Уніформа та нагороди Українських Армій

"Всі старшини та козакі, які брали участь в зімовому поході в запілля ворога з 6 грудня 1919р. до 6 травня 1920р. нагороджни відзнакою Залізного Хреста. З огляду на те, що курині дорученої мені бригади /1-ий Зап. імені УНР; 2-ий Зап. імені Гетьмана І. Мазепи; 3-ій Зап. імені Гетьмана Наливайко курині і Окрема Крилівська кінна сотня/ і курінь 3-ї Запор. бригади / імені Я. Кармелюка/ весь похід уявляли з себе окреми частини... прошу вжити заходів аби названи частини були нагороджени, а саме: Стричками Залізного Хреста...". Із заяви Командира 1-ї Запорізької стрілецької бригади Голові дивізійної Ради Залізного Хреста. 27 березня 1921р.

 

Із документів Головного крайового комісара УНР Херсонщини, Таврії і Катеринославщини. Одеса. 1918р.

ЦДАВО України. Ф. 2015. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 113-121зв.

 

1. Вояк Галицької армії, листопад 1918 – березень 1919 р. Повний австрійський однострій, на кепі – синьо-жовта стрічка. Озброєний гвинтівкою системи Манліхера зразка 1895 року.
2. Вояк Галицької армії в австрійському однострої та сталевому шоломі зразка 1916 року, листопад 1918 – березень 1919рр. Озброєний гвинтівкою системи Манліхера зразка 1895 року.
3. Вояк полку УСС в зимовій уніформі та повному піхотному спорядженні, листопад 1918 року. Озброєний гвинтівкою системи Манліхера зразка 1895 року.
4. Вояк Галицької армії, січень–березень 1919р. Одягнутий в російську папаху, шинелю та валянки. На шапці – кокарда з матерії, з припасованою відзнакою «Соборна Україна», яка широко використовувалася в якості кокарди. Озброєний піхотною гвинтівкою системи Мосіна.
5. Вояк Галицької армії, весна 1919р. Одягнутий в австрійський однострій зразка 1916 року та має австрійське спорядження – сухарну сумку, патронні підсумки, багнет-ніж. Озброєний гвинтівкою системи Манліхера зразка 1895 року. На кепі одягнуто широку білу стрічку для відрізнення від поляків.
6. Вояк Галицької армії в старому мундирі та австрійському кепі без тулії, весна–літо 1919рр.
7. Вояк Галицької армії в змішаному австро-російському однострої та спорядженні, весна–літо 1919р.
8. Вояк Галицької армії в приписаному «Розпорядом» однострої, весна–осінь 1919р. На комірі петлиці – «зубчатки», на рукаві нашивка «відзнака боєвика» у вигляді складеної кутом догори синьо-жовтої стрічки.
9. Вояк Галицької армії, кінець літа – осінь 1919р. Одягнутий в новий однострій поширеного в ДА УНР зразка: мундир за мотивами «френча», на комірі петлиці – «зубчатки», кашкет «петлюрівка». Озброєний драгунською гвинтівкою системи Мосіна.
10. Вояк Галицької армії, кінець літа – осінь 1919р. Одягнутий в однострій російського зразка: гімнастерка, кашкет, штани. На кашкеті на околиш надягнута біла полотняна стрічка, закріплена кокардою. Через плече одягнута скатана шинель чи ковдра. Озброєний драгунською гвинтівкою системи Мосіна.

 

Старшина Кінно-гайдамацького полку ім. Костя Гордієнка в жупані малинового або блакитного кольору, 1918 рік.

Нагрудні відзнаки:
- знак Школи Прапорщиків (російський імперський орел);
- значок Легіону УСС; партія таких значків була виготовлена у Відні, в майстені Рейнемера на замовлення Центральної Управи Українських Січових Стрільців в другій половині 1918 року. Спочатку перебував у вільному продажі, з листопада 1918 року, після проголошення ЗУНР, почав використовуватись в армії. Очевидно якась частина значків потрапила і в Наддніпрянщину.

 

Поручник Микола Галаган, старшина 1-го Українського Козацького гетьмана Богдана Хмельницького полку з погонами цього ж полку.

 

Грамота Української Народної Республіки про нагородження Орденом “Залізний Хрест” за похід і бої з 6 грудня 1919р. по 6 травня 1920р. на ім'я О. Андрущенка з нагоди завершення Першого Зимового походу. ЦДАВО України. Ф. 2254. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 88

 

Хорунжий УГА та армії УНР Олександр Пулюй. На рукаві вище ліктя "Відзнака для боєвиків" - перший офіційний знак розрізнення Галицької армії від 30.03.1919р. Одна червона смужка свідчить про одне поранення, виходячи зі світлини.

 

Генерали Армії Української Держави розмовляють з осавулом Лубенського сердюцького кінно-козачого полку, який одягнутий у встановлену для своєї частини уніформу. Кадр з кінохроніки.

 

Поручник 17-ї бригади 6-ї Січової дивізії М. Тонкошкур у першому однострої дивізії.

Ситуацію з уніформою у 6-й Січовій дивізії описано в статті її ветерана М. Битинського: «Найбільш відмінною під цим виглядом була 6 Січова стрілецька дивізія, сформована у Ланцуті-Бресті у Польщі. Мала вона американські шинелі, френчі і штани з обмотками та італійські шапки на початку свого існування. Проте у вищого військового командування увесь час неослабно проявляється снага усю армейську уніформу знов уніфікувати та наблизити її до рідних зразків на підставах простоти і практичности. Так уже в Київі 6 дивізія замінює невластиві їй італійські шапки на захисні кашкети й шоломи з тризубами».

 

Надзвичайно рідкісна польсько-українська відзнака - «Орел Петлюри» ("Orzełek Petlury") із гаслом "Za naszą i waszą wolność" ("За нашу і вашу свободу"). Випускалась для українських вояків в період спільної боротьби проти більшовицької Росії.

 

Полтавець-Остряниця Іван Васильович — наказний отаман Вільного Козацтва України, ад'ютант гетьмана Павла Скоропадського. 1918р.

 

Про затвердження зразку кокарди головного убору для всіх частин війська — з наказу Військової офіції Української Держави. 6 червня 1918р.

 

З додатку до наказу Головного управління Війська УНР від 16 червня 1920р.

"Оголошую при цьому для керування затвердженний п. Головним Отаманом додаток до опису уніформи війська УНР, який оголошений був 30-го квітня цього року в Наказі Головної Управи Війська Української Народньої Республіки під ч. 16..."

 

Олександр Рогоза - військовий міністр Української Держави, генеральний бунчужний.

 

Ескіз відзнаки військових інженерів Армії УНР. 3 липня 1919р.