... Приехал и к Алексу Рихтеру на Новый Год .
в мій час так відпускали самих роздовбайних роздовбаїв, і то після всяких акордів, часто на межі можливостей. Типу зіла підняти з руїни або якусь будову з нуля, схожу на собор якоїсь матері.
Какие акорды , я вас умоляю .. влупили с полканом водочки и пока-пока . Он когда пил восемь раз перекрестился и слезу пустил .
Мені спочатку треба було через Уральські гори перебратись. Після литовців нам (западенцям) замполіт всіма силами пробивав першу партію на дембель (мало, що може трапитись). А от "президенти" (командир ВСО - Зеленський, командир дивізії - Кучма) всіма силами старались "тормознути", то замполіту прийшлось висунути аргумент - мало вам литовців, ще бандерів захотіли
во-во...нас в 91му швидко всіх звільнили...особливо коли на кожній вечірній строєвій прогулці в мацкві ми почали співати Українські пісні...без "розпрягайте хлопці коней" рота спати не лягала
Салабони! ) Дембель 1982 року, ГСВГ, забрали на два роки пізніше. Це суттєво в відношеннях з особистим складом. Гарні стосунки були! ) Я у свого запитав дозвіл залишитись надстроковиком, так він мені без анестезії резанув: Поки твоє прізвище пам'ятаю, тебе тут не буде! )
В ніч на 19.08.91р. я чергував у вохрі на телеграфі. Коли мене тоді не пов'язали, я зрозумів, що їм гаплик.
Тож можна сказати що усім пощастило. Не пощастило моєму дідові, призов на строкову службу у 1939, морський десант. Після окупації Японії, ще 2 роки дослужував. Казав що wwii у залік не йшла. 10 років прослужив без перерви. З 1939 року флот та морпехі служили 5 років.
Мой тоже попал в последний трехлетний призыв а на дембеле наверное и года не пробыл,загребли назад дали младшего лейтенанта и так до самой пенсии.
Добрий вечір пійсятники. Мене теж з львівського воєнкомата призивали,тоді там учився.Вся команда з ранку шикувалась,перекличка і т.д.в обід всі закусили,а були не виспані,пів команди проспали коли покупець викликав по фіо.вечером нас відправили до дому ,так я замість ППО попав рвсн. Аргумент в военкома був залізобетонний,і там ,і там ракети, яка різниця?